79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.04.2022 Справа № 914/3772/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької, розглянув матеріали
за позовом: Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації», місто Самбір, Львівська область,
до відповідача: Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,
предмет позову: визнання протиправним і скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2021,
підстава позову: неповне з'ясування обставин справи,
за участю представників:
позивача: Іваницький Ярослав Олегович - адвокат, довіреність від 24.01.2022,
відповідача: Оленюк Сергій Леонідович - представник, в порядку самопредставництва.
10.12.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» до Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним і скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2021. Ухвалою суду від 14.12.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. У судовому засіданні 16.02.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
18.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 16.02.2022 закрито підготовче провадження.
У судовому засіданні 06.04.2022 за участю представників обох сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір між сторонами виник внаслідок незаконного, на переконання позивача, винесення відповідачем рішення про визнання дій Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» по включенню до вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, робіт, які не передбачені Збірником норм часу, що призвело до завищення вартості зазначеної послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Позивач вважає, що відповідачем не обґрунтовано відхилення наданих позивачем заперечень при розгляді справи, здійснено неповний та необґрунтований аналіз обставин справи, застосовано непропорційний розмір штрафу.
Відповідач стосовно позовних вимог заперечує, доводячи зловживання позивачем монопольним становищем у спосіб включення до вартості довідки про наявність зареєстрованого права власності робіт, що не передбачені Збірником норм часу.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
30.09.2021 Адміністративною колегією Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі по тексту рішення - позивач) постановлено рішення № 63/68-р/к у справі № 63/3-02-146-2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу стосовно Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до рішення визнано, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» (ідентифікаційний код юридичної особи - 03348583) займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів у період з 01 січня 2017 року по 01 червня 2021 року з часткою 100%. Визнано, що дії комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації», які полягають у включенні до вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, робіт, які не передбачені Збірником норм часу, що призвело до завищення вартості зазначеної послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення, накладено на комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» штраф у розмірі 68 000 гривень.
У відповідному рішенні роз'яснено, що штраф потрібно сплатити у двомісячний строк з дня отримання рішення про накладення штрафу, а у разі незгоди з даним рішенням суб'єкт господарювання має право оскаржити таке рішення до Господарського суду у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення.
Вказане рішення надіслано позивачу супровідним листом від 08.10.2021 та було отримано позивачем 13.10.2021 відповідно до запису в журналі вхідної кореспонденції Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» за 2020 - 2021 та відповідно до тверджень у позовній заяві. Водночас, згідно із відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7900066713179 таке вручено 16.10.2021.
Із позовом до Господарського суду Львівської області Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» звернулося 10.12.2021 (позовна заява подана нарочно через канцелярію суду), тобто в межах визначеного законом (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції») строку незалежно від дати отримання 13 чи 16.10.2021. Заперечень відповідача стосовно такої обставини не надходило.
Так, розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.12.2020 року № 63/122-рп/к розпочато розгляд справи № 63/3-02-146-2020 за ознаками вчинення Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, в частині встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідач у справі № 63/3-02-146-2020 надав заперечення на подання від 16.06.2021 № 63-03/135п про попередні висновки у справі № 63/3-02-146-2020. Зокрема, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» не погоджується з висновками Відділення, що містяться у поданні від 16.06.2021 № 63-03/135п, в частині порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з тих підстав, що Міністерство розвитку громад та територій України листом від 28.07.2021 № 8/9.93.2/4441-21 надало роз'яснення стосовно формування ціни за надання послуг суб'єктом господарювання, відповідно до яких при формуванні ціни можуть враховуватися норми часу Збірника на роботи і послуги, які фактично виконуються для підготовки та формування необхідної інформації.
Відділення не погодилось із наданими запереченнями, оскільки, крім роз'яснення Міністерства розвитку громад та територій України, пунктом 5 розділу «Загальні положення» Збірника норм часу передбачено, що у нормах часу враховано витрати часу для підготовки робочого місця, одержання завдання, одержання матеріалів постійного зберігання і здавання їх після завершення робіт та оформлення відомостей виконаних робіт, а згідно з пунктом 1.4 Методичних рекомендацій з питань застосування норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 08.04.2004 № 76, норми часу враховують усі витрати, які необхідні для виконання робіт у повному обсязі із збереженням технологічного процесу.
Також Відділення зазначило, що Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, включило додаткові роботи при наданні послуги, чим спричинило збільшення загальних норм часу та завищення в цілому вартості зазначеної послуги. Як результат, споживачі не мають альтернативних джерел придбання зазначених послуг.
Адміністративною колегією Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено:
- інформація про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, необхідна фізичним та юридичним особам для реалізації їхнього права внесення відомостей про проведену державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обмежень шляхом унесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведення робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» є єдиним суб'єктом господарювання на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів, у розпорядженні якого знаходиться інформація про зареєстровані до 01.01.2013 права власності на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи, що єдиним володільцем та розпорядником інформації про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів, яка міститься на паперових носіях є КП ЛОР «СМБТІ», конкуренція на ринку послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, відсутня;
- відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» КП ЛОР «СМБТІ» займає монопольне (домінуюче) становища на ринку послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів;
- у ході аналізу розрахунку норм часу на виконання робіт для видачі довідки про наявність майна в період з 2017 - 01.06.2021 років встановлено, що КП ЛОР «СМБТІ» до вартості послуги з надання інформації (довідки) про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, безпідставно включило роботи, які не передбачені розділом 2 «Складання довідок, розрахунок ідеальних часток, розподіл об'єкта» Збірника норм часу, а передбачені розділом 3 «Інші роботи», зокрема: параграф 3.19 - прийом та реєстрація замовлення (норма часу 0,170 год.); параграф 3.14 - видача документа замовнику (заява, договір, квитанція) (норма часу 0,079 год.); параграф 3.19 - розшукування інвентаризаційної реєстраційної справи, унесення в книгу обліку, видача з архіву з позначкою про повернення (норма часу 0,079 год.); параграф 3.3 - таксування виконаних робіт (норма часу 0,190 год.); параграф 3.10 - зведення нарядів з визначення зарплати кожного виконавця (норма часу 0,016); параграф 3.8 - виписка рахунку (норма часу - 0,069 год.); ознайомлення з інвентаризаційно-реєстраційними документами (норма часу 0,110 год.). Крім цього, робота «Ознайомлення з інвентаризаційно-реєстраційними документами» не передбачена Збірником норм часу. Крім цього, пунктом 2.3 розділу 2 «Складання довідок, розрахунок ідеальних часток, розподіл об'єкта» Збірника норм часу на формування, друкування, та видання довідки про наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомості на одне прізвище передбачені норми часу, які складають 0,850 год.;
- за наслідками зазначеного при розрахунку вартості послуги з надання інформації (довідки) про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року в період з 2017-2020 КП ЛОР «СМБТІ» завищило загальні норми часу (год.) на 0,713 год. за довідку на одне прізвище, що призвело до завищення вартості зазначеної послуги а саме:
у 2017 році на 33.511 грн. - для фізичних осіб, на 37,076 грн. - для юридичних осіб;
у 2018 році на 38.502 грн. - для фізичних осіб, на 42,78 грн. - для юридичних осіб;
у 2019 році на 46.345 грн. - для фізичних осіб, на 53.475 грн. - для юридичних осіб;
у 2020 році на 46.345 грн.- для фізичних осіб, на 53.475 грн. - для юридичних осіб;
у 2021 році на 46.345 грн.- для фізичних осіб, на 53,475 грн. - для юридичних осіб.
Адміністративною колегією Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України підсумовано, що доказами, зібраними у справі № 63/3-02-146-2020 доведено, а зауваженнями й запереченнями відповідача не спростовано висновок про те, що КП ЛОР «СМБТІ», займаючи у період з 01 січня 2017 року по 01 червня 2021 року монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів із часткою 100%, своїми діями, які полягають у включенні до вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, робіт, які не передбачені Збірником норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, що призвело до завищення вартості зазначеної послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено зловживання позивачем своїм монопольним становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів у період з 01 січня 2017 року по 01 червня 2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідачем у оскаржуваному в даній справі рішенні мотивував свої висновки щодо монопольного становища позивача на відповідній території Львівської області. Позивач не спростовує такі і більше того, такий факт не заперечує та в основу оскарження рішення не покладає.
Відтак, суд констатує, що Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» за результатом діяльності у 2017 - 2021 роках є суб'єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19 вказав, що у застосуванні статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.
Аналізуючи доводи позивача про те, що Збірник норм часу на роботи, що виконуються суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21 листопада 2003 р. № 198, має рекомендаційний характер, тобто може застосовуватись або не застосовуватись суб'єктом господарювання, суд зазначає таке.
Так, Міністерство розвитку громад та територій України листом від 28.07.2021 надало позивачу роз'яснення стосовно формування ціни за надання послуг суб'єктом господарювання: порядок та методику застосування Збірника норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 21.11.2003 № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2004 за № 188/8787, установлено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 08 квітня 2004 р. № 76 «Про затвердження Методичних рекомендацій з питань застосування норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної Інвентаризації України». Відповідно до пункту 26 розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 № 186), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 р. за № 1442/32894, технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна здійснюють за ініціативою замовника або його довіреної особи на підставі оформленого договору із суб'єктом господарювання. Строк виконання робіт, розмір та порядок оплати робіт із технічної інвентаризації визначаються у договорі за домовленістю сторін. Отже, при формуванні ціни можуть враховуватись норми часу Збірника на роботи і послуги, які фактично виконуються для підготовки та формування необхідної інформації, зокрема приймання, укладання та реєстрація договору, розшукування інвентаризаційно-реєстраційної справи, унесення в книгу обліку видачі з архіву з позначкою про повернення, виписка рахунків, формування, друкування та видання довідки про наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомості та інші норми, що враховують витрати для виконання робіт в повному обсязі із збереженням технологічного процесу. Водночас роботи і послуги, які фактично виконуються, але не передбачені Збірником, проводяться відповідно до калькуляцій складених на підставі хронометражних спостережень та затверджених розпорядчим документом (наказом) суб'єкта господарювання. До таких робіт можуть належати приймання та реєстрація заяви або листа, пошук та відбір інформації щодо реєстрації права власності в інвентаризаційних документах, інші роботи і послуги, що не передбачені Збірником, але які фактично виконуються. Додатково проінформовано, що Збірник норм часу на роботи, що виконуються суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21 листопада 2003 р. № 198, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2004 р. за № 188/8787, та Методичні рекомендації з питань застосування норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, затверджені Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 08 квітня 2004 р. № 76, наразі при договірній ціні мають рекомендаційний характер.
Сторони не заперечують, що ціни за надання позивачем послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, не є регульованими, а є договірними.
Згідно із погодженими та затвердженими 10.03.2017 позивачем нормами часу і розцінки на виконання робіт по видачі довідки про відсутність чи наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна всього включено роботи на 1,563 год.:
прийом та реєстрація замовлення (норма часу 0,170 год.);
розшукування інвентаризаційно-реєстраційної справи, унесення в книгу обліку, видача з архіву з позначкою про повернення (норма часу 0,079 год.);
таксування виконаних робіт (норма часу 0,190 год.);
зведення нарядів з визначення суми зарплати кожного виконавця (норма часу 0,016 год.);
видача документа замовнику (норма часу 0,079 год.);
виписка рахунку (норма часу - 0,069 год.);
формування, друкування та видання довідки про відсутність, чи наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна (норма часу 0,850 год.);
ознайомлення з інвентаризаційно-реєстраційними документами (норма часу 0,110 год.).
Наказом № 5 від 21.03.2017 позивачем затверджено калькуляцію вартості однієї норми часу на роботи та послуги, що виконуються Самбірським МБТІ для населення - 47.00, для інших споживачів - 52.00 грн., ввести з 22.03.2019.
Наказом № 3 від 12.03.2018 позивачем затверджено калькуляцію вартості однієї норми часу на роботи та послуги, що виконуються Самбірським МБТІ для населення - 54.00, для інших споживачів - 60.00 грн., ввести з 12.03.2018.
Наказом № 4 від 20.02.2019 позивачем затверджено калькуляцію вартості однієї норми часу на роботи та послуги, що виконуються Самбірським МБТІ для населення - 65.00, для інших споживачів - 75.00 грн., ввести з 20.02.2019.
Відповідно до відповіді позивача від 14.05.2021, адресованої відповідачу, вартість нормогодини в 2020 та в першому кварталі 2021 не змінювалась.
Відповідач стверджує, що позивач безпідставно включив до вартості послуги роботи, які не передбачені розділом 2 «Складання довідок, розрахунок ідеальних часток, розподіл об'єкта» Збірника норм часу, а передбачені розділом 3 «Інші роботи», зокрема:
параграф 3.19 - прийом та реєстрація замовлення (норма часу 0,170 год.);
параграф 3.14 - видача документа замовнику (заява, договір, квитанція) (норма часу 0,079 год.);
параграф 3.19 - розшукування інвентаризаційної реєстраційної справи, унесення в книгу обліку, видача з архіву з позначкою про повернення (норма часу 0,079 год.);
параграф 3.3 - таксування виконаних робіт (норма часу 0,190 год.);
параграф 3.10 - зведення нарядів з визначення зарплати кожного виконавця (норма часу 0,016);
параграф 3.8 - виписка рахунку (норма часу - 0,069 год.);
ознайомлення з інвентаризаційно-реєстраційними документами (норма часу 0,110 год.).
Відповідач звернув увагу, що пунктом 2.3 розділу 2 «Складання довідок, розрахунок ідеальних часток, розподіл об'єкта» Збірника норм часу на формування, друкування, та видання довідки про наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомості на одне прізвище передбачені норми часу, які складають 0,850 год.
Так, як правильно акцентує увагу відповідач, Збірник норм часу на роботи, що виконуються суб'єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, який діє з 10.07.2015 по теперішній час, складається з п'яти розділів (крім Загальних положень), а саме:
1. Технічна інвентаризація і паспортизація об'єктів нерухомого майна, оцінка і переоцінка будинків, будівель і споруд.
2. Складання довідок, розрахунок ідеальних часток, розподіл об'єкта.
3. Інші роботи.
4. Технічна інвентаризація зелених насаджень.
5. Технічна інвентаризація інженерних мереж.
Тобто, саме розділом 2 «Складання довідок, розрахунок ідеальних часток, розподіл об'єкта», а не розділом 3, регламентовано діяльність відповідного суб'єкта щодо надання послуги по видачі довідки про відсутність чи наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна. Натомість позивач до вартості послуги включив також позиції, що Збірником норм часу віднесені до розділу «Інші роботи»: розшукування інвентаризаційної реєстраційної справи, унесення в книгу обліку, видача з архіву з позначкою про повернення, таксування виконаних робіт, зведення нарядів з визначення зарплати кожного виконавця, виписка рахунку. Суд зазначає, що з найменування робіт, перелічених у розділі 2 вбачається, що такі фактично здійснюються уже після стадії виконання робіт, які передбачені розділом 3. Тобто такі роботи фактично також здійснюються і при цьому не дублюються із роботами, передбаченими розділом 2.
Крім цього, суд зауважує, що відповідно до висновків та резолютивної частини оскаржуваного рішення встановлено, що дії комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації», які полягають у включенні до вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, робіт, які не передбачені Збірником норм часу, що призвело до завищення вартості зазначеної послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Тобто порушенням є саме включення до вартості послуги робіт, які не передбачені Збірником норм часу. Включення ж до вартості послуги робіт з розділу «Інші роботи» не було визначено підставою для застосування санкції.
Щодо включення до вартості послуги такого виду робіт як «Ознайомлення з інвентаризаційно-реєстраційними документами», то як правильно зазначає відповідач і не спростовує жодними доказами позивач, взагалі не передбачена Збірником норм часу. Твердження позивача про те, що через свій рекомендаційних характер Збірник норм часу може взагалі не застосуватись суб'єктом господарювання і тим більше суб'єкт не може нести відповідальність за його застосування/незастосування суд оцінює критично та вважає недоречними. Так, Збірник норм часу має рекомендаційний характер, а ціни на відповідну послугу не є регульованими державою. Проте, не можна залишити поза увагою статус позивача - суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року на території міст Самбір, Турка, Самбірського та Турківського районів. Діяльність такого суб'єкта не може залишатися не регульованою та не контрольованою, не може здійснюватися виключно на розсуд суб'єкта без врахування жодних приписів.
Крім цього, не заперечуючи рекомендаційного характеру Збірника норм часу, відповідач обґрунтовано звертає увагу на чинність також Методичних рекомендацій з питань застосування норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 08.04.2004 № 76, які носять роз'яснювальний, інформаційний характер, деталізують порядок та методику застосування норм часу у процесі формування цін на послуги, що надаються населенню України. Відповідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій визначено, що норми часу враховують усі витрати, які необхідні для виконання робіт у повному обсязі із збереженням технологічного процесу. Також самим Збірником часу (п. п. 5, 6, 9) передбачено, що в нормах часу враховано витрати часу для підготовки робочого місця, одержання завдання, одержання матеріалів постійного зберігання і здачі їх після завершення робіт та оформлення відомостей виконаних робіт. Для керівників груп (контролерів) враховано витрати часу на видачу завдань, визначення обсягів виконаних робіт, проведення навчань працівників груп, ведення обліку журналів польового контролю та журналів виїзду виконавців на об'єкти, ведення звітності групи, забезпечення якісного виконання робіт. Норми часу на виконання робіт з технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації майнових комплексів, об'єктів сільськогосподарських підприємств тощо визначаються з урахуванням цих норм.
Тобто, рекомендовані положення Збірника норм часу сформовані таким чином, що вже включають всі процеси при наданні відповідної послуги. Суд не заперечує, що при наданні відповідної послуги позивач фактично здійснює таку дію як ознайомлення з інвентаризаційно-реєстраційними документами, яке може полягати у віднайденні необхідної інформації в реєстраційній справі, проте, такий етап нерозривно пов'язаний із формуванням довідки, підготовкою до її формування та видачею документа замовнику.
Доводи позивача про те, що відповідач не врахував його пояснення при розгляді прави та не надав обґрунтованих підстав для їх відхилення при прийнятті оскаржуваного рішення, суд не вважає доречними і такими, що відповідають обставинам справи, адже в розділі 6 свого рішення відповідач наводить позицію Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» та свої обґрунтування щодо безпідставності заперечень суб'єкта господарювання.
Твердження позивача стосовно того, що Відділення не здійснило жодної дії, щоб отримати додаткові докази для підтвердження завищення КП ЛОР «Самбірське МБТІ» цін на свої послуги та правомірності накладення штрафу, суд оцінює критично, адже і під час судового розгляду справи позивач не надав жодних інших доказів і не заявляв клопотань про їх витребування, які б змінювали висновки відповідача. Тому незрозуміло, які додаткові докази не було зібрано та вивчено при розгляді справи № 63/3-02-146-2020.
Позивач зазначає, що проаналізувавши з відкритих джерел в мережі Інтернет, офіційного веб-сайту Антимонопольного комітету України та Єдиного державного реєстру судових рішень інформацію про ціну послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, на інших аналогічних ринках, з'ясував, що ціна, встановлена ним є значно нижчою, ніж та, яку Антимонопольний комітет України визнає доцільною у своїх рішеннях станом на 2019 рік (125,72 грн., 233,75 грн., 154,53 грн., 211,00 грн., 211,91 грн.). Суд звертає увагу, що наведений аналіз не може мати визначального впливу на рішення в даній справі, адже обставини кожної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції мають індивідуальний характер та не залежать від інших справ, до того ж в різних регіонах країни. Чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиційного характеру рішенням та рекомендаціям Відділенням Антимонопольного комітету України з інших справ і звільняли б уповноважений орган від обов'язку доказування обставин порушення та формування власних висновків у кожній справі. Рішення Відділень Антимонопольного комітету України з інших справ безпосередньо не містять фактичних даних щодо певних та конкретних обставин даної справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно, саме відповідач як уповноважений та визначений законом орган контролює та перевіряє діяльність суб'єктів господарювання, у тому числі тих, які займають монопольне становище на ринку.
Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом. Надання певних послуг в комплексі певному колу споживачів цих послуг не позбавляє ці послуги їх властивостей (послуга надана певному колу суб'єктів як комплексна не перестає бути окремою послугою на іншому ринку) та не вказує на відсутність ринку цих послуг серед певного кола суб'єктів, незалежно від того на якій підставі виникла необхідність надання цих послуг (постанова Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/14493/18).
Враховуючи все наведене вище, суд зазначає, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про те, що Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації" зловживало монопольним становищем у спосіб включення до вартості послуги з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, робіт, які не передбачені Збірником норм часу, що призвело до завищення вартості зазначеної послуги, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем є одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 в справі №910/11579/18 суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції повинні перевірити обґрунтованість рішення АМКУ на підставі доказів, що встановлені АМКУ та надані сторонами справи під час її розгляду АМКУ, надати оцінку таким доказам і не повинні були перебирати на себе повноваження АМКУ і здійснювати повторне дослідження та аналіз ринку.
Враховуючи досліджені та описані вище документи та обставини, суд зазначає, що проведене відповідачем дослідження у справі № 63/3-02-146-2020 за ознаками вчинення Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, в частині встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, є обґрунтованим, а оскаржуване рішення прийнято у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства. Позивачем не подано суду доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним зазначеного рішення АМК відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Щодо зауважень позивача про неспівмірність застосованого штрафу, зокрема, із присудженими до стягнення штрафами в інших справах за аналогічні порушення, то суд зазначає, що такі також є безпідставними та недоречними, адже застосування штрафу уповноваженим органом здійснюється в кожній справі індивідуально, з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Більше того, як вбачається з оскаржуваного рішення, Розмір штрафу визначався відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф) з урахуванням таких обставини: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем вчинило вперше; Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» не визнало факт вчинення порушення; відповідно до листа Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.05.2021 № 01/5-95 дохід від реалізації Комунального підприємство Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» за 2020 рік становить 998,0 тис. грн.
Суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Адміністративної колегії Західного міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2021 є правильним і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.04.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.