Провадження № 22-ц/803/2512/22 Справа № 202/7647/20 Категорія 30 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
13 квітня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Honda» державний номер НОМЕР_1 по вул. Нижньодніпровській, 17 у смт. Слобожанське Дніпровського району, порушив вимоги пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода з належним йому автомобілем марки «Kia» державний номер НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) його транспортний засіб було пошкоджено.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
За висновком екпертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 21 травня 2020 року №7494, вартість матеріального збитку, завданого йому внаслідок ДТП становить 42 691,19 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля «Kia», пошкодженого внаслідок ДТП становить 83 712,48 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у СК «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування від 04 листопада 2019 року № АО/5882636 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130 000 грн.
04 серпня 2021 року СК «Альфа-Гарант» сплатила останньому страхове відшкодування у розмірі 32 835 грн. Відповідач сплатив франшизу у розмірі 2 000 грн.
Зазначає, що внаслідок ДТП він позбавився можливості використовувати свій автомобіль, що порушило його звичайний уклад життя, в період карантину був змушений користуватися послугами таксі для задоволення побутових потреб та роботи, так як є фізичною особою-підприємцем. В результаті дорожньо-транспортної пригоди була завдана моральна шкода, яка виразилася в негативних емоціях, стресі, моральних стражданнях, пов'язаних із пошкодженням майна та відсутності можливості здійснювати підприємницьку діяльність, вишукуванням додаткового часу, коштів для ремонту автомобіля та підготовки і подачі документів, необхідних для відшкодування завданої шкоди. У зв'язку з чим просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 50 877,48 грн., а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 48 877, 48 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою у розмірі 48 877,48 грн. та стягнення моральної шкоди.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для правильного визначення розміру завданої шкоди, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи про розмір завданої шкоди, та залишено поза увагою той факт, що за наслідками дорожньо-транспортної події, позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 32 835, 00 грн. оцінену страховою компанією, доказів незгоди позивача із вказаною сумою суду не надано, а тому вважав, що страховиком у повному обсязі виплачено страхове відшкодування.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль «KiaCeed» державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
30 квітня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача «KiaCeed» державний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Honda» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «KiaCeed» державний номер НОМЕР_2 , належний позивачу.
Зазначені обставини, а також вина ОСОБА_1 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2020 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.
На момент вищевказаної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно з полісом № АО/5882636.
04 серпня 2020 року страховою компанією було сплачено страхове відшкодування у розмірі 32 835 грн. Крім того, відповідач сплатив франшизу в розмірі 2000 грн.
Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку № 7494 від 21 травня 2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «KiaCeed» державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 42 691,19 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «KiaCeed» державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 83 712,48 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених вимог позивача про стягнення різниці між сумою завданої шкоди та проведеною страховою виплатою, та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 , як з особи-винуватця дорожньо-транспортної події, суми завданої майнової шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (касаційне провадження № 14-176цс18).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом зазначеної норми закону обов'язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Згідно із висновками експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку № 7494 від 21 травня 2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «KiaCeed» державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 42 691,19 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «KiaCeed» державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 83 712,48 грн.
Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки факт скоєння дорожньо-транспортної події водієм ОСОБА_1 є беззаперечно доведений, судом першої інстанції належним чином встановлений розмір завданої позивачу майнової шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , завданої матеріальної шкоди у розмірі 48 877,48 грн.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, дослідивши належним чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що страховиком у повному обсязі виплачено страхове відшкодування, не заслуговують на увагу, оскільки були предметом розгляду в суді першої інстанції та повторного правового аналізу не потребують.
Решта доводів апеляційної скарги зводяться до особистого тлумачення норм законодавства та переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, право на оцінку яких має лише суд відповідно до вимог ст.89 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, тому рішення суду підлягає залишенню без змін.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова