30 березня 2022 року
м. Чернівці
справа № 727/10701/21
провадження №22-ц/822/136/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Паучек І.І.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області Ісопеску Крістіни Іванівни, представника відповідача Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області Гроссу Дмитра Михайловича, представника відповідача Чернівецької обласної прокуратури Коцюби Тетяни Сергіївни
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області, Чернівецька обласна прокуратура
за апеляційною скаргою скаргу Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року, головуючий у першій інстанції Одовічен Я.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, Чернівецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Зазначав, що 30 квітня та 18 червня 2013 року слідчим відділом прокуратури Чернівецької області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження №42013270160000010 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України щодо розкрадання ОСОБА_3 та службовими особами Державного підприємства «Хотинське лісове господарство» коштів підприємства при складанні фіктивних актів прийому-здачі виконаних робіт про проведену ним рубку дерев на території Колінківського лісництва. Вказане кримінальне провадження було спрямоване для подальшого розслідування до Кельменецької місцевої прокуратури.
15 вересня 2016 року заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури Гриців В.А. вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України.
03 жовтня 2016 року заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури Гриців В.А. винесено постанову про об'єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження №42013270160000010 і направлено справу за підслідністю для проведення досудового розслідування до слідчого відділу Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області.
14 січня 2017 року виділено матеріали досудового розслідування в окреме провадження та внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за №12017260160000013, цього ж дня слідчим Хотинського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Ринжук В.В. складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України, який було затверджено заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури Гриців В.А.
Вироком Хотинського районного суду від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України та визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк один рік.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 7 листопада 2018 року закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Постановою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 7 листопада 2018 року скасовано, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 4 листопада 2019 року закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Посилався на те, що з 15 вересня 2016 року до 04 листопада 2019 року перебував під досудовим слідством та судом, протягом 37 місяців 20 днів незаконно притягувався до кримінальної відповідальності та в судовому порядку змушений був доводити свою невинуватість.
Внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури йому було спричинено моральну шкоду, зокрема, принижено його честь та гідність, він жив у постійному страху за своє майбутнє, оскільки не був упевнений у справедливому завершені справи, відчував душевні переживання, його морально пригнічувала легковажність і безвідповідальність посадових осіб досудового слідства та прокурора.
Крім того, у зв'язку з перебуванням у статусі обвинуваченого у розкраданні коштів Державного підприємства «Хотинське лісове господарство» не зміг прийняти участь у конкурсі на вакантну посаду начальника управління лісового господарства Чернівецької обласної державної адміністрації. Представники владних структур та його колишні колеги уникали спілкування з ним, могли повірити в компрометуючу інформацію про розкрадання ним коштів підприємства.
Все це призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливостей реалізації бажань щодо подальшої професійної діяльності, погіршення відносин з оточуючими людьми, підірвало ділову репутацію.
Просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в умі 300000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці 25 листопада 2021 року залучено до участі у справі співвідповідачем Державну казначейську службу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 240000 грн., в решті відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Державна казначейська служба України в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, Чернівецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Вказує, що позовна заява ОСОБА_1 та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року не містять зазначення в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями її заподіяно ОСОБА_1 , якими доказами підтверджується заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру, розмір моральної шкоди.
Судом першої інстанції не наведено мотивів та доказів заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, Чернівецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, частково суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в сумі 240000 грн. у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 4 листопада 2019 року закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, загальний термін перебування ОСОБА_1 під слідством та судом внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності становить 37 місяців 20 днів.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції враховано душевні та психічні страждання, яких зазнав ОСОБА_1 , можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що 30 квітня та 18 червня 2013 року слідчим відділом прокуратури Чернівецької області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження №42013270160000010 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України щодо розкрадання ОСОБА_3 та службовими особами Державного підприємства «Хотинське лісове господарство» коштів підприємства при складанні фіктивних актів прийому-здачі виконаних робіт про проведену ним рубку дерев на території Колінківського лісництва. Вказане кримінальне провадження було спрямоване для подальшого розслідування до Кельменецької місцевої прокуратури.
15 вересня 2016 року заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури Гриців В.А. вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України.
03 жовтня 2016 року заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури Гриців В.А. винесено постанову про об'єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження №42013270160000010 і направлено справу за підслідністю для проведення досудового розслідування до слідчого відділу Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області.
14 січня 2017 року виділено матеріали досудового розслідування в окреме провадження та внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за №12017260160000013, цього ж дня слідчим Хотинського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Ринжук В.В. складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України, який було затверджено заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури Гриців В.А.
Вироком Хотинського районного суду від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України та визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк один рік.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 7 листопада 2018 року закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Постановою Верховного Суду від 10 вересня 2019 року, ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 7 листопада 2018 року скасовано, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 4 листопада 2019 року закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
На підставі статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми свідчить про те, що законодавством встановлений лише мінімальний розмір відшкодування такої моральної шкоди, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, спів мірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до пункту 9 даної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.
Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 4 листопада 2019 року закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення.
Наведене спростовує посилання Державної казначейської служби України в апеляційній скарзі на недоведеність факту заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань чи втрат немайнового характеру у зв'язку із незаконним засудженням, незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої ОСОБА_1 набув згідно з положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Не можна погодитися з доводами Державної казначейської служби України про недоведеність розміру моральної шкоди.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (пункт 62 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, тобто з моменту вручення ОСОБА_1 заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури Гриців В.А. повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.191 КК України 15 вересня 2016 року до набрання ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 4 листопада 2019 року законної сили, що становить 37 місяців 20 днів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 6 000,00 грн.
Тому, мінімальний розмір компенсації моральної шкоди становить 222000 грн (37 місяців х 6 000 грн).
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, виходять із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи.
Зазначена норма Закону не зобов'язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.
При визначенні розміру моральної шкоди, судом першої інстанції враховано перебування ОСОБА_1 протягом тривалого часу під слідством та судом 37 місяців 20 днів, душевні та психічні страждання, яких зазнав ОСОБА_1 , можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір моральної шкоди в сумі 240000 грн. відповідає глибині душевних страждань, засадам розумності, виваженості і справедливості з дотриманням норм матеріального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі ч.1ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 12 квітня 2022 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
Судді М.І. Кулянда
О.О. Одинак