Провадження № 11-кп/803/1160/22 Справа № 173/2151/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 квітня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021041430000271 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 , -
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, терміном на 2 роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Вирішено долю речових доказів.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні наступного.
Близько 23:00 год. наприкінці вересня 2021 року (більш точної дати досудовим слідством встановити не вдалося), ОСОБА_7 підійшов до домоволодіння АДРЕСА_2 , реалізуючи заздалегідь виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_7 рукою відчинив завіс на верхній частині хвіртки паркану, та пройшов на територію вказаного домоволодіння. Після чого, ОСОБА_7 підійшов до будинку біля якого побачив алюмінієвий бідон об'ємом 40 літрів та емальовану каструлю об'ємом 40 літрів, які і визначив об'єктом своєї злочинної діяльності.
Далі, ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, забрав вищевказані речі, а саме: алюмінієвий бідон об'ємом 40 літрів та емальовану каструлю об'ємом 40 літрів, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 767,00 грн.
В апеляційній скарзі:
- обвинувачений просить вказаний вирок, в частині призначення покарання, змінити, встановивши випробувальний термін 1 рік.
Вважає оскаржуваний вирок занадто суворим.
Вказує, що він воював на Донбасі два роки. Є учасником бойових дій, має нагороди. Після демобілізації він став агресивним, оскільки не міг працевлаштуватися. Він не має ні дружини ні дітей, не знайшов себе в мирному житті, а тому знов вирішив піти воювати за звільнення України.
На його думку, випробувальний термін два роки для нього це великий строк. Зазначає, що поки не закінчиться випробувальний строк, він не зможе піти до своїх побратимів, до війська. Прокурор і захисник просили суд призначити йому 1 рік випробувального терміну, але суд не зважаючи на це вирішив своє.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття не повідомили, у зв'язку з чим, з урахуванням думки прокурора, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого та його захисника, відповідно до вимог ст. 405 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка просила апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду, - без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався у повному обсязі.
Виходячи із положень ч. 3 ст. 404 КПК України, колегія суддів не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження і кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони у судовому засіданні ніким не оспорювалися і щодо них докази не досліджувалися відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, порядок застосування якої не був порушеним.
Відносно доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо призначення йому менш суворого покарання, а саме звільнити його від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як вбачається з вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд першої інстанції врахував обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином,та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.
Були суду відомі і ті обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, суд першої інстанції визнав щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання з випробуванням, терміном на 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. ст. 65-67 КК України, а призначене судом покарання у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 , та для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, Високий суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, що він є учасником АТО, не може бути безумовною підставою для пом'якшення призначеного йому покарання, оскільки судом йому призначено покарання за скоєний тяжкий злочин в мінімальному розмірі санкції ч. 3 ст. 185 КК України та із застосуванням ст. 75 КК України звільнено його від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки, який є обгрунтованим.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування або зміну вироку суду першої інстанції під час перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, - не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є законним та обґрунтованим, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4