11 квітня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/457/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову від 21.12.2021 ВП № 66381731, винесену старшим державним виконавцем Хотинського відділу ДВС у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гуцулом Ігорем Івановичем, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2632,60 грн у виконавчому провадженні № 66381731.
В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки ним було добровільно виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження ВП № 66381731, а саме: до 04.08.2021.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.01.2022 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених ст. 287 КАС України. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача письмові докази, що стосуються спірних правовідносин.
Пунктами 5 та 6 вказаної ухвали, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено такий строк.
Хотинський відділ державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач) подав до суду відзив в якому, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що ним правомірно винесено оскаржувану постанову, оскільки позивачем задоволено вимоги стягувача після відкриття виконавчого провадження ВП № 66381731 з примусового виконання виконавчого листа Хотинського районного суду № 724/1624/13-ц.
Ухвалою суду від 11.02.2022 клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі № 600/457/22-а до набрання законної сили ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц.
Ухвалою суду від 04.04.2022 поновлено провадження у справі № 600/457/22-а та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.04.2022.
В судове засідання, призначене на 08.04.2022, сторони не прибули, водночас подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Враховуючи положення ст. ст. 194, 268 КАС України, суд вважає, що не має перешкод для розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
04.08.2021 старшим державним виконавцем Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гуцулом І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66381731 стосовно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 274/1624/13-ц, виданого 28.08.2013 Хотинським районним судом Чернівецької області, про стягнення з позивача на користь АТ “КБ “ПриватБанк” боргу у сумі 25550,50 грн та судові витрати в сумі 775,50 грн.
17.12.2021 АТ “КБ “ПриватБанк” направило на адресу відповідача листа, в якому повідомило про повне виконання позивачем боргових зобов'язань перед банком.
На підставі вказаної інформації, 21.12.2021 старшим державним виконавцем Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гуцулом І.І. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 66381731, якою стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 2632,60 грн.
Доказів надіслання (вручення) позивачу оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 66381731 від 21.12.2021 рекомендованим поштовим відправленням відповідач до суду не надав.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся до суду.
З матеріалів справи також видно, що 21.12.2021 старшим державним виконавцем Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гуцулом І.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 66381731 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, судом встановлено, що 14.01.2022 старшим державним виконавцем Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гуцулом І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68153185 з примусового виконання постанови Хотинського відділу державної виконавчої служби від 21.12.2021 № 66381731 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 2632,60 грн.
З матеріалів справи також видно, що ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц, яка набрала законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист № 724/1624/13-ц виданий 14.04.2014 Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості у розмірі 25550,50 грн та судових витрат у розмірі 775,50 грн.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц встановлено, що згідно рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 28.08.2013 у справі № 724/1624/13-ц було задоволено позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 06.03.2007, укладеним між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 , договір SAMDN40000012076598, згідно з умовами якого, останній отримав кредит у розмірі 0,00 грн із подальшим його збільшенням до 6870,00 гривень у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 .
На виконання вищевказаного рішення суду від 28.08.2013 видано виконавчий лист № 724/1624/13-ц, який виданий 14.04.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості у розмірі 25550,50 грн та судових витрат у розмірі 775,50 грн.
На підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження згідно постанови Хотинського РВДВС у Дністровському районі Чернівецької області ПЗМУМЮ від 04.08.2021 № 66381731 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості у розмірі 25550,50 грн та судових витрат у розмірі 775,50 грн.
Відомості про боржника ОСОБА_1 внесені в Реєстр боржників. Із зворотної сторони виконавчого листа видно, що він був пред'явлений до виконання та постановою ДВС від 17.11.2015 повернутий стягувачу.
Однак, після того, як виконавчий лист у листопаді місяці 2015 року був повернутий стягувачу, у липні 2016 року ОСОБА_1 сплачено борг за судовим рішенням в добровільному порядку, шляхом внесення грошових коштів на кредитну картку НОМЕР_1 по угоді SAMDN40000012076598 від 06.03.2007 (на ту саму кредитну картку на котру був виданий кредит та по тому самому договору по якому рішенням суду було стягнуто борг), з картки на погашення від'ємного балансу по карті (зараховано на погашення боргу по кредитній картці), вказане підтверджується випискою з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Незважаючи на ухвалене судом рішення (28.08.2013) та визначення розміру заборгованості за кредиткою в сумі 25550,50 гривень ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" продовжував нараховувати ОСОБА_1 відсотки за прострочений кредит, у зв'язку з чим заборгованість по карті продовжувала збільшуватись і станом на 30.06.2016 становила вже 39313,35 грн.
В ухвалі Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц також зазначено, що ОСОБА_1 поповнено картку на загальну суму 41138,50 грн, що покриває та перевищує стягувану за рішенням суду суму заборгованості по даній картці.
З огляду на викладене, Хотинський районний суд Чернівецької області прийшов до висновку, що рішення суду виконане в повному обсязі та у зв'язку з цим повторне пред'явлення до виконання виконавчого листа у 2021 році після погашення заборгованості ОСОБА_1 у 2016 році порушує права боржника, оскільки останній добросовісно виконав рішення суду в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з ч. 1 ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 5 вказаної статті Закону закріплено вичерпний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується. Крім того, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (ч. 7 ст. 27 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктами 5 та 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови).
Пунктом 8 розділу III Інструкції № 512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Відповідно до п. 22 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
З матеріалів справи видно, що на виконанні у Хотинському відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження ВП № 66381731 щодо примусового виконання виконавчого листа № 274/1624/13-ц, виданого 28.08.2013 Хотинським районним судом Чернівецької області, про стягнення з позивача на користь АТ “КБ “ПриватБанк” боргу у сумі 25550,50 грн та судові витрати в сумі 775,50 грн.
17.12.2021 АТ “КБ “ПриватБанк” направило на адресу відповідача листа, в якому повідомило про повне виконання позивачем боргових зобов'язань перед банком.
На підставі вказаної інформації, 21.12.2021 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 66381731, якою стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 2632,60 грн.
Як зазначалося вище, що ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц, яка набрала законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист № 724/1624/13-ц виданий 14.04.2014 Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості у розмірі 25550,50 грн та судових витрат у розмірі 775,50 грн.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц встановлено, що у липні 2016 року ОСОБА_1 був сплачений борг за судовим рішенням в добровільному порядку, шляхом внесення грошових коштів на кредитну картку НОМЕР_1 по угоді SAMDN40000012076598 від 06.03.2007 (на ту саму кредитну картку на котру був виданий кредит та по тому самому договору по якому рішенням суду було стягнуто борг), з картки на погашення від'ємного балансу по карті (зараховано на погашення боргу по кредитній картці).
Незважаючи на ухвалене судом рішення (28.08.2013) та визначення розміру заборгованості за кредиткою в сумі 25550,50 грн ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" продовжував нараховувати ОСОБА_1 відсотки за прострочений кредит, у зв'язку з чим заборгованість по карті продовжувала збільшуватись і станом на 30.06.2016 становила вже 39313,35 грн.
В ухвалі Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц також зазначено, що ОСОБА_1 поповнено картку на загальну суму 41138,50 грн, що покриває та перевищує стягувану за рішенням суду суму заборгованості по даній картці.
З огляду на викладене, Хотинський районний суд Чернівецької області прийшов до висновку, що рішення суду виконане в повному обсязі, та у зв'язку з цим повторне пред'явлення до виконання виконавчого листа у 2021 році після погашення заборгованості ОСОБА_1 у 2016 році порушує права боржника, оскільки останній добросовісно виконав рішення суду в повному обсязі.
За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини встановлені ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц, яка набрала законної сили, про добровільне виконання у 2016 році позивачем рішення суду у справі № 274/1624/13-ц про погашення заборгованості перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", не доказуються при розгляді справи № 600/457/22-а, оскільки у ній беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.
Враховуючи викладене, на думку суду, у відповідача не було правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 2632,60 грн та винесення оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні від 21.12.2021 у ВП № 66381731 про стягнення виконавчого збору з боржника (позивача).
Суд також зауважує щодо відсутності підстав для стягнення з позивача виконавчого збору та винесення оскаржуваної постанови, з огляду на визнання таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист № 724/1624/13-ц виданий 14.04.2014 Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості у розмірі 25550,50 грн та судових витрат у розмірі 775,50 грн, згідно ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.01.2022 у справі № 274/1624/13-ц.
Під час прийняття оскаржуваної постанови, відповідач не врахував встановлені вище обставини справи та наведені положення Закону № 1404-VІІІ. Тому, суд вважає, що відповідач протиправно, не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, визначений Законом № 1404-VІІІ, прийняв оскаржувану постанову ВП № 66381731 від 21.12.2021, якою стягнув з позивача виконавчий збір.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову, визнає протиправною та скасовує постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 66381731 від 21.12.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови ВП № 66381731 від 21.12.2021, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати у розмірі 992,40 грн.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 та від 18.10.2018 у справі №813/4989/17.
Відповідно до змісту вимог про стягнення судових витрат, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 20.01.2022; додатки № 1 та № 2 від 20.01.2022 до договору про надання правової допомоги від 20.01.2022; акт виконаних робіт від 20.01.2022.
Згідно акту виконаних робіт від 20.01.2022, адвокатом витрачено 4 год. для надання позивачу послуг професійної правничої (правової) допомоги, у зв'язку із чим позивачем понесено витрати у розмірі 8000,00 грн, у т.ч.: 3 год. на написання позовної заяви - 6000,00 грн; написання заяви про витребування доказів 1 год. - 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать ПРО оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.
При визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як видно із матеріалів справи, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України, дана справа є незначної складності, розглядалася без участі сторін у порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 2632,60 грн.
Враховуючи незначну складність справи, а також предмет спору, обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до переконання, що представник позивача не довів обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу та його пропорційність відповідно до предмету спору.
Оскільки позивачем не дотримано вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Беручи до уваги незначну складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 125, 129, 140, 143 Конституції України, ст. ст. 9, 77, 79, 80, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору від 21.12.2021 ВП № 66381731.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Згідно ст. 272 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
У відповідності до ст. ст. 287, 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс судового рішення складено 11.04.2022.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (с. Зарожани, Дністровський район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Хотинський відділ державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Свято-Покровська, 54, м. Хотин, Дністровський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 34907644).
Суддя В.К. Левицький