м. Київ К-26903/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області про визнання відмови неправомірною та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни,-
У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що така надбавку до пенсії їй не виплачувалась, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки надбавки до пенсії за період 2007-2008 роки.
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 27 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано дії УПФ протиправними. Зобов'язано УПФ здійснити ОСОБА_6 недоотриману соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року у розмірі 1523,05 гривень з урахуванням здійснених виплат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1, 40 гривень. У задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6 народилася у 1940 році і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу «дитина війни».
Відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Отже, в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року -таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій вірного висновку, що дії УПФ є протиправними лише з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України.
За таких обставин, правильним також є висновок судів про те, що позивач з 1 січня до 9 липня 2007 року, а також з 1 січня 2008 до 22 травня 2008 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновок суду та встановлених обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Кіровського міського суду Луганської області від 27 лютого 2009 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Сорока