Провадження № 22-ц/803/302/22 Справа № 175/2720/19 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
13 квітня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фангарант Груп" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2021 року, -
11 липня 2019 року ТОВ ФК "Фангврант Груп" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.02.2019 року між ФОП ОСОБА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 та ОСОБА_1 укладено договір № К267/190208-1 на туристичне обслуговування. Також, 08.02.2019 року між Туристичною компанією та відповідачем-1 укладе додаткову угоду про розстрочення платежу №60200021867 договору. Всі розстрочені періодичні (місячні) платежі за цією додатковою угодою відступлені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фангарант Груп" в момент укладення цієї додаткової угоди на підставі п. 2.1. договору про участь туристичної компанії в програмі "Тур з розстрочкою" (факторингу) № 2017022801 від 28.02.2017 року. В змісті додаткової угоди також міститься письмове повідомлення про, відступлення права вимоги на користь позивача, з яким відповідач-1 ознайомлений про що свідчить факт підписання відповідачем-1 додаткової угоди. Згідно умов додаткової угоди відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання щодо сплати платежів за договором згідно з умовами вказаного у додатковій угоді пакету фінансування "П'ять платежів-Туризм NEW". За вказаними умовами сума договору з урахуванням плати за розстрочення становить 42 850,00 гри. Відповідач-1 зобов'язався сплатити вказану суму частинами: платіж при укладанні договору в розмірі - 10 000,00 грн; місячні платежі щомісяця рівними частинами у розмірі 8 212,50 грн до 20-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому був укладений договір на розрахунковий рахунок позивача. У разі несвоєчасної оплати місячних платежів, якщо прострочення складає до календарних днів включно, Відповідач сплачує штраф в розмірі 5% від суми простроченого платежу. Якщо прострочення складає більше, ніж 10 календарних днів. Відповідач сплачує штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу. Незважаючи на обов'язок своєчасно та в розмірі, згідно умов пакету фінансування, сплачувати місячні платежі за договором, відповідач-1 за весь період дії договору сплатив: 08.02.2019 року - 10 000,00 грн. (платіж при укладенні договору); 20.05.2019 року 1 000,00 грн. Також згідно договору № 60200021867 від 08.02.2019 року поруки за туриста в програмі "Тур в розстрочку" ОСОБА_2 взяла па себе обов'язок нести солідарну відповідальність за належне і у повному обсязі виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникають за договором і додатковою угодою про розстрочення платежу, що є його невід'ємною частиною. Приймаючи до уваги вищевикладене на день подання позовної заяви заборгованість відповідачів перед позивачем за договором складає 40 062,50 (сорок тисяч шістдесят дві) гривні 50 копійок, в тому числі: 32 850,00 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 7 212,50 (сім тисяч двісті дванадцять) гривень 50 копійок - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень додаткової угоди. На підставі зазначеного позивачі просять стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 40062,50 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2021 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ТОВ "Фангарант Груп" заборгованість у розмірі 40062 грн 50 коп., тобто з кожного по 20031 грн 25 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фангарант Груп" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 960 грн. 50 коп. з кожного (а.с.92-93).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову (а.с. 97-101).
В порядку ст. 360 ЦПК України, від ТОВ "ФК Фангарант Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду та безпідставність доводів апеляційної скарги просили залишити рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.02.2019 року між ФОП ОСОБА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 та ОСОБА_1 укладено договір № К267/190208-1 на туристичне обслуговування.
Також, 08.02.2019 року між Туристичною компанією та відповідачем-1 укладе додаткову угоду про розстрочення платежу №60200021867 договору.
Всі розстрочені періодичні (місячні) платежі за цією додатковою угодою відступлені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фангарант Груп" в момент укладення цієї додаткової угоди на підставі п. 2.1. договору про участь туристичної компанії в програмі "Тур з розстрочкою" (факторингу) № 2017022801 від 28.02.2017 року.
Згідно умов додаткової угоди відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання щодо сплати платежів за договором згідно з умовами вказаного у додатковій угоді пакету фінансування "П'ять платежів-Туризм NEW". За вказаними умовами сума договору з урахуванням плати за розстрочення становить 42 850,00 гри. Відповідач-1 зобов'язався сплатити вказану суму частинами: платіж при укладанні договору в розмірі - 10 000,00 грн; місячні платежі щомісяця рівними частинами у розмірі 8 212,50 грн до 20-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому був укладений договір на розрахунковий рахунок позивача.
У разі несвоєчасної оплати місячних платежів, якщо прострочення складає до календарних днів включно, Відповідач сплачує штраф в розмірі 5% від суми простроченого платежу. Якщо прострочення складає більше, ніж 10 календарних днів. Відповідач сплачує штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу.
Як вбачається з розрахунку суми заборгованості згідно договору заборгованість відповідачів перед позивачем за договором складає 40 062,50 (сорок тисяч шістдесят дві) гривні 50 копійок, в тому числі: 32 850,00 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 7 212,50 (сім тисяч двісті дванадцять) гривень 50 копійок - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень додаткової угоди.
Крім того, згідно договору № 60200021867 від 08.02.2019 року поруки за туриста в програмі "Тур в розстрочку" ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок нести солідарну відповідальність за належне і у повному обсязі виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникають за договором і додатковою угодою про розстрочення платежу, що є його невід'ємною частиною.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором, а ОСОБА_2 , як поручитель, вимоги позивача про виконання боргових зобов'язань боржника за договором також не виконала, тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів є цілком обґрунтованими та відповідають положенням договорів та законодавства України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).
Таким чином, право вимоги щодо сплати платежів за Додатковою угодою перейшло до Позивача на підставі саме договору факторингу.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №909/968/16 визначено, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон) Фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорi, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторiн регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Відповідно до умов Додаткової угоди № 60200021867 про розстрочення платежу від 08.02.2019 року, розрахункова сума платежів становить 32 850,00 гривень (платіж при укладання Договору розмірі 10 000,00 грн. враховується). Сума факторингового фінансування за вищевказаним Договором складала 27375 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2260 від 12.02.2019 року (додається). Саме різниця між ціною договору та сумою фінансування в розмірі 5 475 гривень є платою за договором факторингу.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, чітко вбачається, що право грошової вимоги до Апелянта Позивачу було відступлене на підставі договору факторингу, а тому посилання Апелянта на те, що туристичний договір є договором про надання фінансових послуг є безпідставними. ФОП ОСОБА_3 (Туристична компанія) було надано Апелянту туристичні послуги у відповідності з сферами її діяльності за КВЕДами, зокрема це: «79.11 Діяльність туристичних агентств та «79.12 Діяльність туристичних операторів» (копія роздруківки з офіційного сайту "Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" В свою чергу, Позивачем (ТОВ "Фінансова компанія "Фангарант Груп"), який є фінансовою установою згідно законодавства України, діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК № 450 від 12.12.2013 року та Ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг з факторингу (розпорядження Нацкомфінпослуг № 455), та має право на законних підставах надавати фінансові послуги з факторингу, було профінансовано вищевказану угоду між Апелянтом та Туристичною компанією під відступлення права грошової вимоги до Апелянта.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що всі сторінки Договору не містять особистого підпису Апелянта, що не може свідчити про його ознайомлення з умовами укладеного Договору в повному обсязі.
08.02.2019 р. між Туристичною компанією та Апелянтом було укладено спірний договір. Також, 08.02.2019 року між Туристичною компанією та Апелянтом було укладено Додаткову угоду до Договору. Апелянт, ознайомившись з умовами Договору та додаткової угоди, оцінивши свій майновий стан, будучи повністю дієздатним, його волевиявлення вільним і відповідало його внутрiшнiй волі, він чітко усвідомлював усі умови даного Договору та Додаткової угоди і вважав їх прийнятними для себе, своїм підписом погодився з викладеними у Договорі та додатковій угоді.
На підтвердження факту укладення Апелянтом даного Договору та Додаткової угоди свідчить зазначення в договорі та додатковій угоді всієї необхідної та передбаченої законом інформації про Апелянта, а саме його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання; розрахункова загальна сума платежів, строк Договору та Додаткової угоди, відповідальність за порушення умов Договору та Додаткової угоди, а також існування самого тексту договору у Апелянта.
При цьому, на виконання умов Договору та Додаткової угоди в день їх укладання Апелянтом було здійснено платіж за оплату вартості наданих туристичних послуг у розмірі 10000 грн. (оплата здійснювалась на розрахунковий рахунок Туристичної компанії), а також 20.05.2019 року сплачено частину суми існуючої заборгованості в розмірі 1000 грн., що свідчить про визнання Апелянтом факту укладання Договору та Додаткової угоди та отримання наданих туристичних послуг за таким Договором та Додатковою угодою (копії Меморіальних ордерів додаються). Слід також зазначити, що всі оплати здійснювалися на банківські реквізити Позивача, які зазначені в Додатковій угоді.
Таким чином, своїм підписом у кінці Договору відповідач підтвердив, що, зокрема, вiн ознайомлений з вищезазначеними умовами Договору та додаткової угоди і їх умови є прийнятними для нього. А відтак, стверджувати, що підписавши лише останню сторінку Договору, не бачив або не згоден з іншими умовами Договору та Додаткової угоди є безпідставним, оскільки чинним законодавством України не передбачене обов'язкове парафування кожної сторінки Договору.
Доводи апеляційної скарги щодо про те, що Відповідач-2 не підписувала Договір поруки є безпідставними, оскільки безпосередньо в Договорі поруки в графі «Поручитель» міститься особистий підпис Відповідача-2 та власноручна розшифровка особи підписанта. В свою чергу, Апелянтом як до суду 1-ї інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів того, що Відповідач-2 не підписувала Договір поруки. Під час розгляду справи у період з моменту подачі позовної заяви 04.07.2019 року до моменту прийняття рішення судом 1 інстанції апелянтом не заявлялось жодних клопотань з даного приводу.
Крім того, ОСОБА_2 особисто дане судове рішення не оскаржувала.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: