79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
02 липня 2010 р. № 2а-4675/10/1370
Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова
до Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області
про про скасування постанови ,
За участю представників сторін
Від позивача: Тарасяк Р.В. (довіреність № 431/06-12 від 20.01.2010 року)
Від відповідача: не з'явилися
02 червня 2010 року управління Пенсійного фонду України Шевченківському районі м. Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про про скасування постанови від 18.05.2010 року № 18588532 про накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова вважає постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області № 18588532 від 18.05.2010 року про накладення штрафу незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства з огляду на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Тому позивач вважає, що не має підстав для виконання судового рішення у справі № 2а-3607/08/1370 від 08.12.2009 року.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач явку уповноваженої особи в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень по суті заявлених вимог суду не надав, хоча був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.
Суд, враховуючи неявку відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд виходив з наступного.
12 квітня 2010 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження та надано строк для добровільного виконання судового рішення у строк до 19.04.2010 року. Судове рішення у встановлений строк не виконано, заходів щодо його виконання не вжито.
За невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, 18.05.2010 року державним виконавцем Осипчук У.П., винесено постанову про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в розмірі 510 грн.
Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова стверджує, що дана постанова є безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, що стало підставою для оскарження її до суду.
Спір виник з тих підстав, що позивач не вбачає підстав для виконання судового рішення № 2а-9887/08, з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах містах, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 44/6730 (із наступними змінами) органи пенсійного фонду здійснюють виплату пенсій, а не державних соціальних допомог.
Оскільки відповідачем не виконано судового рішення, державним виконавцем прийнято постанову від 18.05.2010 р. № 18588532 про накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Покликання позивача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виплату сум пенсій у розмірах, визначених судовим рішенням судом не може братися до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України -принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).
Згідно частини 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського Суду (справа «Качко проти України»від 08.11.2005 р.) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність до бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні прийматися до уваги.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
Відповідно до приписів статті 87 вищезазначеного закону, у разі не виконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні лише боржником, та рішення про поновленні на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначено новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Доказів виконання судового рішення позивачем суду не надано.
За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Качур Р.П.