м. Київ К-25798/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя (далі -УПФ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки.
Постановою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 26 листопада 2008 року визнано дії УПФ протиправними. Зобов'язано УПФ провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_6 пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Стягнуто з місцевого бюджету Балаклавського району м. Севастополя на користь позивача судові витрати у сумі 8,50 гривень. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2009 року резолютивну частину постанови суду першої інстанції змінено, виклавши її в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з серпня по грудень 2007 року в сумі 619,63 гривень. Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_6 1,70 гривень судового збору. У задоволенні решти вимог відмовити.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу «дитина війни».
Відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
В той же час, суди дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.
За таких обставин, правильними є висновки судів про те, що позивач до 09.07.2007 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правомірним є висновок апеляційного суду щодо застосування річного строку для звернення до суду у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаною позовною заявою 12.08.2008 року.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що права позивача підлягають захисту з серпня 2007 року.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання УПФ нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну надбавку до пенсії в конкретній грошовій сумі, в порядку касаційного провадження не оскаржено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення, а постанову Балаклавського районного суду м. Севастополя від 26 листопада 2008 року у незміненій частині і постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Сорока