Справа: № 2-а-5571/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.
Суддя-доповідач: Попович О.В.
"17" червня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попович О.В.,
суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,
при секретарі Кравченко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс» про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій, -
У червні 2009 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ТОВ «Кімет-плюс», в якому просили суд стягнути з відповідача на їх користь адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 4333,34 грн. та пенсі у розмірі 25,95 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських (штрафних) санкцій в розмірі 4359,29 грн., як незаконну та постановити нове рішення, згідно якого провадження по справі закрити.
В суді апеляційної інстанції апелянт уточнив підстави для закриття провадження у справі, а саме: просив суд закрити провадження, оскільки вони вжили всіх заходів щодо працевлаштування інвалідів на їх підприємстві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до положень Закону України «Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць не виконав та не вжив заходи, необхідні для працевлаштування інвалідів.
Однак, з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна.
За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціального захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 181 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині 1 статті 20 даного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як установлено судом апеляційної інстанції, на виконання вимог законодавства, Товариство зверталось письмово до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Головного центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, Центру соціально-трудової реабілітації та працевлаштування інвалідів, Київського міського центру роботи з інвалідами та Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів у м. Києві (а.с. 18-22) з листами про направлення одного інваліда для працевлаштування, подавали звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 23) до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про наявність вакансій за станом на 20.10.2008 року (а.с.17).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість застосування до відповідача санкцій, оскільки не врахував що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі просить закрити провадження по справі, не зазначаючи з яких підстав.
Відповідно до статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо:
1) справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;
3) сторони досягли примирення;
4) є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Із вище перерахованого підстав для закриття провадження не має.
Відповідно до п. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, однак судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
За таких підстав апеляційна скарга відповідача на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 року - підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 року - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2009 року - скасувати.
Постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс» про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.В. Попович
Судді В.П. Мельничук
Е.Ю. Швед
(Повний текст Постанови складено 22.06.2010 року).