Номер провадження: 11-кп/813/1090/22
Номер справи місцевого суду: 522/9538/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2022 року у кримінальному провадженні №12017160500005632 від 11.09.2019 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, АР Крим, громадянина України, не одруженого, який має середню спеціальну освіту, не працевлаштованого, без місця реєстрації та мешкання, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, ст. 28, ч. 2 ст. 345-1 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2022 року під час судового розгляду продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , в ДУ Одеський слідчий ізолятор до 30.04.2022 включно без визначення розміру застави.
Також продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 в ДУ Одеський слідчий ізолятор до 30.04. 2022 включно без визначення розміру застави.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування своїх доводів вказує, що судове засідання 02.03.2022 року відбулось без його участі та його не було сповіщено про розгляд справи на 02.03.2022. Зазначає, що тримається під вартою з 04.05.2019 року. Крім того, вказує, що положення ст. 177 КПК України, якими керується прокурор та суддя, нічим не підтверджені. За результатом розгляду скарги та з метою посилення рядів тероборони м. Одеси та захисту суверенітету та свободи держави - просить ухвалу суду скасувати.
Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Учасника кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не заявляли. Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції виконав вимоги статей 199, 331 КПК та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою останнього.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, не працевлаштований, без місця реєстрації та мешкання, був оголошений у розшук та ухилявся від органів досудового розслідування.
Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду про існування ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, здійснюючи тиск на потерпілу та свідків, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням фізичного насилля до потерпілої, а докази на цей час судом не досліджувалися та свідки не допитувалися.
Одночасно колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_6 про порушення його прав при розгляді клопотання 02.03.2022 року, оскільки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану, відсутністю конвойного підрозділу, обвинуваченого до суду не доставлено та проведення судове засідання у режимі конференції не було можливим.
Таким чином, для забезпечення швидкого та ефективного здійснення правосуддя, а також недопущення порушення прав обвинуваченого, враховуючи рекомендації Ради Суддів України від 02.03.2022 та наказу Голови Верховного Суду від 04.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з якими не можуть бути відкладними судові засідання, на яких має розглядатися питання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 , інтереси якого в суді першої інстанції представлені захисником ОСОБА_8 .
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_6 , більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
Отже, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2022 року у кримінальному провадженні №12017160500005632 від 11.09.2019 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, ст. 28, ч. 2 ст. 345-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4