06 липня 2010 р. Справа №09/1124
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі -Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача -Титенко Г.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах", м. Бровари Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області про стягнення 26689,39 грн., -
Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 26689,39 грн., у тому числі: 20768,28 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар, 1859,74 грн. пені, 1339,81 грн. втрат від інфляції, 2721,57 грн. тридцять процентів річних, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 жовтня 2009 року сторони уклали договір поставки, на виконання умов якого, позивач поставляв відповідачу тютюнові вироби, однак в порушення умов договору відповідач розрахунки за поставлений товар своєчасно та у повному обсязі не здійснював, внаслідок чого за період з 23.11.2009 по 26.02.2010 утворився борг з оплати за поставлений товар, тому за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховані договірна пеня, та згідно ст.625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) інфляційні втрати та договірних 30% річних.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з'явилась, не повідомивши про причини, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з ухвалою суду 23 червня 2010 року особисто ОСОБА_2.
Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12 год. 30 хв. до 13 год.40 хв.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з уточненням розрахунків пені, інфляційних та договірних 30 процентів річних, посилаючись на те, що у розрахунку, доданому до позовної заяви, не враховані суми боргу по періодах поставки, тому просить стягнути з відповідача, окрім основного боргу в сумі 20768,28 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 01.12.2009 по 31.05.2010 в сумі 1974,54 грн.; втрати від інфляції за період з грудня 2009 по березень 2010 року в сумі 1204,61 грн. та договірних 30% річних за період з 01.12.2009 по 31.05.2010 в сумі 2889,57 грн., а всього:26837,00 грн.
Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.
01 жовтня 2009 року сторони уклали договір поставки (далі -Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити тютюнові вироби (далі -товар), а покупець (відповідач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, його прийняти і оплатити.
Згідно умов Договору сторони домовились про наступне:
- передача товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору);
- розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються грошовими коштами в безготівковому порядку на умовах: 50% поставленої партії товарів протягом 7-ми календарних днів з дня поставки; 50% - протягом 14 календарних днів з дня поставки (п. 3.3. Договору);
- покупець зобов'язаний вчасно і в повному обсязі проводити розрахунки за отриманий товар (п. 6.2 Договору);
- у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (п. 7.1. Договору);
- за несвоєчасну оплату одержаних товарів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, покупець у разі прострочення строків оплати, зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми (п. 7.2. Договору).
На виконання умов договору позивач поставив товар (тютюнові вироби) на загальну суму 22668,28 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 23 листопада 2009 року серії ЧЕ-00002547 на суму 3 725,23 грн., ЧЕ-000002548 на суму 3 623,01 грн., від 07 грудня 2009 року серії ЧЕ-00002703 на суму 4 580,17 грн., ЧЕ-00002707 на суму 2 973,67 грн., від 21 грудня 2009 року серії ЧЕ-00002859 на суму 3 238,56 грн., ЧЕ-00002860 на суму 4 527,64 грн., генеральними довіреностями до договору від 01 жовтня 2009 року з переліком осіб, які мають право на отримання товару.
Згідно даних акту звіряння №ПС -00000007 взаємних розрахунків за період з 23.11.2009 по 26.02.2010 за Договором кінцеве сальдо (залишок боргу) становить 22668,28 грн.
01 березня 2010 року позивач направив відповідачу претензію та акт звірки розрахунків, що підтверджується чеком Укрпошти, які залишені відповідачем без відповіді, але здійснена часткова оплата за товар в сумі 1900,00 грн., що підтверджується випискою банку від 23.03.2010 на суму 300,00 грн., платіжними дорученнями: від 26 березня 2010 року №NOQ6835345 на суму 500,00 грн., від 16 квітня 2010 року №NOQ6835181 на суму 600,00 грн., від 19 квітня 2010 року №@cs014199 на суму 500,00 грн.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є стягнення боргу з оплати за поставлений по договору товар та застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Договір, на підставі якого у сторін виникли зобов'язання, за своєю правовою природою є договором поставки.
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі -ГК України).
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що у період з листопада по грудень 2009 року відповідач прийняв від позивача товар (тютюнові вироби) на загальну суму 22668,28 грн., що підтверджується вищенаведеними товарно-транспортними накладними. Однак у встановлений договором строк, відповідач не здійснював оплату, внаслідок чого станом на дату звернення до суду, тобто 07.06.2010 року, утворився борг з оплати за поставлений товар в сумі 20768,28 грн. (22668,28 грн., загальна сума, на яку поставлений товар, -1900,00 грн. сума оплати за поставлений товар).
З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 20768,28 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар.
Стосовно стягнення пені, інфляційних нарахувань та договірних відсотків річних, суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошового зобов'язання. Договором передбачено, що за несвоєчасну оплату одержаних товарів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).
Отже, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка становила у цей період 20,5%, або 0,0562 за один день прострочення. Згідно скоригованого розрахунку пені з врахуванням сум простроченої заборгованості у відповідному періоді до стягнення підлягає пені в сумі 1974,54 грн. Однак у позовній заяві до стягнення пені заявлено 1859,74 грн., тобто менше. Збільшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України з виконанням процесуальних умов, позивач не здійснив, тому суд вважає, що стягненню підлягає сума пені, заявлена у позові, тобто 1859,74 грн.
Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У Договорі сторони встановили, що у разі прострочення строків оплати, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми ( п. 7.2. Договору).
Таким чином, позивач вправі вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також договірних 30% річних від простроченої суми.
Згідно скоригованого розрахунку інфляційні втрати за період з грудня 2009 року по березень 2010 року становлять 1204,61 грн., у позовній заяві заявлено - 1339,81 грн. Тому стягненню підлягає вірно розрахована сума інфляційних втрат - 1204,61 грн.
Згідно скоригованого розрахунку сума договірних 30% річних за період з 01 грудня 2009 року по 31 травня 2010 становить 2889,57 грн. У позовній заяві заявлено до стягнення 30% річних - 2721,57 грн., тобто менше. Збільшення даних позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України з виконанням процесуальних умов, позивач також не здійснив, тому суд вважає, що стягненню підлягає сума договірних 30% річних, що заявлена у позові, тобто 2721,57 грн.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача, окрім основного боргу в сумі 20768,28 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання: 1859,74 грн. договірної пені; 1204,61 грн. інфляційних втрат; 2721,57 грн. договірних 30% річних, а всього: 26554,20 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: в рахунок відшкодування сплаченого позивачем державного мита - 265,54 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 234,80 грн., а всього: 500,34 грн.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах", ідентифікаційний код 01740064, м. Бровари Київської області - 20768,28 грн. основного боргу, 1859,74 грн. договірної пені; 1204,61 грн. інфляційних нарахувань; 2721,57 грн. договірних 30% річних та 500,34 грн. судових витрат.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.
СУДДЯ Н.М. Курченко
Повне рішення складено та підписано 12 липня 2010 року