11 квітня 2022 року справа № 580/369/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29 грудня 2021 року №971010123059 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в контексті чинності його окремих положень відповідно до вимог Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10 грудня 2015 року згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року № 04-24/76/2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в контексті чинності його окремих положень відповідно до вимог Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10 грудня 2015 року у розмірі 70 % заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 , обрахованої згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року № 04-24/76/2020 в розмірі 145 668 грн. 60 коп. (208 098 грн. 00 коп. х 0,7), починаючи з 28 грудня 2021 року, щомісячно.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона отримує пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2 , судді у відставці, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Зазначає, що відповідач при призначенні цієї пенсії та визначенні її розміру діяв неправомірно і всупереч приписам статті 37 Закону № 3723-ХІІ «Про державну службу» при обчисленні пенсії не врахував розмір грошового забезпечення померлого чоловіка та невірно застосував відсоток. Вважає, що відповідач повинен був нарахувати і виплачувати пенсію на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ згідно довідки Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року № 04-24/76/2020 - у розмірі 70 % від заробітної плати, зазначеної в довідці.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позову заперечив. Надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до ст. 37 Закону «Про державну службу» № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) у редакції чинній до 01.05.2016, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначалася пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах передбачених частиною 10 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мали також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).
Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV. Призначення та перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника Законом № 889-VIII не передбачено.
Враховуючи вищевикладене та те, що норми призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ від 01.05.2016 втратили чинність, рішенням Головного управління від 29.12.2021 №971010123059 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону № 889-VIII.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААА №900554 з 26.04.2017 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
28.12.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - смертю чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , відповідно до Закону № 889-VIII обрахованої згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року № 04-24/76/2020.
Рішенням від 29.12.2021 №971010123059 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 889-VIII, оскільки призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника вказаним законом не передбачено.
Вважаючи що при призначенні їй пенсії по втраті годувальника та визначенні її розміру відповідач діяв неправомірно і всупереч приписам статті 37 Закону № 3723-ХІІ при обчисленні пенсії не врахував розмір грошового забезпечення померлого чоловіка та невірно застосував відсоток, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), яка визначає види пенсійних виплат і соціальних послуг, встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначає, зокрема, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Згідно із частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-IV цього Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до акта огляду МСЕК 12 ААА №900554 з 26.04.2017 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, і відповідно до Закону № 1058-IV їй з 19.11.2021 було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Крім того, встановлено, що чоловік позивачки, ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Пунктом 10 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Надалі, згідно зі статтею 141 Закону № 2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника й Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».
Частиною десятою статті 37 № 3723-XII було встановлено, що право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.
Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII та Закону № 2453-VI державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
При цьому, пункт 13 розділу 11 Закону № 889-VIII встановлював, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону № 3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 2453-VI від 07 липня 2010 року із наступними змінами).
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 р. № 213-VIII;
- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;
- пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на зазначене, а також те, що як на час призначення довічного грошового утримання так і на час смерті - годувальник позивача мав право на одержання пенсії державного службовця відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, Управління ПФУ при зверненні позивачки із заявою про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника повинно було діяти відповідно до вимог Закону № 2453-VI та статті 37 Закону № 3723-XII.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 09 листопада 2018 року у справі № 236/3193/16-а.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач на час звернення із заявою до пенсійного органу була непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, мала право на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, вона мала право на отримання такої пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а тому висновки Управління ПФУ про безпідставність таких вимог та признання пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону № 1058-IV є неправомірними.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29 грудня 2021 року №971010123059 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в контексті чинності його окремих положень відповідно до вимог Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10 грудня 2015 року згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року № 04-24/76/2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в контексті чинності його окремих положень відповідно до вимог Закону України “Про державну службу” № 889-VIII від 10 грудня 2015 року у розмірі 70 % заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 , обрахованої згідно з довідкою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року № 04-24/76/2020, починаючи з 28 грудня 2021 року, щомісячно.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Сергій ГАРАНЬ