справа № 2а-4194/10/0670
категорія 3.4
14 липня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
суддів: Попової О.Г.
Євпак В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 < Текст > до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області < Текст > про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої заробітної плати в розмірі 135955 грн., та 200 грн. витрат понесених на оплату послуг аудитора,-
встановив :
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона з 03 травня 1995 року працює суддею Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. Позивачка вважає, що їй в порушення ст. 126, 130 Конституції України та ст. 14 Закону України "Про статус суддів України" безпідставно не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата в повному розмірі з 2006 року. Тому просила стягнути з відповідачів на свою користь недоотриману заробітну плату за період з січня 2006 р. по грудень 2009 року. Крім того, просила визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати заробітної плати у період за 2006-2009 роки на підставі п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 "Про оплату праці суддів".
В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами у меншому, ніж належало розмірі, відповідно до визнаного Печерським райсудом м. Києва протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" №865 від 03.09.2005 року, яким було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Крім того, позивачка просила стягнути на її користь 200 грн. витрат на послуги аудитора.
Позивачка в судове засідання не прибула, в позовній заяві просила слухати справу в її відсутність.
Представники Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області до суду не прибули, в запереченнях на позов, просили розглянути справу без їх участі.
Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка 03 травня 1995 року працює суддею Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (а.с.15), і відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів" має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
3 вересня 2005 року року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову №865 від 3.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться".
В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись відповідачами з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата за місцем роботи.
Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів №865 було протиправним, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України. Постановою суду пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №864 від 03 вересня 2005 року визнаний протиправним і скасований. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року постанова суду першої інстанції по вказаній справі залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.
Отже, відповідно до ст.72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №1310 від 3 вересня 2005 року не потребує доказування.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік", "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлювались розміри мінімальної заробітної плати : з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 року - 375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн., з 1 жовтня 2007 року - 460 грн., з 1 січня 2008 року- 515 грн., з 1 квітня 2008 року- 525 грн., з 1жовтня 2008 року- 545 грн., з 1 грудня 2008 року- 605 грн., з 1 січня 2009 року-605 грн., з 1 квітня 2009 року - 625 грн., з 1 липня 2009 року - 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн., з 1 грудня 2009 року - 669 грн. на місяць.
Заробітна плата позивачці нараховувалась з 2006 року з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн., тому вона недоотримала заробітну плату в зазначених в позовній заяві розмірах. Розмір заборгованості за період з січня 2006 року по грудень 2009 року по недоотриманій заробітній платі становить 135955 грн., що підтверджується висновком аудитора (а.с 6-7), який відповідачі не оспорили, тобто фактично його визнали.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст.120,126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунко-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому вони є належними відповідачами по справі.
Крім того, Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про Державний бюджет України на 2009 рік” Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року протиправним і його скасування, Державна судова адміністрація України не вживала заходів до погашення заборгованості перед позивачкою, що утворилась, не перераховувала відповідні кошти суду за місцем її роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату позивачці слід стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.
Що стосується вимоги про стягнення 200 грн. витрат на оплату послуг аудитора, то вказана сума не може бути стягнута на користь позивача, оскільки вказані витрати не віднесено до судових витрат, передбачених ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 126, 130 Конституції України, Законом України "Про судоустрій України", ст. ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
постановив :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України по нарахуванню та виплаті заробітної плати ОСОБА_2 за 2006-2009 роки.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 135955 грн. недоотриманої заробітної плати за період з січня 2006 року по грудень 2009 року.
Зобовязати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
судді: О.Г.Попова
В.В.Євпак
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.