Ухвала
12 квітня 2022 року
місто Київ
справа № 562/4802/18
провадження № 61-3206ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,
на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комісії з розслідування нещасних випадків Здолбунівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів № 6 Здолбунівської районної ради Рівненської області, директора Здолбунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Мельничука Петра Федоровича, Відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської районної ради Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Комісії з розслідування нещасних випадків Здолбунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Здолбунівської районної ради Рівненської області (далі - Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6), директора Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 Мельничука П. Ф., Відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської районної ради Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив суд:
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Комісії з розслідування нещасних випадків Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 в частині порушення законодавства в ході розслідування фактів завдання тілесних ушкоджень його неповнолітньому сину ОСОБА_2 , 2007 року народження, що мали місце 18 і 27 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року під час навчально-виховного процесу в школі. Адміністрація школи не визнала факти побиття сина нещасним випадком, розслідування проводила понад календарний місяць, не з'ясувала обставини і причини нещасного випадку, не опитала всіх свідків, причетних осіб та осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності, не розробила заходів щодо усунення причин нещасного випадку з визначенням відповідальних за це осіб, не склала акт про нещасний випадок за формою Н-Н, відмовилася реалізовувати право потерпілої сторони на ознайомлення з матеріалами розслідування;
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) директора Здолбунівської ЗОШ
І-ІІІ ст. № 6 ОСОБА_3 в частині порушення законодавства в ході розслідування фактів завдання тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_2 , що відбулися 18 і 27 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року під час навчально-виховного процесу в школі. Директор не вжив заходів щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок, і тим самим спровокував повторні факти побиття неповнолітнього учня, не направив письмовий запит до лікувально-профілактичного закладу для отримання медичного висновку про характер і тяжкість ушкодження потерпілого, протягом доби не утворив наказом комісію з розслідування нещасного випадку та не організував розслідування нещасних випадків, не проінформував правоохоронні органи про нещасні випадки, не здійснював контролю за правильним та своєчасним розслідуванням, що призвело до порушення термінів розслідування та облік нещасних випадків, відмову комісії скласти акт форми Н-Н;
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області в частині порушення законодавства в ході розслідування фактів спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_2 , що відбулися 18 і 27 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року під час навчально-виховного процесу в школі. Відділ освіти не здійснював контроль за правильним і своєчасним розслідуванням та обліком нещасних випадків, не здійснював заходів щодо усунення причин, що сприяло повторним нещасним випадкам з неповнолітнім, порушенню строку проведення розслідування та незаконній відмові комісії в складанні акта форми Н-Н;
- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Здолбунівської районної ради Рівненської області в частині порушення законодавства в ході розслідування фактів спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_2 , що відбулися 18 і 27 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року під час навчально-виховного процесу в школі, яка здійснювала контроль за правильним і своєчасним розслідуванням та обліком нещасних випадків, не здійснювала заходів щодо усунення причин, що сприяло повторним нещасним випадкам з неповнолітнім, порушенню строку проведення розслідування та незаконній відмові комісії в складанні акта форми Н-Н;
- зобов'язати комісію з розслідування нещасних випадків та директора Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 Мельничука П. Ф. надати йому для ознайомлення всі наявні на цей час матеріали справи з розслідування нещасних випадків з неповнолітнім ОСОБА_2 ;
- зобов'язати комісію з розслідування нещасних випадків відновити свою роботу з розслідування факту завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та за результатами розслідування скласти відповідний акт форми Н-Н з врученням йому всіх матеріалів розслідування нещасного випадку;
- вирішити питання судових витрат.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 08 вересня 2021 року Здолбунівський районний суд Рівненської області відмовив у задоволенні позову.
Постановою від 22 лютого 2022 року Рівненський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року - без змін.
ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 28 березня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, справу передати на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:
- порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень
І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається певна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
ІV. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до цих правових норм.
Щодо оцінки наявності визначених заявником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявник не виконала вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комісії з розслідування нещасних випадків Здолбунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Здолбунівської районної ради Рівненської області, директора Здолбунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Мельничука Петра Федоровича, відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської районної ради Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний