Харківський окружний адміністративний суд
61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3
м.Харків
05.07.2010 р. №2а-484/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.
за участю: представника позивача -ОСОБА_1,
представників відповідача -Малахової Ю.А., Богданової М.Г., Пономарьової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0005971702/0 від 11.12.2009 року на суму 7962,00 грн., та №0005981702/0 від 11.12.2009 року на суму 5539,35 грн. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач, ДПІ в Київському районі м.Харкова, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 - в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач фізична особа підприємець ОСОБА_5 21.08.2003 отримав свідоцтво про державну реєстрацію в якості суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи (серія В00 № 968882) та взятий на податковий облік до ДПІ Київського району м.Харкова з 04.09.2003 року за № 8277.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що з 13.11.2009 р. по 23.11.2009 р. працівниками ДПІ в Київському районі м.Харкова проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання СПДФО ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої був складений акт №7707/17-218/2679315971 від 26.11.2009 року, яким встановлені порушення п.п.7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР - донараховано ПДВ в сумі - 5308, 00 грн.; та порушення ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року за наслідками перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму - 5539,35 грн.
На підставі акту ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення №0005971702/0 від 11.12.2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5308,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2654,00 грн.; та №0005981702/0 від 11.12.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - 5539,35 грн.
Із пояснень представників сторін та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем по справі у перевіряємий період до податкового кредиту віднесено суми витрат на обслуговування автомобіля КАМАЗ 53212, держ. номер НОМЕР_2, 1990 р. випуску та причепу бортового Е, марки ГКБ, держ. номер НОМЕР_3, 1987 р. випуску. Зазначені транспортні засоби використовуються позивачем на підставі договору оренди транспортних засобів від 22.11.2006 року № 11/06 із ОСОБА_6 та додаткової угоди № 1 до цього договору від 17.07.2009 року.
При проведенні перевірки працівниками податкової інспекції виключено із податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5308,0 грн., з тих підстав, що придбані позивачем автомобілі не є для нього основними фондами, оскільки належать та використовуються у господарській діяльності фізичною особою, яка крім того не може мати основних фондів внаслідок відсутності у неї обов'язку вести бухгалтерській облік. Проте суд не погоджується із зазначеним висновками з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року до валових витрат належить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Оскільки з суті правовідносин, які складаються за участі фізичних осіб -підприємців, не випливає неможливості використання ними в процесі організації власної господарської діяльності матеріальних цінностей протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, то висновок ДПІ про неможливість визнати автомобілі, що належать позивачеві основними фондами лише з тих підстав, що цей автомобіль належить фізичній особі -підприємцю та використовується суб'єктом господарювання - фізичною особою є необґрунтованим.
Суд також зазначає, що статистичною довідкою № 3438, якою одним із видів діяльності позивача визначено - діяльність автомобільного вантажного транспорту, ліцензією Мінтранспорту України серія АВ № 294384-дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів р.2.6.6. "Податок з власників транспортних засобів", у якому відзначено сплату податку з власників транспортних засобів ОСОБА_6,- підтверджено використання позивачем у власній господарській діяльності транспортних засобів автомобіля КАМАЗ 53212, держ. номер НОМЕР_2, 1990 р. випуску та причепу бортового Е, марки ГКБ, держ. номер НОМЕР_3, 1987 р. випуску.
За таких обставин, суд застосовує до спірних правовідносин п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і оскільки зазначені вище транспортні засоби використовується позивачем у власній господарській діяльності, вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту розмір податку на додану вартість, сплаченого за придбання автошин та матеріалу для технічного огляду транспорту.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем за податковим повідомленням рішення № 000597170210 від 11.12.2009 року неправомірно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 7962,00 грн., в тому числі основний платіж 5308,00 грн., штрафні санкції 2654,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача просив скасувати податкове повідомлення рішення №0005981702/0 від 11.12.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - 5539,35 грн. Представник відповідача проти задоволення цієї позовної вимоги заперечувала з тих підстав, що позивачем не зазначено відповідно до якої норми закону ним застосовувалися норми амортизації до балансової вартості груп основних фондів та відповідно нараховувалася амортизація та не надав доказів ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.
Судовим розглядом встановлено, що позивач не є платником податку на прибуток та не має обов'язку вести бухгалтерський облік.
Враховуючи приписи п.4.4.1.ст.4 Закону України" Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , які визначають, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, суд зазначає наступне.
Згідно додатку № 7 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року за № 12 (далі за текстом Інструкція № 12) враховувати амортизаційні відрахування до складу витрат , безпосередньо пов'язаних із отриманням доходів, можливо лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, визначеному Міністерством фінансів України.
На сьогодні таким порядком є Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів 27.04.2000 № 92, пунктом 2 якого визначено, що його норми використовуються лише юридичними особами.
Приватні підприємці відповідно до діючого законодавства ведуть власний облік доходів та видатків, таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги наказу ДПА України від 14.02.2001 року № 53 " Про затвердження змін та доповнень до Інструкції про прибутковий податок з громадян»відносно обов'язкового ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів підприємцями, які бажають врахувати суми амортизаційних витрат у склад валових витрат, законодавчо не закріплені.
Суд також зазначає , що Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" має більшу юридичну силу ніж наказ ДПА України від 14.02.2001 року № 53 та Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року за № 12 , тому відповідно до статті 13 цього Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, відносяться рас ходи, які враховуються у склад валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР. Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.
Оскільки судовим розглядом встановлено використання позивачем у своїй господарській діяльності транспортних засобів автомобіля КАМАЗ 53212, держ. номер НОМЕР_2, 1990 р. випуску та причепу бортового Е, марки ГКБ, держ. номер НОМЕР_3, 1987 р. випуску, суд вважає правомірним віднесення до валових витрат сум амортизації шин, запчастин для експлуатації транспорту.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень та відповідно до ч.2 ст.71 КАС України має обов'язок доводити правомірність спірного рішення.
В судовому засіданні відповідачем по справі не доведено правомірності оскаржуваних рішень, тому суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позовних вимог у повному обсязі
Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати, прийняті ДПІ у Київському районі м.Харкова, податкові повідомлення-рішення №0005971702/0 від 11.12.2009 року та №0005981702/0 від 11.12.2009 року.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У повному обсязі постанова виготовлена 12.07.2010 року.
Суддя Ю.В.Зоркіна