Провадження № 22-ц/803/3179/22 Справа № 201/1381/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
13 квітня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Панорама Дніпро» про відновлення становища, яке існувало до затоплення квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2022 року, -
13.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ «Житловий комплекс «Панорама Дніпро» про відновлення становища, яке існувало до затоплення квартири.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2019 року вищевказаний позов було залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2019 року було скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2020 року вищевказаний позов було знову залишено без розгляду у зв'язку із неявкою позивача втретє у судове засідання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2020 року було скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Панорама Дніпро» про відновлення становища, яке існувало до затоплення квартири - залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що справа не може бути розглянута за відсутності позивача, а позивач втретє за викликом суду не з'явився, повідомлявся про розгляд справи, від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності, та беручи до уваги той факт, що судом вже двічі було залишено вказаний позов без розгляду саме у зв'язку із систематичною неявкою позивача у судові засідання, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду втретє.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Главою 7 розділу І ЦПК України визначено, що судові виклики та повідомлення здійснюються судовими повістками про виклик та судовими повістками-повідомленнями. Порядок вручення судових повісток визначено ст. 130 ЦПК України.
Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст. 128 ЦПК України, підтверджуючих повідомлення позивача чи його представника про дату та час розгляду справи на 30 вересня 2021 року, 30 листопада 2021 року та 20 січня 2022 року.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення позовної заяви без розгляду, за відсутності умов, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, є помилковим.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття помилкової ухвали.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття судом першої інстанції помилкової ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, що в розумінні положень ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню по справі та порушує право позивача на захист своїх інтересів в суді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: