"29" червня 2010 р. м. Київ К-842/09
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Костенка М.І.
Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Кунда Д.І.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року
та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2008 року
по справі №2-а-3552/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Кард Сервіс-Південь"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Кард Сервіс-Південь" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2007р. №0007762360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 442 340,00грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного адміністративних судів скасувати та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача був складений акт №1551-2855/23-60 від 13.12.2007р. "Щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності".
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте спірне рішення №0007762360 від 26.12.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 442340грн. у зв'язку з порушенням позивачем п.13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР), а саме не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному »звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 88462,87 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що докази стосовно правомірності прийняття спірного рішення одержані відповідачем під час перевірки з порушенням закону, а тому, згідно ч. 3 ст. 70 КАС України, не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні справи.
Також суди зазначили, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 442 340,00 грн. є неправомірним з тих підстав, що 13.12.2007р. починаючи з 9 години 40 хвилин стосовно позивача були розпочаті слідчі дії слідчим СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, що в свою чергу унеможливило працівникам позивача відповідно до "Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)" здійснити 13.12.2007р. службове внесення у сумі 88 462,87грн.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до приписів статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено фактичне місцезнаходження спірної суми, на яку виявлено невідповідність, з урахуванням того, що вказане має визначальне значення та складає безпосередньо зміст правопорушення, та в залежності від встановленого не було надано правової оцінки щодо наявності або відсутності підстав для застосування до позивача санкцій, передбачених саме за це порушення правил здійснення господарської діяльності.
Суди не звернули уваги на доводи відповідача стосовно того, що сума, яка знаходилась у сейфі відрізняється від суми, що було виявлено під час перевірки як місцем знаходження так і її розміром.
Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2008 року по справі №2-а-3552/08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) Голубєва Г.К.
Судді (підпис) Карась О.В.
(підпис) Костенко М.І.
(підпис) Маринчак Н.Є.
(підпис) Федоров М.О.
Ухвала складена у повному обсязі 02.07.2010р.