Справа № 138/534/22
Провадження №11-сс/801/231/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
08 квітня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
зі секретарем: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.03.2022 року у кримінальному провадженні №12022020160000117 від 27.03.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.03.2022 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 на строк 60 днів до 26.05.2022 року включно.
Визначено заставу у розмірі 248100 (двісті сорок вісім тисяч сто) гривень, що становить 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в разі внесення якої підозрюваного ОСОБА_7 , 1983 року народження, 03 дня, 10 місяця, необхідно звільнити з-під варти з покладенням на нього на строк 30 (тридцять) днів з моменту звільнення з-під варти, обов'язків прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом, а також повідомляти слідчого, прокурор чи суд про зміну свого місця проживання.
Підозрюваному ОСОБА_7 роз'яснено, що в разі невиконання зазначених обов'язків, які будуть покладені на нього, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Дія ухвали закінчується 26.05.2022 року включно, а у випадку внесення застави до завершення вказаного строку - на тридцятий день з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти.
Клопотання мотивовано тим, що 27.03.2022 року о 05:05 год. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходив по вул. Ставиській біля приміщення магазину «Техносеть», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_9 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, а саме крадіжки товарів, які знаходились у середині приміщення вказаного магазину, підійшов до вхідних дверей магазину орендарем якого є ФОП ОСОБА_10 . У подальшому, ОСОБА_7 , реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, умисно, таємно, з корисливим мотивом, з метою власного незаконного збагачення, руками із прикладанням зусиль пошкодив металевий ролет вхідних дверей магазину та вхідні двері, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки спрацювала сигналізація, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з місця злочину зникли.
Своїми діями ОСОБА_7 намагався спричинити ФОП ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 808 392 гривні.
Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч5 ст.185 КК України, - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у особливих великих розмірах.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.03.2022 року, застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що стосовно ризику вказаного стороною обвинувачення про можливість ухилення підозрюваного від явки до органів досудового розслідування та суду слід зазначити наступне. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Мамедова проти Росії», тяжкість можливого покарання не може бути визначальним елементом при оцінці ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Наявність ризику вказаного стороною обвинувачення у вигляді того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, недоведено, та не досліджено судом першої інстанції, так як він не підтверджується будь-якими додатковими матеріалами справи та відповідним обґрунтуванням сторони обвинувачення. При посиланні на даний ризик прокурором не було дотримано вимог п.5 ст.184 КПК України, в якому вказано, що в клопотанні зокрема має бути обов'язково зазначено виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
На реальне підтвердження даних ризиків сторона обвинувачення не надала жодного доказу який би підтверджував її посилання а тому на думку захисту дані ризики заявлені безпідставно і в зв'язку з цим не можуть бути прийняті до уваги судом, тому що одних припущень прокурора щодо наявності даних ризиків недостатньо. Вказані ризики мають бути доведені та обґрунтовані доказами для їх існування, з наданням копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, що стороною обвинувачення абсолютно не виконано.
Крім цього, при розгляді клопотання судом першої інстанції не взято належним чином до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де він постійно проживає та зареєстрований. В даному домоволодінні він весь час проживає зі своєю матір'ю, що вказує на його міцні соціальні зв'язки і як наслідок відсутність в нього вагомих причин залишати своє постійне місце проживання з метою переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також судом першої інстанції не враховано ту обставину, що скоєним замахом на вчинення кримінального правопорушення реальних збитків ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_10 , не завдано, що дає підстави вважати про відсутність претензій до нього зі сторони потерпілої особи.
На підставі ст.396 КПК України розгляд апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 просив проводити без його участі та без участі його підзахисного ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_11 , яка заперечила проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , просила залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді від 30.03.2022 року без змін, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ухвали слідчого судді вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст.185 КК України, про що 28.03.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру.
Обгрунтованість підозри слідчим суддею перевірено належним чином.
Відповідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177,178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та дійшов до вірного висновку, що прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, щодо доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_7 будучи двічі притягнутий до кримінальної відповідальності за умисне спричинення тілесного ушкодження, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, на шлях виправлення не став та підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст.185 КК України за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років; ОСОБА_7 не одружений, утриманців та міцних соціальних зв'язків не має, за місцем проживання зарекомендував себе з негативної сторони, будь-якого джерела доходів та заощаджень не має, а тому переховуючись від органів досудового розслідування може здобути кошти для життя за рахунок вчинення нових майнових кримінальних правопорушень.
Більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки в даному випадку жодна особа не висловила намір особистої поруки за нього, а особисте зобов'язання не є дієвим, з огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину.
Тому у даному конкретному випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів є недоцільними і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та не зможе запобігти існуючим ризикам.
Твердження захисника ОСОБА_6 про те, що немає доказів ухилення підозрюваного від явки до органів досудового розслідування та суду, продовження вчинення інших кримінальних правопорушень, а також наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання та стійких соціальних зв'язків є безпідставними та спростовується вищенаведеними обставинами.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Суд апеляційної інстанції вважає, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя визначив розмір застави підозрюваному ОСОБА_7 у розмірі 248100 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, за даним розміром погоджується і суд апеляційної інстанції інстанції.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції.
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвалу слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.03.2022 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4