Номер провадження: 11-сс/813/543/22
Номер справи місцевого суду: 509/1102/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.03.2022 року, якою відмовлено у задоволені клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162380000136 від 06.03.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великодолинське Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ст. 166 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.03.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162380000136 від 06.03.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 19:00 год. до 06:00 год. наступної доби, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування до 10.05.2022 року.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що стороною обвинувачення доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не було доведено наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у сумі 3535946 грн. посилаючись на те, що ухвала є незаконною, необґрунтованою, висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, так як слідчий суддя не врахував, що:
-слідчий суддя безпідставно встановив про недоведеність ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить запобіганню ризикам, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- слідчий суддя при застосуванні запобіжного заходу, не поклав обов'язок не спілкуватися з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, що негативно вплине на всебічність та повноту досудового розслідування.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст. 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Також при розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом, якщо законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Приписами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу слідчий суддя дотримався вищезазначених вимог КПК України, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв обґрунтоване та законне судове рішення.
З клопотання слідчого вбачається, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ст. 166 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, надані до клопотання слідчого та належним чином досліджені при його розгляді судом першої інстанції, вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу підозрюваному та приймає до уваги те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню знаходиться на початковій стадії, не проведені всі слідчі (розшукові) дії, а отримані на даний час докази, є достатніми для висновку щодо наявності на даному етапі досудового розслідування обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довів наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на думку апеляційного суду підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни останніми показань.
Прокурором та стороною захисту, не оскаржувався висновок в ухвалі слідчого судді щодо доведеності при розгляді клопотання слідчого наявності обґрунтованої підозри та ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не доведено неможливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, що оскаржується в апеляційній скарзі прокурора.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали, надані до клопотання, вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до зазначених висновків з огляду на наступне.
Зокрема, у клопотанні, як на обставину, що дає підстави вважати доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий посилається на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 2 до 5 років.
Разом з цим, в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) №7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Посилання сторони обвинувачення на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності вини, апеляційний суд вважає недостатніми для доведеності наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В клопотанні не зазначено, а при судовому розгляді відсутні посилання на будь-які інші докази або обставини, які б підтверджували намір підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
При цьому, апеляційний суд враховує пояснення сторони захисту про те, що в ході досудового розслідування, у тому числі з часу відмови слідчого судді у застосуванні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний жодного разу не намагався переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, стороною обвинувачення в клопотанні жодним чином не обґрунтований ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, яким чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню, при цьому апеляційний суд враховує, що під час досудового розслідування кримінального провадження були проведенні ряд слідчих та розшукових дій, яким підозрюваний не жодним чином не перешкоджав.
Недоведеність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується особою підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
В апеляційній скарзі прокурора та при її розгляді також не були зазначені будь-які обставини або доказі, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час апеляційного розгляду прокурор не довів, що підозрюваний перебуваючи на волі буде переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок в ухвалі суду щодо недоведеності стороною обвинувачення обставин, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України, є обґрунтованим.
Апеляційний суд з урахуванням доведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та доведеності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який об'єктивно забезпечує належну процесуальну поведінку останнього у кримінальному провадженні та запобіганню встановленого ризику.
При цьому, колегія суддів враховує, що підозрюваний за термін проведення досудового розслідування належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, на першу вимогу з'являється до органів досудового розслідування та суду, що прокурором не заперечувалося в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має в тому числі право:1) залишити ухвалу без змін; 2) змінити ухвалу; 3) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу або закрити кримінальне провадження; 4) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 нетяжкого злочину та існування зазначеного слідчим суддею ризику, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Стороною обвинувачення не наведено інших доводів щодо існування обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись статтями 7, 9, 24, 183, 184, 194, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.03.2022 року, якою відмовлено у задоволені клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162380000136 від 06.03.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4