Провадження № 11-кп/803/1140/22 Справа № 205/5518/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 квітня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021046690000277 за апеляційною скаргою прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року щодо ОСОБА_9 , -
цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Херсон, громадянку України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштовану, одружену, маючу на утриманні чотирьох малолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 гривень;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного остаточного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вказаним вироком ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні наступного.
У невстановленому місці та часу, але не пізніше квітня 2014 року, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, а саме незаконне заволодіння державними коштами у вигляді допомоги при народженні дитини, шляхом надання до Ленінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції підробленого медичного свідоцтва про народження дитини, з подальшою метою отримання свідоцтва про народження дитини, яке в свою чергу вона надала до Управління соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпро ради, на підставі якого була поставлена на облік, де їй була призначена допомога при народженні дитини та інші види державної допомоги.
ОСОБА_9 , у невстановлені час та місце, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа - медичного свідоцтва про народження дитини, підшукала особу, яка мала можливість виготовити підроблене медичне свідоцтво про народження дитини, якій передала свої особисті дані для підроблення цього документа. При цьому, ОСОБА_9 надала вказаній особі свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, дату свого народження, та приблизну дату народження дитини, для подальшого отримання свідоцтва про народження у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції та оформлення різних видів державної допомоги.
Невстановлена досудовим слідством особа, при невстановлених досудовим слідством обставинах та місці з використанням розмножувальної техніки, виготовила підроблений медичний офіційний документ медичне свідоцтво про народження дитини № НОМЕР_1 від 28 березня 2014 року, в якому вказувалося, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дитину ОСОБА_14 . Після цього, невстановлена досудовим слідством особа, при невстановлених слідством обставинах передала зазначене медичне свідоцтво про народження № 384 від 28 березня 2014 року співучаснику злочину ОСОБА_9 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність, у денний час 15 квітня 2014 року, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на використання завідомо підробленого документа з метою отримання свідоцтва про народження дитини у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції та оформлення державної допомоги на дитину, прибула до Ленінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 31, де достовірно знаючи, що медичне свідоцтво про народження дитини № НОМЕР_1 від 28 березня 2014 року, в якому вказувалося, що ОСОБА_9 , 23 березня 2014 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дитину ОСОБА_14 , не відповідає дійсності, діючи умисно, використала зазначений завідомо підроблений офіційний документ, надавши його співробітникам Ленінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, що стало підставою для видачі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.04.2014 року на ім'я ОСОБА_14 .
Продовжуючи злочинну діяльність, 22 квітня 2014 року, ОСОБА_9 , маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зайшла до приміщення Управління соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпро ради, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Трудова, 1а, з метою отримання щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ), достовірно знаючи що вказану дитину вона не народжувала.
Далі, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, знаходячись в приміщенні Управління соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпро ради, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Трудова, 1 а, умисно надала заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, в яку внесла завідомо неправдиві дані про те, що у неї на момент заповнення заяви є дитина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 15.04.2014 року), що не відповідало дійсності, яку пред'явила в Управління соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпро ради, хоча фактично ОСОБА_9 , відповідно до інформаційної довідки з Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1 від 02.06.2021 року, на обліку по вагітності не знаходилась та дитину не народжувала.
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_9 , рішенням про призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини їй було призначено соціальну допомогу. Таким чином, ОСОБА_9 , умисно надавши завідомо неправдиві відомості щодо існування дитини ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , отримувала щомісячну державну соціальну допомогу при народженні дитини.
Своїми діями ОСОБА_9 у період з 01.03.2014 року по 31.03.2020 року, шляхом обману незаконно заволоділа бюджетними грошовими коштами, виплаченими в якості призначеної державної соціальної допомоги, при народженні дитини на загальну суму 123 840 гривень, що завдало значної шкоди Правобережному управлінню соціального захисту населення Дніпровської міської ради.
Продовжуючи злочинну діяльність, 01 квітня 2019 року, ОСОБА_9 повторно маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно зайшла до приміщення Управління соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпро ради, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Трудова, 1а, з метою отримання щомісячної державної соціальної допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях.
Після цього, повторно реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, знаходячись в приміщенні Управління соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпро ради, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Трудова, 1а, діючи повторно умисно надала заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, в яку внесла неправдиві дані, про те, що у неї на момент заповнення заяви є дитина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 15.04.2014 року), що не відповідало дійсності, яку повторно пред'явила в Управління соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпро ради, хоча фактично ОСОБА_9 , відповідно до інформаційної довідки з Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 1 від 02.06.2021 року, дитину не народжувала.
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_9 рішенням про призначення державної соціальної допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях їй було призначено державну соціальну допомогу.
Таким чином, ОСОБА_9 повторно, умисно надавши неправдиві відомості щодо існування дитини ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , отримувала щомісячну державну соціальну допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях.
Своїми діями ОСОБА_9 у період з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року, шляхом обману незаконно заволоділа грошовими коштами, виплаченими в якості призначеної державної соціальної допомоги, на загальну суму 20 400 гривень, що завдало матеріальної шкоди Правобережному управлінню соціального захисту населення Дніпровської міської ради.
В апеляційній скарзі:
- прокурор просить вказаний вирок змінити. Визнати ОСОБА_9 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 гривень; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
Звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності для притягнення до відповідальності за вчинення вказаних кримінальних правопорушень.
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного остаточного покарання за ч. 2 ст. 190 КК України з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк в 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вважає, що вирок винесений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та є таким, що не відповідає завданням кримінального провадження.
Зазначає, що в судовому засіданні обвинувачена вину у пред'явленому їй обвинуваченні визнала у повному обсязі, заявила про розкаяння та осуд своїх дій, повністю підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті. Дата скоєння злочину за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - є дата не пізніше квітня 2014 року, ч. 4 ст. 358 КК України - є дата 15 квітня 2014 року.
На думку прокурора, оскільки судом не враховано, що на день ухвалення вироку передбачений ст. 49 КПК України строк давності для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України вже закінчився, під час судового провадження за обвинувальним актом обвинувачувана з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності не зверталась, а тому відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_9 підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представника потерпілого, яка вирішення питання щодо апеляційної скарги залишила на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався не в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації її дій за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190КК України, - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації скоєного ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є достатньо обґрунтованими, і підтверджуються сукупністю належних, достовірних та допустимих доказів.
Колегія суддів зазначає, що серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення, як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Згідно ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_9 було засуджено, у тому числі, за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України ОСОБА_9 вчинила не пізніше квітня 2014 року, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, вона вчинила 15 квітня 2014 року.
Таким чином з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчились у квітні 2017 року.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, таке звільнення є обов'язковим.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Також слід звернути увагу на те, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на сторони, які мають право заявити відповідне клопотання.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення повинен був з'ясувати думку ОСОБА_9 щодо закриття провадження у зв'язку із закінченням строків давності і, у разі її згоди звільнити від кримінальної відповідальності та закрити провадження, а при незгоді - звільнити останню від призначеного за цими статтями покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, але суд цього не зробив, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Тому колегія суддів, вважає за необхідне вирок щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання, змінити, а апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.
А саме, слід вважати ОСОБА_9 засудженою до покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 гривень;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України слід звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Слід вважати ОСОБА_9 засудженою за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України слід вважати ОСОБА_9 звільненою від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
На підставі п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України слід покласти на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів також враховує практику рішень Європейського суду з прав людини. Так в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, Високий суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На думку колегії суддів, саме такий вид та розмір покарання, є необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року щодо ОСОБА_9 , в частині призначеного покарання, змінити.
Вважати ОСОБА_9 засудженою до покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 гривень;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вважати ОСОБА_9 засудженою за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України вважати ОСОБА_9 звільненою від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
На підставі п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4