Справа №705/5183/21
2/705/1101/22
12 квітня 2022 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторінцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності. В позові позивач вказує, що 23 квітня 2021 року на підставі договору купівлі продажу вона набула на праві приватної власності 11/20 часток на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Також вона є фактичним користувачем: житлового будинку літ. А з житловою прибудовою літ. «А-1», прибудова літ. «а2», прибудова літ. «а3», загальною площею 61,2 кв.м. та житловою площею 39,8 кв.м. зі спорудами: сарай літ. «Б», погріб літ. «В», погріб літ. «Г», вимощення І, розташовані по АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частин є відповідач, якому належить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Між ними, як співвласниками вищезазначеного майна виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із часткового спільного володіння не досягнуто. Позивач вказує, що вона позбавлена права нормального користування даною частиною житлового будинку, так як без виділу часток в натурі даного житлового будинку їй окремо не встановлюють газовий лічильник та лічильник водопостачання. Окрім того, нею неодноразово були здійснені розмови з відповідачем, щоб мирним шляхом за погодженням сторін вчинити виділ належних їм на праві спільної часткової власності частин житлового будинку, але відповідач категорично відмовляється. Також позивач зазначає, що, третій співвласник даного житлового будинку ОСОБА_3 виокремила свою частку із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна і на сьогодні не являється співвласником нашого з відповідачем житлового будинку, що ж також унеможливлює виділити свою частку в натурі через нотаріальну контору. Позивач просить суд припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 а саме: житловий будинок літ. «А» з житловою прибудовою літ. «А-1», прибудова літ. «а2», прибудова літ. «а3», загальною площею 61,2 кв.м. та житловою площею 39,8 кв.м. зі спорудами: сарай літ. «Б», погріб літ. «В», погріб літ. «Г», вимощення І, що належить їй на праві приватної власності. Виділити їй в натурі у власність частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» з житловою прибудовою літ. «А-1», прибудова літ. «а2», прибудова літ. «аЗ», загальною площею 61,2 кв.м. та житловою площею 39,8 кв.м. зі спорудами: сарай літ. «Б», погріб літ. «В», погріб літ. «Г», вимощення І в розмірі 1/1 частки.
Ухвалою суду від 03.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за зареєстрованим місцем проживання, не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу частки у праві власності на житловий будинок від 23.04.2021, ОСОБА_1 набула право власності на 11/20 часток у праві власності на житловий будинок загальною площею 201,90 кв.м., житловою площею 87,20 кв.м., з належними господарськими будівлями і спорудами (сарай Б, погріб В, вбиральня Г, погріб З, вбиральня Ж, огорожа №1, ворота з хвірткою №2, ворота з хвірткою №3, вимощення І), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2021, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0629 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7110800000:02:006:1962, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з Висновку щодо технічної можливості поділу (виділу), що зроблений 01.05.2021 ТОВ «Експерт Робота», за технічними показниками житловий будинок загальною площею 201,9 кв.м., житловою площею 87,2 кв.м., з належними господарськими будівлями і спорудами (в тому числі нежитлове приміщення площею 54,3 кв.м.; сарай Б, погріб В, вбиральня Г, погріб З, вбиральня Ж, огорожа №1, ворота з хвірткою №2, ворота з хвірткою №3, вимощення І, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , може бути поділений на окремі об'єкти нерухомого майна та використовуватися як самостійні об'єкти цивільних правовідносин.
Склад новоутворених об'єктів нерухомого майна, які можуть бути виділені в натурі ОСОБА_1 : житловий будинок літ. «А» з житловою прибудовою літ. «А1», прибудова літ. «а2», прибудова «а3», загальною площею 61,2 кв.м. та житловою площею 39,8 кв.м., зі спорудами: сарай літ. «Б», погріб літ. «В», погріб літ. «Г», вимощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Склад новоутворених об'єктів нерухомого майна, які можуть бути виділені в натурі ОСОБА_2 : житловий будинок літ. «А» з житловою прибудовою літ. «А3» та мансардою літ. «МС», загальною площею 86,4 кв.м. та житловою площею 47,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: погріб літ. «З», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Частку в 3/15 вищевказаного житлового будинку. що належить ОСОБА_3 , реконструйовано в нежитлове приміщення площею 54,3 кв.м. та виокремлено в об'єкт нерухомого майна.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, необхідно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
Згідно з частиною першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Таким чином, для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об'єктом нерухомого майна. При цьому частка, яка залишається в іншого власника (власників) має також бути окремим об'єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Якщо таку вимогу висунуть усі співвласники або якщо учасників спільної часткової власності тільки двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності. Поділ спільного майна можливий за спільною згодою між усіма співвласниками, а у випадку недосягнення спільної згоди між співвласниками про поділ спільного майна, поділ цього майна відбувається за рішенням суду. При неможливості виділу частини майна в натурі, суд вправі при пред'явленні про це позову встановити порядок користування таким майном.
Оскільки, учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи виділ частки, повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Така позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 03.04.2012 р. у справі № 6-12цс13.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, в постанові від 01.07.2019 року у справі № 404/10673/14-ц висловив позицію, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Здебільшого такий спосіб прямо визначений спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Оскільки, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заперечень щодо позову від відповідача до суду не надходило, жодного прийнятного для себе варіанту поділу домоволодіння не зазначив, а тому суд вважає за можливе провести розподіл житлового будинку та господарських споруд, як просить позивачка.
Враховуючи вищевикладене, а також взаємовідносини, що склалися між співвласниками спірного домоволодіння, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, з огляду на доведеність та обгрунтованість позовних вимог та необхідінсть судового захисту дійсно порушеного права позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в натурі у власність частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» з житловою прибудовою літ. «А-1», прибудова літ. «а2», прибудова літ. «а3», загальною площею 61,2 кв.м. та житловою площею 39,8 кв.м. зі спорудами: сарай літ. «Б», погріб літ. «В», погріб літ. «Г», вимощення І.
Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А» з житловою прибудовою літ. «А-1», прибудова літ. «а2», прибудова літ. «а3», загальною площею 61,2 кв.м. та житловою площею 39,8 кв.м. зі спорудами: сарай літ. «Б», погріб літ. «В», погріб літ. «Г», вимощення І, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя Леся Сергіївна Годік