Справа № 204/1123/22
Провадження № 2/204/1209/22
04 квітня 2022 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23 червня 2021року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 219061, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованості в розмірі 9 946,52 грн. за Кредитним договором № 8/2005/980-К/383 від 08 квітня 2005 року. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 за місцем її працевлаштування стало відомо про наявність виконавчого провадження № 67660069, відкритого приватним виконавцем Шаган Олексієм Анатолійовичем, де вона має статус боржника, а стягувачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент». Сумою до стягнення вказано 11 341,17 грн. Ці обставини здивували позивача, адже жодних документів по виконавчому провадженню № 67660069 вона не отримувала раніше. 11 лютого 2022 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, з чого стало відомо, що зазначене виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого напису № 219061, вчиненого 23 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 9 946,52 грн. При цьому, зі змісту виконавчого документу випливає, що заборгованість в розмірі 9 946,52 грн. виникла на підставі кредитного договору № 8/2005/980-К/383 від 08 квітня 2005 року, укладеного між позивачем та Акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», а відповідач є правонаступником первісного кредитора у вказаному вище кредитному договорі на підставі відповідного договору факторингу. Вищезазначений виконавчий напис позивач вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню. Так, 08 квітня 2005 року між позивачем та Акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» дійсно був укладений Кредитний договір № 8/2005/980-К/383, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 2 426,88 грн. на строк до 07 квітня 2007 року. Згідно з п. 3.4.2. Договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 134,40 грн. Позивач на виконання Договору здійснила всі передбачені цим договором платежі на загальну суму 3 552,38 грн., чим виконала свої зобов'язання перед кредитором у повному обсязі та заборгованість зовсім відсутня. Відсутність заборгованості позивача перед кредитором підтверджується і тими обставинами, що з 07 квітня 2007 року (кінцевого терміну повернення кредитних коштів за договором) аж до 23 червня 2021 року (дати вчинення спірного виконавчого напису) стосовно позивача не було жодних спроб з боку кредитора щодо стягнення такої заборгованості. Відповідно, нотаріусом було вчинено оскаржуваний виконавчий напис за відсутності обґрунтованих документів, які б підтверджували безспірність заборгованості. Крім того, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, у зв'язку з чим навіть, якщо припустити, що позивачем не був погашений кредит за Кредитним договором № 8/2005/980-К/383 від 08 квітня 2005 року, то строк позовної давності та строк для вчинення виконавчого напису сплив ще 07 квітня 2010 року, однак оскаржуваний виконавчий напис було вчинено майже через одинадцять років від дати закінчення строку кредитування. Також, чинна редакція Переліку № 1172 передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Проте, Кредитний договір № 8/2005/980-К/383 від 08.04.2005 року нотаріально не посвідчувався. Позивач також не отримувала і повідомлення про наявність заборгованості. У зв'язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.
У судове засідання представник позивача - Довженко О.В. не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 23 червня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 219061, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 8/2205/980-К/383 від 08 квітня 2005 року, укладеного з первісним кредитором - Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», за період з 11 січня 2019 року по 22 червня 2021 року у розмірі 9 946,52 грн. (а.с. 25).
25 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем було відкрито виконавче провадження № 67660069 з виконання вищезазначеного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 23 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 219061 (а.с. 32-34).
Також, 25 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексієм Анатолійовичем у виконавчому провадженні № 67660069 було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 35-36), постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 37-38), а 03 грудня 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 39-40).
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 23 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 219061, вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, заборгованість за кредитним договором позивачем погашена в повному обсязі, а тому заборгованість є спірною, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, позивач не отримувала жодних повідомлень про наявність заборгованості, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі нотаріально посвідченої угоди, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення виконавчих написів регламентовано главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Згідно п. 1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2 глави 16 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Слід враховувати, що боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись та перевірити безспірність заборгованості боржника. Також обов'язковій перевірці підлягає встановлення строку, з якого у кредитора виникло право вимоги до боржника і чи не сплинув вказаний строк на момент звернення з відповідною заявою до нотаріуса.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Позивач у позовній заяві наполягала на тому, що заборгованість за кредитним договором позивачем погашена в повному обсязі, а тому заборгованість є спірною, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років та вона не отримувала жодних повідомлень про наявність заборгованості.
При цьому відповідач не надав суду документів, які б спростовували такі твердження позивача та не надав доказів на підтвердження існування безспірної заборгованості ОСОБА_1 перед відповідачем.
Суд зазначає, що про спірність розміру заборгованості позивача свідчить також вказаний у оспорюваному виконавчому написі період заборгованості, за який проводиться стягнення - з 11 січня 2019 року по 22 червня 2021 року, тобто поза межами строку виконання основного зобов'язання (по 07 квітня 2007 року), обумовленого в укладеному з Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та позивачем кредитному договорі № 8/2205/980-К/383 від 08 квітня 2005 року (а.с. 21-24), що дає суду достатньо підстав вважати, що зазначений період та сума стягнення позбавлені ознак безспірності.
Також, слід звернути увагу на те, що в оскаржуваному виконавчому написі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича до загальної суми заборгованості ОСОБА_1 включено заборгованість по комісії у розмірі 5 877,19 грн., однак при цьому, умовами кредитного договору № 8/2205/980-К/383 від 08 квітня 2005 року передбачено лише комісійну винагороду банку у розмірі 137,37 грн., яка сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів (пункт 1.5), будь-яких інших комісій умовами даного договору не передбачено, що вочевидь свідчить про те, що заборгованість є спірною.
Крім того, з тексту оскаржуваного виконавчого напису від 23 червня 2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік № 1172).
Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року Перелік № 1172 доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 23 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 23 червня 2021 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.
Судом встановлено, що укладений 08 квітня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 кредитний договір № 8/2205/980-К/383, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Крім того, ухвалою суду від 22 лютого 2022 року судом було відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 . У вказаній ухвалі було роз'яснено та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» подати протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали відзив на позов та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, однак не пізніше, ніж у місячний строк з дня поставлення даної ухвали.
Однак, у встановлений ухвалою суду від 22 лютого 2022 року строк Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» відзив на позов не надав, а також не подав відповідних доказів, які б підтверджували його можливі заперечення.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзив на позов не надав, не подавав відповідних доказів, які б підтверджували можливі заперечення відповідача, а також не повідомив про причини неподання відзиву та доказів, а тому суд вважає, що відповідач не подав відзив у встановлений судом строк та докази без поважних причин.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що саме стягувач, звертаючись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. з заявою про вчинення виконавчого напису зобов'язаний був подати увесь необхідний пакет документів для вчинення виконавчого напису.
За таких обставин, приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, а також доказів, які б підтверджували можливі заперечення відповідача, суд розцінює такі дії відповідача, як визнання ним обставин, на які позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Під час розгляду справи належних доказів, у розумінні ст.ст. 12, 77, 81 ЦПК України, що відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, стороною відповідача надано не було.
За таких обставин, враховуючи встановлені обставини справи та обставини, на яких наполягає позивач, оскільки оскаржуваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 23 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, з урахуванням того, що відповідачем не було подано у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та докази, які б підтверджували можливі заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 23 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 219061, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді було сплачено судовий збір у наступних розмірах:
- за подання позовної заяви до суду - 992,40 грн.;
- за подання до суду заяви про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 23 лютого 2022 року було задоволено - 496,20 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. (992,40 грн. + 496,20 грн. = 1 488,60 грн.).
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 23 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 219061, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованості за кредитним договором № 8/2205/980-К/383 від 08 квітня 2005 року за період з 11 січня 2019 року по 22 червня 2021 року у розмірі 9 946,52 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, оф. 402, ЄДРПОУ - 43115064) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень, 60 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез