22.02.2022 Справа № 908/2110/21
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65, зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)
суддів: Орєшкіна Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання Шелепова Ю.О.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Нинюк Л.О., довіреність №б/н від 02.09.2019, адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/2110/21 (суддя Колодій Н.А.; рішення ухвалене о 12:59 год. у місті Запоріжжя, повний текст рішення складено та підписано 17.11.2021)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Армаком", м.Запоріжжя
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", Запорізька область, м.Енергодар
про стягнення 2393835,31 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Армаком" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 2393836,46 грн., які складаються з 2260240,80 грн. основного боргу за договором №4/20 (/1-121-11-20-09237 від 09.04.2020) від 23.03.2020, 106093,77 грн. інфляційних втрат та 27501,89 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за вищезазначеним договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних ремонтних робіт.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/2110/21 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Армаком" основний борг у сумі 2260240 грн. 80 коп., 3% річних у сумі 26519 грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 100039 грн. 07 коп., судовий збір у розмірі 35801 грн. 98 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення вмотивоване тим, що як встановлено судом відповідач не сплатив позивачеві за виконані будівельні роботи за договором №4/20 (/1-121-11-20-09237 від 09.04.2020), предметом якого було проведення капітального ремонту куполу та міжпанельних швів оббудови реакторного відділення №2, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2260240,80 грн. Заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні суд визнав такими, що підлягають частковому задоволенню після їх перерахунку судом, оскільки позивач безпідставно розділив строки оплати вартості робіт без ПДВ та строк сплати самого ПДВ.
Відповідач, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/2110/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 26519,10 грн. - трьох процентів річних; 100039,07 грн. - інфляційних втрат, ухвалити нове рішення у відповідній частині щодо стягнення процентів та інфляційних втрат, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВО "Армаком" у стягненні з Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС": 26519,10 грн. - трьох процентів річних; 100039,07 грн. - інфляційних втрат.
Як вважає апелянт, підставами для скасування цього судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, яким вважається незастосування закону, який підлягав застосуванню.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що при визначенні строку оплати суд першої інстанції неправильно застосував норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а також не врахував, що частина вартості робіт у розмірі суми ПДВ (376706,80грн.) є простроченою з 15.07.2021, а не з тих дат, які визначив суд.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Армаком" (ТОВ "ВО "Армаком", позивач) у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що посилання відповідача на те, що умовами договору передбачено здійснення оплати окремо - вартості робіт за фактично наданий їх обсяг без ПДВ і окремо - вартості послуг у розмірі суми ПДВ не відповідає нормам Податкового кодексу України, пунктом 185.1 статті 185 якого передбачено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг є дата оформлення документів, що засвідчує факт постачання послуг платником податку; згідно з п. 181.1 ст. 181 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості. Таким чином, вважає, що норми договору, які передбачають окрему оплату основної вартості робіт і окремо - податку на додану вартості, суперечать чинному законодавству.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/2110/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.02.2022 о 14:30 год.
За розпорядженням в.о. керівника апарату суду №509/22 від 15.02.2022 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В. (для вирішення питання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/2110/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2022 колегією суддів у визначеному складі розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.02.2022 о 14:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" адвоката Нинюк Л.О. з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
За розпорядженнями керівника апарату суду №602/22 від 21.02.2022, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Орєшкіної Е.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №908/2110/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 22.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача у режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Армаком" (підрядник, позивач) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (замовник, відповідач) укладений договір №4/20 (/1-121-11-20-09237 від 09.04.2020) від 23.03.2020, за умовами якого (п. 1.1.) підрядник зобов'язується на свій ризик, в порядку і на умовах визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:203 Капітальний ремонт куполу та міжпанельних швів оббудови реакторного відділення №2" (Код ДК 021:2015-45453000-7 капітальний ремонт і реставрація)".
Договірна ціна робіт згідно з цим договором складає 2248894,00 грн., крім того ПДВ (20%) 449778,80 грн., разом 2698672,80 грн., згідно з протоколом погодження договірної ціни (п.2.1.).
Згідно з п. 13.1. договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Додатковою угодою №6 від 17.12.2020 до договору пункт 13.1. викладено в наступній редакції: "Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2021р.".
Відповідно до п. 3.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи в строк: 01 липня 2020 - 30 вересня 2020 року.
Додатковими угодами №1 від 30.07.2020, №2 від 27.08.2020, №5 від 23.11.2020, №6 від 17.12.2020 сторони неодноразово узгоджували п. 3.1. щодо строку виконання робіт.
Відповідно до додаткової угоди №6 від 17.12.2020 пункт 3.1. договору в редакції додаткової угоди №6 викладено у новій редакції: "Підрядник зобов'язується виконати роботу в строк: 10 серпня 2020 року - 30 квітня 2021 року, згідно з "Графіком виконання робіт" (невід'ємний додаток №1 до додаткової угоди №6 до договору).
На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято підрядні роботи, що підтверджується підписаними Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 від 31.10.2020 на загальну суму 385053,60 грн. в тому числі ПДВ 20% - 64175,60 грн., Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 від 22.12.2020 на суму 1373090,40 грн. в тому числі ПДВ 20%-228848,40 грн., Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 від 23.04.2021 на загальну суму 502096,80 грн. в тому числі ПДВ 20% - 83682,80 грн.
Згідно з п. 2.3. договору оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт замовником. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до умов п. 2.3. договору кінцевий термін оплати за договором настав 15.12.2020 за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1, 05.02.2021 за Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 та 07.06.2021 Актом №3 приймання виконаних будівельних робіт.
Також податкові накладні по даним операціям позивачем оформлені та зареєстровані належним чином та у встановленому порядку.
Згідно з наданими позивачем доказами, ним були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за актом №1 - 15.11.2020, за актом №2 - 30.12.2020, та за актом №3 - від 13.05.2021, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію.
Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 2260240,80 грн. в тому числі ПДВ 20%.
Викладені обставини слугували підставою звернення позивача за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.
За договором підряду в силу приписів статті 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частинами першою, другою статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
За змістом частини першої статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до статті 879 Цивільного кодексу України за договором підряду оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
За приписами частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач оплату робіт, виконаних за підписаними Актами приймання виконаних будівельних робіт: №1 від 31.10.2020 на загальну суму 385053,60 грн. в тому числі ПДВ 20% - 64175,60 грн., №2 від 22.12.2020 на суму 1373090,40 грн. в тому числі ПДВ 20% - 228848,40 грн., №3 від 23.04.2021 на загальну суму 502096,80 грн. в тому числі ПДВ 20% - 83682,80 грн. не здійснив.
Контррозрахунку спірної суми, як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 2260240,80 грн. за договором №4/20 (/1-121-11-20-09237 від 09.04.2020) від 23.03.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції. Проти цього висновку не висунуто також заперечень апелянтом.
За змістом апеляційної скарги відповідача ним оскаржуються висновки суду першої інстанції щодо частини позовних вимог, в яких позивачем заявлено про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з наступного: судом встановлено, що крім вимоги про стягнення суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 27501,89 грн. та 106093,77 грн. втрат від інфляції.
Суд першої інстанції правильно встановив, що згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що при нарахуванні 3% річних та втрат від інфляції позивач розділив оплати вартості робіт без ПДВ та оплати самого ПДВ. Крім того, строком оплати вартості робіт ПДВ позивач вважає строком зареєстрованих в ЄРПН накладних, а саме:
податкова накладна №2 від 31.10.2021, зареєстрована в ЄРПН -15.11.2020,
податкова накладна №1 від 22.12.2020, зареєстрована в ЄРПН 30.12.2020,
податкова накладна №1 від 23.04.2021, зареєстрована в ЄРПН 13.05.2021.
Суд вважає, що позивач безпідставно розділяє строк оплати вартості робіт без ПДВ та строк оплати самого ПДВ, оскільки ані діючим законодавством, ані укладеним сторонами договором не передбачено окремий строк оплати суми ПДВ. Вартість робіт є єдиною і включає в себе ПДВ, що повинно бути сплачене одночасно зі сплатою самих робіт, а саме - протягом 45 календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, пункт 2.3. договору визначає конкретний строк оплати виконаних робіт: протягом 45 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт.
Стосовно оплати вартості ПДВ, то вказаним пунктом визначено, що така оплата здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого замовник повинен здійснити повну оплату виконаних робіт з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Заперечення відповідача щодо строку оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПВД з моменту отримання письмової претензії суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки строк оплати виконаних робіт визначається п. 2.3. договору і складає 45 календарних днів з дати підписання Акту виконаних робіт замовником. Оплата як вартості робіт без ПДВ, так і вартості робіт в розмірі ПДВ має відраховуватись від дати підписання Актів приймання виконаних робіт.
Таким чином, судом першої інстанції з урахуванням встановлених обставин та відповідно до наведених вище положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України правильно визначено, що кінцевий термін оплати за договором настав:
15.12.2020 - за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1;
05.02.2021 - за Актом приймання виконаних будівельних робіт №2;
07.06.2021 - за Актом приймання виконаних будівельних робіт №3.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).
Як вказав суд першої інстанції, оскільки позивач безпідставно розділив строки оплати вартості робіт без ПДВ та строк оплати самого ПДВ, то перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "ЗАКОНОДАВСТВО" заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню:
в частині стягнення 3% підлягають частковому задоволенню в сумі 26519,10 грн., а в іншій частині вимоги 3% річних відхиляються як безпідставно заявлені;
в частині стягнення інфляційних втрат підлягають стягненню в сумі 100039,07 грн., а у стягненні 6054,70 грн. інфляційних втрат судом відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
За аргументом апеляційної скарги відповідача, 15.12.2020 - останній 45-ий день виконання грошового зобов'язання за Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року №1 від 31.10.2020 (ІІ етап - купол) з оплати вартості робіт за договором без суми ПДВ: 320878,00 грн.;
05.02.2021 - останній 45-ий день виконання грошового зобов'язання за Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року №2 від 22.12.2020 (І етап - міжпанельні шви) з оплати вартості робіт за договором без суми ПДВ: 1144242,00 грн.;
07.06.2021 - останній 45-ий день виконання грошового зобов'язання за Актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року №3 від 23.04.20021 (ІІІ етап - міжпанельні шви) з оплати вартості робіт за договором без суми ПДВ: 418414,00 грн.;
14.07.2021 - останній 7-ий день виконання грошового зобов'язання з оплати частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ за договором: 376706,80 грн. (64175,60 грн. + 228848,40 грн. + 83682,80 грн.).
Таким чином, за доводами відповідача частина вартості робіт на суму 376706,80 грн. (ПДВ) є простроченою з 15.07.2021, а не з 16.12.2020 - в сумі 64175,60 грн. (тобто частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ за актом №1 за жовтень 2020 року);
- з 06.02.2021 - в сумі 228848,40 грн. (тобто частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ за актом №2 за грудень 2020 року);
- з 08.06.2021 - в сумі 83682,80 грн. (тобто частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ за актом №3 за квітень 2021року).
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами відповідача та зазначає, що пункт 2.3. договору визначає конкретний строк оплати виконаних робіт: протягом 45 календарних днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт.
Стосовно оплати вартості ПДВ, то вказаним пунктом визначено, що така оплата здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.
У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого замовник повинен здійснити повну виконаних робіт з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задовольнив їх в частині про стягнення з відповідача на користь позивача 2260240,00 грн. основного боргу, 26519,10 грн. 3% річних і 100039,07 грн. інфляційних втрат, а в іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовив, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені позивачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021 у справі №908/2110/21 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови підписано 14.04.2022.
Відповідно до наказу Голови Центрального апеляційного господарського суду №41-к від 09 березня 2022 року відраховано суддю Центрального апеляційного господарського суду Подобєда Ігоря Миколайовича зі штату суду 04 березня 2022 року у зв'язку зі смертю відповідно до ст. 123 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до наказу Голови Центрального апеляційного господарського суду №23 від 13 квітня 2022 року у зв'язку з втратою можливості підпису власним КЕП суддею Подобєдом І.М. (відрахування зі штату суду) визначено суддю, секретаря Першої судової палати Центрального апеляційного господарського суду Іванова О.Г. особою, яка зобов'язана підписати власним КЕП та надіслати до Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник судового рішення у справі №908/2110/21.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус