Провадження № 22-ц/803/3451/22 Справа № 211/5223/21 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
13 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Зубакової В.П.,
суддів: Бондар Я.М.,Остапенко В.О.,
сторони:
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє керуючий Адвокадського бюро «Леонід Тамазликар» адвокат Тамазликар Леонід Йосипович, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року, яке ухвалене суддею Середньою Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 січня 2022 року -,
У серпні 2021 року позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Дербін Д.О., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
В обґрунтування позову зазначила, що вона з відповідачем є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина знаходиться на вихованні та утриманні матері, яка перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Відповідач в добровільному порядку не надає належних коштів на її утримання.
Посилаючись на те, що відповідач, маючи змогу надавати позивачці матеріальну допомогу на її утримання, такої допомоги добровільно не надає, просила суд стягнути на її користь з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/6 частки з всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, до досягнення дитиною 3-х років.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання ОСОБА_1 , у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи стягнення з 16 серпня 2021 року.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 908 гривень 00 коп.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє керуючий Адвокадського бюро «Леонід Тамазликар» адвокат Тамазликар Л.Й., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.
Зазначає, що наявний спір про місце проживання малолітньої дитини.
Наголошує, на тому, що позивачка звернулась до Київського районного суду м. Одеси 24.09.2021 року з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини та приховала від Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначений факт.
На думку відповідача, вирішення спору про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років безпосередньо залежить від факту дійсного проживання дитини віком до трьох років разом з матір'ю, проте, суд не витребував доказів на підтвердження факту проживання дитини з позивачкою.
Вказує, що незрозуміло з яких фактів суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач на теперішній час має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 7).
Задовольняючі частково позовні вимоги ОСОБА_1 й стягуючи на її користь та утримання аліменти в розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції керувався ст.ст. 84, 91 СК України та виходив з того, що відповідач є працездатною особою, отримує грошові доходи, що ним не заперечувалось, позивачка на теперішній час не працює, здійснює догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку, зокрема, суд врахував матеріальне становище платника аліментів, вік та стан здоров'я, отже дійшов висновку, що вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та визначеним розміром аліментів з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частинами другою, четвертою статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини другої статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Покладаючи на відповідача обов'язок зі сплати аліментів на користь позивачки, суд першої інстанції, при визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, встановив та врахував обставини, що мають значення по справі, в тому числі й те, чи має можливість відповідач сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що наявний спір про місце проживання малолітньої дитини, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції доказів на спростування факту проживання дитини не з позивачкою.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що незрозуміло з яких фактів суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач на теперішній час має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази зворотнього, крім того, відповідач є працездатною особою, аліментних зобов'язань не має, та зобов'язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина, до досягнення нею трирічного віку.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє керуючий Адвокадського бюро «Леонід Тамазликар» адвокат Тамазликар Леонід Йосипович, - залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: