Номер провадження: 11-кп/813/1124/22
Номер справи місцевого суду: 522/2657/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2022 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №1202216351000073 від 21.01.2022 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нерубайське, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2022 року задоволено клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а саме до 08.05.2022 року.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або альтернативного запобіжного заходу у вигляді мінімального можливого розміру застави.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України. Зазначає, що ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому злочині визнає в повному обсязі, щиро розкаюється, сприяє досудовому слідству надаючи покази, має на утриманні трьох малолітніх дітей, та дружину, з якими спільно проживає однією родиною та винаймає житло. Також вказує, що до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу який би підтверджував пред'явлення обґрунтованої підозри, не кажучи вже про тримання особи під вартою.
Таким чином, вважає необґрунтованим та недоведеним, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні.
Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Учасники кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не заявляли.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого та захисника. Прокурор подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Щодо перевірки доводів захисника обвинуваченого про недоведеність вини та необґрунтованість підозри, то апеляційний суд, виходить з наступного.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, обрання запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо обрання запобіжного заходу та копії журналу судових засідань і інших матеріалів клопотання, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_6 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутому ОСОБА_6 обвинувачення у скоєні інкримінованого йому злочину, оскільки позбавлений можливості надати відповідний висновок щодо допустимості чи недопустимості заявлених сторонами кримінального провадження доказів.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який скоєний із застосуванням насильства з корисливих мотивів, а також можливої міри покарання, яка може йому бути призначена у разі визнання винним (у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень статей 177, 178, 183 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру вчиненого злочину, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має на утриманні трьох малолітніх дітей та дружину з якими спільно проживає однією родиною та винаймає житло, оскільки матеріали справи не містять доказів цього.
Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, існування заявлених прокурором ризиків, беручи до уваги обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину, апеляційний суд вважає доводи захисника в частині можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу безпідставними, оскільки на даний час тримання під вартою обвинуваченого є виправданим, у зв'язку з наявністю публічного інтересу, який переважає над повагою до особистої свободи.
Інших доводів на спростування вищенаведеного апеляційному суду не надано.
Разом з тим, суд, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини та підстави, передбачені ст. 177, 178 КПК України, дійшов висновку не визначити розмір застави ОСОБА_6 , оскільки йому інкримінується вчинення тяжкого злочину із застосуванням насильства, що надає право суду не визначати розмір застави.
За наведений вище обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника у цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має в тому числі право:1) залишити ухвалу без змін; 2) змінити ухвалу; 3) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу або закрити кримінальне провадження; 4) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду, щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави відповідають вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтуються на матеріалах справи, а дані про обвинуваченого та висунуте йому обвинувачення, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2022 року, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №1202216351000073 від 21.01.2022 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4