Ухвала
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 199/7823/21
провадження № 61-3174ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
на загальну суму 56 405, 89 грн.
В обґрунтування свого позову банк зазначав, що 30 жовтня2013 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого
ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 56 405, 89 грн, яка складається із: 44 367, 62 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 038, 27 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
РішеннямАмур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість
за кредитним договором № б/н від 30 жовтня 2013 року станом
на 17 серпня 2021 року в розмірі 44 367, 62 грн (тіло кредиту). У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
28 березня 2022 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі,
що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що
у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 56 405, 89 грн, тобто суму, яка станом
на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 100 = 248 100, 00 грн).
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин,
які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. При цьому враховано зміст правовідносин сторін, висновки суду апеляційної інстанції,значення результату розгляду справи для сторін та суспільства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 15 березня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович