Справа № 204/4564/21
Провадження № 2/204/246/22
(заочне)
09 лютого 2022 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лавриненко В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк» Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
17 червня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача - АТ «КБ «Приватбанк», визначивши третьою особою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., із вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (а. с. 1-5).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 01 червня 2021 року вона отримала від державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) листа № 752 від 20 травня 2021 року про результати визначення вартості арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності. 02 червня 2021 року вона звернулася до відділу ВДВС та з'ясувала, що 07 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63223656 із виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., виданого 22 жовтня 2019 року за № 3036, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй, та була передана в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до укладеного кредитного договору № DNUGGK70470154 від 26 лютого 2007 року. Вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не дотримався вимог Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, тому виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Через це прохає суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3036, який вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 22 жовтня 2019 року, та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Ухвалою суду від 23 червня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 14 годину 00 хвилин 05 серпня 2021 року (а. с. 16), яка надіслана учасникам справи 12 липня 2021 року за вихідним № 15451/21-вих/2/204/1673/21.
Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 16 годину 40 хвилин 09 лютого 2022 року (а. с. 43).
Представник позивачки в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 47).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 46, 49), про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 41).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та спираючись на вимоги ст. ст. 223, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.
Судом встановлено, що 26 лютого 2007 року між позивачкою та відповідачем укладено кредитний договір № DNUGGK70470154 (а. с.11-13), за яким банк зобов'язався надати позивачці кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу у вигляді не поновлювальної кредитної лінії грошових коштів у розмірі 47800 доларів США на купівлю квартири, а також у розмірі 8604 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту та проведення додаткового моніторингу, відсотків за дострокове погашення кредиту. Відповідно до вимог п. 7.3 даного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором виступає іпотека квартири - однокімнатна квартири АДРЕСА_1 (раніше м. Дніпропетровську). Вказаний кредитний договір підписаний позивачкою та представником 26 лютого 2007 року.
22 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 3036 про стягнення на користь АТ «КБ «Приватбанк» нерухомого майна - квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває в іпотеці АТ «КБ «Привабанк», та за рахунок отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна коштів, задовольнити вимоги АТ «КБ «Приватбанк», щодо заборгованості за кредитним договором у розмірі 1402725 гривні 70 копійок, заборгованості за відсотками - 495805 гривень 03 копійки, пені - 307041 гривня 85 копійок та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3500 гривень. Строк, за який провадиться стягнення - з 26 лютого 2007 року по 28 листопада 2018 року (а. с. 10).
07 жовтня 2020 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Орешкіним В.В. на підставі виконавчого напису № 3036 від 22 жовтня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63223565 (а. с. 14) «Про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , передане в іпотеку АТ «КБ «Приватбанк»».
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приписами ст. 39 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється саме Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.
Відповідно до вимог п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до вимог п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно з вимогами пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Приписами пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172. Даний Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та не чинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, можна дійти висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 та Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 461/4609/16-ц.
Так, з тексту оспорюваного виконавчого напису № 3036 від 22 жовтня 2019 року встановлено, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. при вчиненні нотаріальної дії керувалася ст. ст. 87-87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.
Відповідно до вимог п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172 передбачено порядок стягнення заборгованості проводиться за нотаріально посвідченими договорами.
Так, зокрема для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку - іпотечних договорів) нотаріусу необхідно подати: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Натомість, для отримання виконавчого напису за іпотечним договором, що передбачає право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № DNUGGK70470154 від 26 лютого 2007 року нотаріально не посвідчений.
Тобто, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 22 жовтня 2019 року не врахувала, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Таким чином, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.
Вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, а тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, позивачкою в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона не отримувала жодної письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором № DNUGGK70470154 від 26 лютого 2007 року, а відтак, у банка відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вказана вимога нею була отримана, й відповідно, банком не дотримані вимоги законодавства при зверненні до нотаріуса за цим виконавчим написом. Крім того, позивачка зазначає, що вона не визнає суму заборгованості, оскільки жодного розрахункового документу на її підтвердження, не надано.
Натомість, стороною відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивачки за кредитним договором.
Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачка отримувала від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було надано приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. розрахунок заборгованості, як і інші документи, які б містили дані про час виникнення заборгованості, період її нарахування, динаміку руху коштів за договором, докази про направлення позивачці вимоги про усунення порушення зобов'язання.
В свою чергу, нотаріусом, не було перевірено отримання вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором позивачкою, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
З огляду на викладене, враховуючи те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 22 жовтня 2019 року № 3036, вчинений нотаріусом із порушенням численних норм закону, а вказану в ньому суму заборгованості не можна вважати безспірною, а відтак, оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 22 жовтня 2019 року № 3036 таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з останнього на користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Комерційний банк» Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (49000, м. Дніпро, вул. центральна, буд. 6/9), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити у повному обсязі.
Визнати виконавчий напис, що вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 20 жовтня 2019 року, який зареєстрований в реєстрі за № 3036, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Акціонерного товариства «Комерційний банк» Приватбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна