Справа № 204/8117/21
Провадження № 2/204/623/22
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
14 квітня 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мащук В.Ю.,
при секретарі Гринюк Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - Приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
У жовтні 2021 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій, просила суд:
- визнати виконавчий напис № 5638 від 07.05.2021 року, який видав приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, таким, що не підлягає виконанню;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.08.2021 року було винесено постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, в рамках якого було звернено стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача за виконавчим провадженням №65786966, яке відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі за №5638 від 07.05.2021 р., який видав приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олена Василівна.
У виконавчому написі, нотаріус вирішив стягнути на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з позивача заборгованість за кредитним договором №200774631501 від 31.01.2017 року у розмірі 3 4528,83 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2169, 12 грн.; строкової заборгованості за комісією - 2135,33 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 6029,79 грн.; строкової заборгованості за сумою кредиту - 24945,41 грн.; строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 884,51 грн.; за вчинення виконавчого напису - 500,00 грн. Всього - 34528,83 грн.
Однак, позивач вважає, що нотаріус не дотримався вимог встановлених законодавством України, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, а відповідач в свою чергу при спірній заборгованості в якої сплив строк позовної давності звернувся не до суду, а до нотаріуса, позбавивши позивача можливості захищати свої права. Так, на думку позивача порушення відповідача полягають у наступному. Повідомлення - письмова вимоги про усунення порушень від стягувача позивачу не надходила. Сума кредитного ліміту у підписаній позивачем заяві не відповідає сумі, що стягнута в якості суми кредиту, так як у заяві, яку підписала позивач сума кредитного ліміту зазначена 1000 грн., проте, відповідачем було нараховано суму кредиту за спірним кредитним договором в розмірі - 24945,41+2169,12 = 27114,53 грн. Розрахунок заборгованості був відсутній. Відповідно до умов заяви, яку підписала позивач, не встановлені строки повернення суми кредиту, що в свою чергу позбавляло нотаріуса вчиняти виконавчий напис, оскільки законодавством прямо передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тобто необхідною умовою для вчинення виконавчого напису було виникнення права вимоги у кредитора. Між сторонами наявний спір щодо суми заборгованості; недотримано законодавство про споживче кредитування; порушено правила нарахування відсотків; відсутній належно оформлений кредитний договір. Кредитор не повідомив позивача про наявну заборгованість та не вимагав її повернути в добровільному порядку. У зв'язку з викладеним позивач вважала вчинений нотаріусом виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим вернулася до суду з позовом.
В дане судове засідання позивач не з'явилася.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про визнання позовних вимог, у якій просив суд позовні вимоги позивача задовольнити, та стягнути з відповідача 50 % судового збору, сплаченого позивачем.
Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Третя особа - Приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За ч.6 ст.263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Підстав вважати визнання позову відповідачем таким, що суперечить закону, порушує права, свободи чи інтереси інших осіб матеріали справи на момент її розгляду не містять.
Судом встановлено, що 07 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5638, про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 200774631501 від 31 січня 2017 року, укладеним з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», заборгованості за кредитним договором № 200774631501 від 31 січня 2017 року.
Строк платежу за кредитним договором № 200774631501 від 31 січня 2017 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період 30 червня 2020 року по 20 січня 2021 року.
Сума заборгованості складає 34028, 83 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2169, 12 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 6029, 79 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 24945, 41 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 884, 51 грн.
За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати зі стягувача плата в розмірі 500 грн.
Загальна сума, що підлягає до стягнення - 34528, 83 грн. (арк.с.8).
14.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 5638, виданого 07.05.2021 року приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 34528, 83 грн. (арк.с.11).
30.06.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (арк.с.12).
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульовано главою 14 ЗУ «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Отже, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87,88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
З тексту оспорюваного виконавчого напису від 07.05.2021 року вбачається, що приватний нотаріус Грисюк О.В. при вчиненні нотаріальної дії керувалася ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови від 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п.10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно ч.5 ст.254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 07 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Києво -Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 07 травня 2021 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.
Укладений між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк», та позивачем кредитний договір у формі заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 31.01.2017 року (арк.с.8 зворот), який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн.
Оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд відповідно до ст.141 та ч.1 ст.142 ЦПК України приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 454 грн. та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що складає 454 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141, 142, 206, 259,263,264,265, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст.15,16,18, 625, 1050 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - Приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни від 07.05.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 5638 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», заборгованості у розмірі 34528,83 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50% судового збору в сумі 454 грн., сплаченого за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову згідно: квитанції № 75549 від 21 жовтня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Ю. Мащук