12 квітня 2022 року м. Чернівці
Справа № 725/7051/19
Провадження №22-з/822/12/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Литвинюк І.М.,
суддів: Владичана А.І., М., Перепелюк І.Б.
секретар: Собчук І.Ю.,
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз»,
розглянувши заяву адвоката Поляк Марії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», про стягнення заборгованості за природний газ,
ТОВ «Чернівцігаз Збут» у грудні 2019 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за природній газ.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» заборгованість за природній газ у розмірі 175 629,86 грн, а також судові витрати за подання позовної заяви до суду в розмірі 2 634,45 грн.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» заборгованість за природній газ у розмірі 29 326,54 грн.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2021 року (з урахуванням ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2021 року про виправлення описки) заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 17 015 грн.
На зазначені рішення суду позивач ТОВ «Чернівцігаз Збут» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника відповідача відмовити повністю, а також стягнути судові витрати.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 березня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Чернівцігаз Збут» залишено без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 грудня 2021 року залишено без змін.
Адвокат Поляк М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала заяву, в якій просить винести додаткову постанову, якою стягнути з ТОВ «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
У поданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткової постанови представник ТзОВ «Чернівцігаз Збут» просить відмовити у стягненні з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Вказує на те, що в порушення вимог статей 83, 360 ЦПК України представник відповідача не надсилав на адресу позивача ні відзив на апеляційну скаргу з додатками, ні копії заяви про ухвалення додаткової постанови з додатками, а матеріали справи не містять доказів такого надсилання.
Крім того, загальна сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із сумою заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткової постанови підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові ВС від 30 вересня 2020 року, справа №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Звісно, даний перелік не є вичерпним
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Чернівецький апеляційний суд у постанові від 24 березня 2022 року, залишивши без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Чернівцігаз Збут», не вирішив питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Згідно зі Звітом (Актом) про надані послуги у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції від 31 січня 2021 року за договором про надання правової допомоги від 22 червня 2020 року, адвокат Поляк М.В. надала правову допомогу ОСОБА_1 , а саме, ознайомлення з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 січня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 грудня 2021 року, підготовка відзиву на апеляційну скаргу всього на суму 6 500 грн.
До матеріалів справи додано розрахункову квитанцію до прибуткового касового ордера № 31/01/ від 31 січня 2022 року на суму 6 500 грн.
Також адвокатом Поляк М.В. до матеріалів справи долучено ордер на надання правової допомоги у Чернівецькому апеляційному суді ОСОБА_1
Кількість затраченого часу становить 02:30 годин.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн є належним чином обґрунтовані відповідачем та відповідають вимогам частини четвертої статті 137 ЦПК України. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підтверджені документально.
Вищенаведеним спростовуються твердження представника позивача про те, що сума витрат на правничу допомогу повинна бути співмірною із сумою заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача.
Інші доводи, викладені в запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, не можуть бути підставою для зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, заяву Поляк М.В. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , слід задовольнити та ухвалити додаткову постанову про стягнення ТзОВ «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
Керуючись статтями 137, 141, 258, 259, 270, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Поляк Марії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п'ятсот гривень).
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді А.І. Владичан
І.Б. Перепелюк