Ухвала
24 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 524/3085/21
провадження № 61-2748ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі -
АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 07 травня 2010 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. У подальшому карта відповідачу неодноразово перевипускалась, термін дії останньої - до липня 2021 року.
Згідно з розрахунком, наданим АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за кредитним договором, станом на 16 березня 2021 року заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2020 року б/н становить 50 040,55 грн, з яких: 40 821,41 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9 219,14 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Ураховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2010 року б/н у розмірі 50 040,55 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму непогашеного тіла кредиту за кредитним договором від 07 травня 2010 року № б/н, у розмірі 40 821,41 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримано і використано кредитні кошти у розмірі 40 821,41 грн, які не повернуті у добровільному порядку.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми непогашеного тіла кредиту за кредитним договором від 07 травня 2010 року № б/н у розмірі 40 821,41 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Змінено рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 року у частині розподілу судових витрат.
У іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовами зобов'язання між сторонами не передбачено сплату відсотків за користування кредитом, а тому списання банком коштів тіла кредиту у рахунок оплати відсотків за користуванням кредитом є безпідставним, і призвело до штучного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту.
17 лютого 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 року.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 50 040,55 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (248 100,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України як підставу для оскарження у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах визначено ситуацію, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Посилання заявника на постанови Верховного Суду у справах, де за подібних відносин, але різних фактичних обставин, встановлено інші умови договірного регулювання відносин сторін спору, не є підтвердженням відсутності єдності у правозастосовчій практиці у справах щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявником у касаційній скарзі не сформульовано правову проблему, яка на думку заявника, є фундаментальною і потребує вирішення Верховним Судом.
Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має для нього виняткове значення, як на наявність підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є безпідставним, оскільки не містить будь-якого обґрунтування.
Формальне посилання у касаційній скарзі на зазначений пункт, без наведення відповідного обґрунтування, не може бути підставою для висновків суду касаційної інстанції, що у цій справі наявні обставини, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний