15 квітня 2022 року Справа № 480/10067/21
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Служби безпеки України, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2014 по 30.12.2016; зобов'язати Службу Безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2014 по 30.12.2016.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем ненараховувалася індексація грошового забезпечення за спірний період. Позивач зазначає, що відсутність коштів для проведення відповідної індексації не може бути підставою для такого не нарахування.
Відповідачем Службою безпеки України подано до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що у СБУ як бюджетної установи не було достатніх коштів для її виплати до березня 2018року. З урахуванням відсутності видатків на проведення індексації грошового забезпечення та фактичної можливості відповідач, як головний розпорядний бюджетних коштів, не мав правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення поза межами видатків державного бюджету.
Відповідачем Управлінням Служби безпеки України в Сумській області подано до суду відзив, в якому зазначається, що позивач проходив військову службу в підрозділі, який дислокувався на території Сумської області. На підставі наказів Центрального Управління СБУ про звільнення позивача Управлінням Служби безпеки України в Сумській області лише здійснено перерахування коштів позивача компенсації за неотримане речове майно згідно речового атестату позивача. Обов'язок остаточного розрахунку при звільненні покладено на орган, з якого військовослужбовець звільняється. Тобто нарахування та виплата остаточного розрахунку не належить до компетенції Управління Служби безпеки України в Сумській області.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі Управління Служби безпеки України в Сумській області. Ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази і їх сукупності, суд виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив військову службу, та наказом Служби безпеки України від 30.12.2016 №1600ок був звільнений у запас, що підтверджується копією військового квитка.
Листом від 23.07.2021 №21/3/1-С-88/5 фінансово-економічне управління СБУ на звернення позивача надало відповідь щодо відсутності підстав виплати індексації за період 01.12.2014 по 30.12.2016 роки у зв'язку із відсутністю коштів для такої виплати.
Звернувшись до суду позивач вважає протиправною бездіяльність СБУ щодо не нарахування та не виплати індексації за період 01.12.2014 по 30.12.2016.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як встановлено судом та не заперечувалось як позивачем так і СБУ, позивачу за період з 01.12.2014 по 30.12.2016 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення у зв'язку із відсутністю коштів для таких виплат.
Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч.1,6 ст. 2, ч.1 ст.4 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка ( з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону)
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року, №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи та входить до складу грошового забезпечення. У зв'язку з цим, доводи представника відповідача з цього приводу суд не приймає до уваги.
Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону№1282-ХІІ, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Проте, позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Кечко проти України”, “Сук проти України”).
Що стосується посилань представника відповідача на те, що згідно з межами фінансових ресурсів, виділених відповідачу згідно з бюджетними призначеннями за спірний період, кошти на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, були відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення, чи доказів того, що ним протягом спірного періоду надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Судом встановлено, що за спірний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що не заперечується позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відтак, суд визнає, що при ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, така його бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною таку бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2014 по 30.12.2016 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2014 по 30.12.2016.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Служби Безпеки України, Управління Служби безпеки України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Служби Безпеки України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2014 по 30.12.2016.
Зобов'язати Службу Безпеки України (м. Київ, вул. Володимирська, 33,і.к. 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01.12.2014 по 30.12.2016.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета