справа № 209/1937/21
№ провадження 2/208/860/22
Іменем України
24 лютого 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 28 лютого 2020 року між ТОВ "КРЕДИТСЕРВІС" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200228-002, за умовами якого позивач надав останньому кредит у розмірі 21 500.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором.
28 лютого 2020 року для забезпечення виконання зобов'язань, які виникають з Кредитного договору № 200228-002 від 28 лютого 2020 р. між ТОВ "КРЕДИТСЕРВІС" та ОСОБА_2 укладено Договір Поруки № 200228-002-01.
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, поручитель зобов'язався перед Кредитором за виконанням зобов'язань ОСОБА_1 у розмірі, що виникли з Договору № 200228-002 від 28 лютого 2020, укладеного між Позичальником та Кредитодавцем.
Відповідно до розділу Умови кредиту Кредитного договору відсоткова ставка в місяць від початкової суми кредиту складає 5,9% . Одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту утримується при перерахуванні суми кредиту 5,9% Сума одноразової комісії 1268,50 грн. в місяць від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів, стягуються разові проценти у розмірі 5,9% від загального розміру кредиту.
На банківський рахунок позичальника перераховано кредитні кошти в розмірі 21 500 грн., із врахуванням стягнутих разових процентів, котрі визначені розділом Умови кредиту Кредитного договору в розмірі 5,9 %, що в грошовому еквіваленті.
На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Згідно розрахунку вимог у зв'язку з неповерненням кредитної заборгованості за кредитним договором № 200228-002 від 28 лютого 2020 р. станом на 06.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед TOB «Кредитсервіс» становить 32 439,13 грн., яка складається з:
- заборгованості за тілом кредиту - 19 842,50 грн.;
- заборгованості за відсотками - 10 148,00 грн.;
- заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 707,13 грн.;
- заборгованість за інфляційними витратами - 1 741,50 грн.;
TOB «Кредитсервіс» зазначає, що досудового врегулювання спору між ним та відповідачами відбувалось шляхом направлення на адресу відповідачів досудової вимоги щодо дострокового стягнення заборгованості, яка адресатами отримана не була.
На підставі викладеного позивач просив задовольнити свої вимоги у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, на позові наполягав у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідачі в судове засідання не з'явились. Заяву про слухання справи за їх відсутністю не надали. Про причини неявки суд не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Ухвалою суду 11 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 28 лютого 2020 року між ТОВ "КРЕДИТСЕРВІС" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200228-002, за умовами якого позивач надав останньому кредит у розмірі 21 500.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором, а позичальник повернути цей кредит в строк щомісячними платежами згідно графіку погашення кредиту, сплативши за користування кредитом 5,9% на місяць від загального розміру кредиту, а також сплатити одноразово такий же розмір процентів в день перерахування кредиту.
З метою забезпечення виконання відповідачем взятих на себе договірних кредитних зобов'язань між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як поручителем, 28 лютого 2020 року укладено укладено Договір Поруки № 200228-002-01. За умовами такого договору відповідач зобов'язався перед кредитодавцем відповідати солідарно та в повному обсязі із позичальником за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором № 200228-002 від 28 лютого 2020.
Відповідно до розрахунків наданих позивачем, станом на 06.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед TOB «Кредитсервіс» становить 32 439,13 грн., яка складається з:
- заборгованості за тілом кредиту - 19 842,50 грн.;
- заборгованості за відсотками - 10 148,00 грн.;
- заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 707,13 грн.;
- заборгованість за інфляційними витратами - 1 741,50 грн.
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачами спростований не був.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачем здійснювалось досудове врегулювання спору шляхом направлення відповідачам письмових досудових вимог від 13.04.2021, відповідно до яких позивач вимагав достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим кредитним договором у 30-денний термін, з моменту отримання цієї вимоги, у розмірі 44389,51грн., які залишені відповідачами без задоволення.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
На підставі ч.2 ст.80 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частина 1 ст. 509 ЦК України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття. 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач, порушуючи виконання умов Договору кредиту в односторонньому порядку, всупереч ст. 526, 530, 629 ЦК України, припинив повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Тим самим відповідач порушив норми ст. 1054 ЦК України, згідно з якою позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Цією ж статтею ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач не виконує (неналежно виконує) обов'язки щодо своєчасного повернення основної суми заборгованості по кредиту та сплати відсотків за користування Кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За приписами частин першої, п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Аналізуючи норми чинного законодавства та договору поруки, суд зазначає, що суть солідарного обов'язку полягає в тому, що кредитор має право вимагати виконання зобов'язання як від боржника, так від поручителя.
Враховуючи, що порука є особливим забезпечувальним зобов'язанням, поручитель несе відповідальність як за основним (кредитним договором) та і за забезпечувальним (договір поруки) зобов'язаннями. При цьому строки виконання зобов'язання визначені основним кредитним договором, а тому факт порушення таких строків є підставою для виконання зобов'язань поручителем.
Оскільки, судом встановлено, що відповідачем 1 допущено порушення умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, тому у позивача виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 щодо повернення кредитних коштів.
А відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення.
За таких обставин позов заявлено обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, тому він підлягає задоволенню.
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок, тобто по 1 135,00 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263, 264, 265, 352, 354, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531 м. Київ вул. Є. Коновальця буд-36Д приміщення 65-з) заборгованість за кредитним договором № 200228-002 від 28 лютого 2020 р. в розмірі:
-19 842 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 50 коп. - заборгованості за тілом кредиту;
-10 148 (десять тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп. - заборгованості за відсотками;
-707 (сімсот сім) грн. 13 коп. - заборгованість за 3% річних за користування кредитом;
-1 741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 50 коп. - заборгованість за інфляційними витратами.
Всього: 32 439 (тридцять дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн.13 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531 м. Київ вул. Є. Коновальця буд-36Д приміщення 65-з), 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. судовий збір з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Похваліта С. М.