м. Київ К-23738/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів: Гончар Л.Я.
Бим М.Є.
Островича С.Е.
Черпіцької Л.Т.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року у справі №2а-1021/08 за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про спонукання до виконання певних дій, -
У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної разової допомоги за 2006-2007 роки, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_6 пенсію, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 614 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 має статус дитини війни та згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на щомісячне підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року (зі змінами та внесеннями 19 січня 2006 року) пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, повинні були запроваджуватись у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Оскільки, Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»запроваджені не були. Виходячи з цього, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007№6-рп2007, визнано неконституційним положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, суди зробили вірний висновок, що з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України відповідач повинен діяти у відповідності з діючою нормою ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та здійснювати позивачу доплату до пенси у розмірі встановленому зазначеною нормою Закону, оскільки при розмірі мінімальної пенсії за віком віком, яка підлягає застосуванню при розрахунку 30% доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так-як, законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державну пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончар