Справа № 320/5556/19 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незазначення у наказі командира 15 бригади транспортної авіації (по особовому складу) від 3 липня 2019 року № 11-РС і наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 3 липня 2019 року № 142 вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України у календарному і пільговому обчисленні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати накази, якими внести зміни до наказу командира 15 бригади транспортної авіації (по особовому складу) від 3 липня 2019 року № 11-РС і пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 3 липня 2019 року № 142, вказавши вислугу років ОСОБА_1 у Збройних Силах України у календарному обчисленні: 20 (двадцять) років 1 (один) місяць 1 (один) день, у пільговому обчисленні: 30 (тридцять) років 11 (одинадцять) місяців 1 (один) день;
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач був звільнений з військової служби у відставку наказом командира 15-ї бригади транспортної авіації від 3 липня 2019 року № 11-РС. Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вбачає в оскаржуваних наказах їхню неповноту, а саме, незазначення вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України у календарному і пільговому обчисленні. Відповідач, не вказавши в оскаржуваних наказах вислугу років позивача у пільговому і календарному обчисленнях, порушив абзац двадцять третій пункту 12.7 глави 12 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, внаслідок чого, позивач не може користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незазначення у наказі командира 15 бригади транспортної авіації (по особовому складу) від 3 липня 2019 року №11-РС і наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 3 липня 2019 року №142 вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України у календарному і пільговому обчисленні. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 видати накази, якими внести зміни до наказу командира 15 бригади транспортної авіації (по особовому складу) від 3 липня 2019 року №11-РС і пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 3 липня 2019 року №142, вказавши вислугу років ОСОБА_1 у Збройних Силах України у календарному обчисленні: 20 (двадцять) років 1 (один) місяць 1 (один) день, у пільговому обчисленні: 30 (тридцять) років 11 (одинадцять) місяців 1 (один) день.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час проходження служби займав посади льотного складу, а тому, в силу пункту «г» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мав право на пенсійне забезпечення. Оскільки позивач на час його звільнення зі Збройних Сил України мав право на пенсійне забезпечення, в оскаржуваних наказах відповідач повинен був зазначити вислугу років позивача у календарному і пільговому значеннях.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що права на пенсійне забезпечення позивач не мав на день його звільнення зі служби, а тому, в оспорюваних наказах у відповідача не було обов'язку зазначати вислугу років ОСОБА_1 у календарному і пільговому значеннях. Ні в силу пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого пенсія за вислугу років призначається особі, яка повинна мати вислугу 24 календарних роки і більше, ні в силу пункту «г» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого таке право виникає у осіб, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, позивач не має права на пенсійне забезпечення. Отже, оскільки позивач права на пенсійне забезпечення на день його звільнення не мав, у відповідача був відсутній обов'язок зазначати в оспорюваних наказах вислугу років ОСОБА_1 у календарному і пільговому значеннях.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на неї.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року в справі 320/5556/19 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 прийнято до провадження справу та призначено до апеляційного розгляду у письмовому провадженні на 09 лютого 2022 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 призначено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2022 о 12-15. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Запропоновано сторонам надати докази на підтвердження/спростування наявності у ОСОБА_1 необхідної вислуги 20 років на посадах льотного складу.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надавши пояснення.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягів із наказів командира 15-ї бригади транспортної авіації (по особовому складу) від 3 липня 2019 року №11-РС та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) старшого прапорщика ОСОБА_1 , техніка обслуги обслуговування літаків і двигунів інженерно-авіаційної служби транспортної авіаційної ескадрильї (Блакитна стежа) звільнено у відставку за підпунктом «б» ( за станом здоров'я).
Згідно відомостей, зазначених у аркуші бесіди від 3 липня 2019 року і грошовому атестаті, позивач має вислугу років у Збройних Силах України у календарному обчисленні: 20 років 1 місяць 1 день, у пільговому обчисленні: 30 років 11 місяців 1 день. Ця обставина не заперечується відповідачем.
Проте, позивач наголошує на тому, що оскаржувані накази є неповними, а саме, в них не зазначено вислуги років ОСОБА_1 у Збройних Силах України у календарному і пільговому обчисленні, внаслідок чого, позивач не може користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Наведене і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
Верховний Суд, скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року та направляючи справу на новий апеляційний розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду, звернув увагу на наступне:
- доводи учасників справи щодо суті спору зводяться до питання наявності у ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення на дату його звільнення з військової служби (право на пенсійне забезпечення за вислугою років);
- суди попередніх інстанцій мали встановити чи була у ОСОБА_1 необхідна вислуга років на військовій службі у відповідній кількості, яка передбачена статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та чи відповідав він іншим критеріям, визначеним цією статтею для підтвердження такого права;
- судами попередніх інстанцій було встановлено і не заперечувалося сторонами, що позивач має вислугу років у Збройних Силах України у календарному обчисленні: 20 років 1 місяць 1 день, у пільговому обчисленні: 30 років 11 місяців 1 день. Оскільки позивача було звільнено з військової служби 3 липня 2019 року, для підтвердження права на пенсійне забезпечення за пунктом «а» частини першої статті 12 цього Закону, позивач повинен був мати вислугу 24 календарних роки і більше. Проте, календарна вислуга років позивача складає 20 років 1 місяць 1 день, тому, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності у ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- одночасно, ще одна із умов для призначення пенсії за вислугою років визначена у пункті «г» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону;
- ключовим у цьому пункті є критерій «які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років» і умова «якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону». Для того щоб відповісти на питання, чи наявне у позивача право на пенсійне забезпечення за пунктом «г» статті 12 цього Закону, першочергово необхідно надати оцінку указаному критерію, а саме: «чи займав позивач посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років».
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до норм підпункту «б» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби. Згідно змісту частини сьомої статті 26 цього Закону, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 12.1 Інструкції № 333, накази по особовому складу складаються державною мовою і підписуються посадовою особою, якій надано право призначати, переміщувати на посади, звільняти з посади, звільняти з військової служби, укладати і продовжувати строки контракту, виконувати інші дії, пов'язані з визначенням службового становища військовослужбовців. У разі відсутності зазначеної посадової особи право підпису надається особі, яка тимчасово її заміщує згідно з письмовим наказом.
Так, пунктом 12.7 Інструкції № 333, передбачено, що примітки до пунктів наказів розташовуються під відповідними пунктами. У них залежно від змісту пункту наказу вказуються, зокрема, у наказах про звільнення з військової служби в запас (відставку) з правом на пенсійне забезпечення - число, місяць, рік народження, вислуга років у Збройних Силах у календарному і пільговому обчисленні, військовий комісаріат, до якого направляється на військовий облік звільнений, особистий номер, право носіння військової форми одягу, під час скорочення штатів або проведення організаційних заходів - номер і дата організаційної директиви. При звільненні з військової служби в запас (відставку) без права на пенсійне забезпечення замість вислуги років у примітках вказується, з якого часу вони перебувають на службі у Збройних Силах. Військовослужбовцям, засудженим за скоєний злочин, у наказах про звільнення з військової служби додатково вказується, коли, де, яким судом, за що, за якою статтею Кримінального кодексу України і до якої міри покарання засуджено.
Слід звернути увагу на те, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
При цьому, згідно з пунктом «г» частини першої статті 12 цього Закону, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Перелік посад льотного складу, який має право виконувати польоти у складі екіпажів повітряних суден, авіації Збройних Сил України, військова служба на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, і Єдиних річних норм нальоту годин для нарахування вислуги років на пенсію на пільгових умовах льотному складу авіації, який має право виконувати польоти у складі екіпажів повітряних суден авіації Збройних Сил України затверджено Наказом Міністра оборони України від 12 січня 2004 року № 9.
Тобто, для правильного вирішення даного спору, слід встановити чи була у позивача необхідна вислуга років на військовій службі у відповідній кількості, яка передбачена статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та чи відповідав він іншим критеріям, визначеним цією статтею для підтвердження такого права.
Позивач має вислугу років у Збройних Силах України у календарному обчисленні: 20 років 1 місяць 1 день, у пільговому обчисленні: 30 років 11 місяців 1 день.
Колегія суддів зазначає, що одна із умов для призначення пенсії за вислугою років визначена у пункті «г» статті 12 Закону, а саме, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Тобто, перевірити для застосування до позивача, слід критерій «які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років» і умову «якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону».
Позивач має вислугу років у Збройних Силах України у календарному обчисленні: 20 років 1 місяць 1 день, у пільговому обчисленні: 30 років 11 місяців 1 день. Це підтверджується Грошовим атестатом серія ЗУ № 299014, також аркушем бесіди від 03.07.2019. Дана обставина не заперечується відповідачем.
Під час розгляду апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що позивач на час проходження служби, займав посади льотного складу, що підтверджується витягом з особової картки ОСОБА_1 про проходження військової служби, що дає підстави для висновку про те має право на пенсійне забезпечення.
Відповідно до норм абз. 23 п. 12.7 глави 12 розділу ІІ Інструкції, у наказах про звільнення з військової служби в запас (відставку) з правом на пенсійне забезпечення - число, місяць, рік народження, вислуга років у Збройних Силах у календарному і пільговому обчисленні, військовий комісаріат, до якого направляється на військовий облік звільнений, особистий номер, право носіння військової форми одягу, під час скорочення штатів або проведення організаційних заходів - номер і дата організаційної директиви.
Посади, на яких проходив службу позивач відносяться до посад льотного складу затверджених наказом Міністра оборони України від 12.01.2004 № 9 Про затвердження Переліку посад льотного складу, який має право виконувати польоти у складі екіпажів повітряних суден, авіації Збройних Сил України, військова служба на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, і Єдиних річних норм нальоту годин для нарахування вислуги років на пенсію на пільгових умовах льотному складу авіації, який має право виконувати польоти у складі екіпажів повітряних суден авіації Збройних Сил України.
Позивач за час проходження служби займав посади льотного складу, що підтверджується наданими доказами, тому Позивач звільнявся зі Збройних сил України з правом на пенсійне забезпечення, а тому, відповідно до вимог п. 12.7 Інструкції з організації обліку особового складу ЗСУ, Відповідач був зобов'язаний вказати у наказі про звільнення Позивача вислугу років Позивача у ЗСУ у календарному і пільговому обчисленні.
Слід наголосити, що норма п. «г» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, містить окремий перелік осіб, які мають право на призначення пенсій за вислугу років, проте, вказана норма також має особливість, а саме, пункт «г» ст. 12, не містить в своєму тексті посилання/уточнення на те, яку саме вислугу років - «календарну» чи «пільгову» необхідно мати особі для призначення пенсій за вислугу років («не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше) на відміну від інших пунктів ст. 12 Закону № 2262-ХП, як то п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ в усіх абзацах «....вислугу ... календарних років...»; п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ в усіх абзацах «....менше ніж 12 календарних років.,.»; п. «в» ст. 12 Закону № 2262-ХП в усіх абзацах «....за наявності в них вислуги 20 календарних років..».
Також, 27.01.2022 до суду від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано копію Льотної книги ОСОБА_1 , яку було досліджено під час розгляду апеляційної скарги, відомості з якої, підтверджують доводи позивача про наявність у нього 20 років обіймання посад льотного складу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Натомість, стороною відповідача, так і не було спростовано належними та допустимими доказами обставин зайняття позивачем під час проходження військової служби посад льотного складу не менше 20 років.
Тож, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 23.02.2022.