Справа: № 2-а-646/09 Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"24" червня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Попович О.В.
Суддів Мельничука В.П., Желтобрюх І.Л.,
при секретарі Кравченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.06.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради про скасування рішення та зобов'язання погодити проект, -
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради, в якому просив суд скасувати лист відповідача від 27.01.2009 року №Ш-1-33/01-20 щодо відмови у погодженні виготовленого позивачем проекту та зобов'язання відповідача погодити виготовлений позивачем проект «Прибудови до житлового будинку» за адресою: м. Вінниця, вул.. Бестужева, 21.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.06.2009 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, оскільки оскаржувана Постанова прийнята з порушенням норм права.
До суду апеляційної інстанції не з'явився представник відповідача, належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до статті 196 КАС України судова колегія вважає за можливим розгляд апеляційної скарги у відсутності не з'явившегося представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 15.12.2008 року позивач звернувся до Начальника управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради із заявою, в якій просив погодити проект прибудови виконаний власними силами на основі отриманих знань і стажу роботи в будівництві.
25.12.2008 року на адресу позивача було направлено лист №Ш-90/01-18 за підписом начальника управління про те, що проект архітектури має бути завірений підписом і особистою початковою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат.
13 січня 2009 року позивач повторно звернувся з заявою про погодження проект та 27.01.2009 року листом йому було повідомлено, що відповідь на аналогічне звернення направлена позивачу листом від 25.12.2008 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом, в якому зазначає, що він, як особа, що має відповідну спеціальну освіту та досвід роботи в галузі будівництва, може та виготовив проект «Прибудови до житлового будинку», який відповідає будівельним вимогам та класифікується як архітектурно і технічно нескладний. Оскільки земельна ділянка та будинок, до якого має бути збудована прибудова є його приватною власністю, він має право на власний розсуд розпоряджатися своїм майном, а тому відмова відповідача є незаконною і підлягає скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте на підставі діючого законодавства, а тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.
З вказаним висновком суду колегія суддів не може не погодитись.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до преамбули Закону України «Про архітектурну діяльність» даний Закон визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Згідно визначень понять, які використовуються в даному Законі, стаття 1 закріплює, що об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.
Суб'єктами архітектурної діяльності є архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації, проектної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об'єктів, науково-дослідній і викладацькій роботі, замовники (забудовники) проектів та будівництва об'єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власники і користувачі об'єктів архітектури, а також органи влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування.
Архітектор (інженер), що має кваліфікаційний сертифікат, - фахівець, який за результатами атестації отримав такий сертифікат, що надає йому повноваження ведення особистої діяльності у сфері архітектурної діяльності, і який несе відповідальність за результати своєї роботи.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю архітектора, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат. Проект об'єкта архітектури має бути завірений підписом і особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат.
Дана норма Закону є діючою на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає застосуванню.
Посилання апелянта на те, що він має кваліфікацію інженера-архітектора по спеціальності «Промислове та цивільне будівництво» та має стаж практичної роботи проектувальника та будівельника, а тому має право власноруч складати проекти обкута архітектури, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки діюча норма Закону чітко закріплює обов'язок розробку такого проекту під керівництвом або за участю архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат, який у позивача відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Ленінським районним судом м. Вінниці було повно та об'єктивно встановлено всі обставини по справі та їм дана належна правова оцінка, а рішення постановлено з повним дотриманням норма матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.06.2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.06.2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
І.Л. Желтобрюх
(Повний текст Ухвали складено 29.06.2010 року).