вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/3157/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720)
до
комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок 19 А, код 24879282)
про стягнення 3102693,49 гривень
За участю представників сторін:
згідно протоколу судового засідання
На розгляді Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3157/20 за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - НАК «Нафтогаз»/позивач) про стягнення з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (далі по тексту - Підприємство/відповідач) заборгованості за договором постачання природного газу № 2161/1718-БО-17 від 20.09.2017 в розмірі 3102693,49 гривень, з яких: 2222155,60 гривень основний борг, 322103,19 гривень пеня, 202203,98 гривень 3% річних, 356230,72 гривень інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 2161/1718-БО-17 від 20.09.2017, позивач передав відповідачу природний газ, однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 261479,87 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3157/20 позов задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 2222155,60 гривень, 3 % річних у розмірі 202203,98 гривень, інфляційні втрати у розмірі 337390,24 гривень, пеня у розмірі 193264,91 гривень, судовий збір у розмірі 46257,79 гривень.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3157/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 18840,48 гривень та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат, присудивши до стягнення з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» загалом інфляційні втрати у розмірі 352157,80 гривень.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 911/3157/20 рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/3157/20 в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасовано, а справу в цій частині направлено до Господарського суду Київської області на новий розгляд. В решті рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/3157/20 залишено без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 24.12.2021 справа № 911/3157/20 передана на розгляд судді Колесника Р.М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2021 у справі № 911/3157/20 прийнято до провадження суддею Колесником Р.М., проведення підготовчого засідання призначено на 19.01.2022 та запропоновано сторонам в строк до 17.01.2022 подати до суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 911/3157/20.
На адресу суду 19.01.2022 від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме копії договору про організацію взаєморозрахунків № 37/1340 від 22.12.2021, а також докази сплати суми заборгованості, визначеної цим договором у розмірі 19353207,16 гривень.
На адресу суду 02.02.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Також, 02.02.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з урахуванням змін внесених Закон України № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення (ст. 7 Закону), а тому враховуючи, що сума основного боргу погашена із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 1340 та положень Закону № 1730-VIII, то, відповідно, нараховані НАК «Нафтогаз України» інфляційні втрати підлягають списанню відповідно до Закону № 1730-VIII.
Відтак, на переконання відповідача, провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Разом з тим, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе у разі, коли предмет спору об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Разом з тим, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, на задоволенні якої наполягає позивач.
Суд зауважує, що набрання чинності законом, який встановлює порядок списання нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат, не свідчить про відсутність спору між сторонами, а відтак і про припинення існування предмета спору в розумінні п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні клопотання.
В судове засідання 02.02.2022 з'явилися представники позивача та відповідача.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 02.02.2022 підготовче провадження закрито та у зв'язку із наданням представниками сторін письмової згоди на початок розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, судом розпочато розгляд справи по суті 02.02.2022.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
НАК «Нафтогаз» (далі - постачальник) та Підприємством (далі - споживач) 20.09.2017 укладено договір постачання природного газу № 2161/1718-БО-17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2017-2018 роках, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ обсягом до 975 тис. куб. метрів.
Згідно з пунктом 3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Пунктом 5.2. договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 7907,20 грн крім того, податок на додану вартість - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.
Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 1416653, 95 гривень - строк оплати настав 25.03.2018, від 31.01.2018 на суму 1349759,04 гривень - строк оплати настав 25.02.2018, від 31.12.2017 на суму 117847,18 гривень - строк оплати настав 25.01.2018, від 30.11.2017 на суму 955003,15 гривень - строк оплати настав 25.12.2017, від 31.10.2017 на суму 167047,51 гривень - строк оплати настав 25.11.2017.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 2222155,60 гривень, що не заперечується сторонами, а також підтверджується довідкою по операціям за договором № 2161/1718-БО-17 за період з 01.09.2017 по 31.05.2020 та банківської виписки.
До того ж невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманого газу, стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору.
З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 322103,19 гривень пені, 202203,98 гривень 3% річних та 356230,72 гривень інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3157/20 позов задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 2222155,60 гривень, 3 % річних у розмірі 202203,98 гривень, інфляційні втрати у розмірі 337390,24 гривень, пеня у розмірі 193264,91 гривень, судовий збір у розмірі 46257,79 гривень.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі № 911/3157/20 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 18840,48 гривень та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат, присудивши до стягнення з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» загалом інфляційні втрати у розмірі 352157,80 гривень.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2021 рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/3157/20 в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасовано, а справу в цій частині направлено до Господарського суду Київської області на новий розгляд. В решті частинах рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/3157/20 залишено без змін.
Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанції частині задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат, Верховний Суд вказав, що місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили наданий позивачем розрахунок сум інфляційних втрат з урахуванням часу прострочення (від конкретної дати, з якої почалося порушення грошового зобов'язання та до дати, станом на яку борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі), не врахували коли відповідні суми основного боргу були погашені відповідачем, з урахуванням положень статті 14 ГПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на вищевикладене, судами попередніх судових інстанцій при здійсненні перерахування індексу інфляції не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Враховуючи, що Верховним Судом судові рішення від 20.04.2021 та від 22.09.2021 у справі № 911/3157/20 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, пені та 3% річних залишено без змін, а в частині стягнення інфляційних втрат скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 356230,72 гривень розрахованих за загальний період з 26.12.2017 по 31.07.2020, щодо яких суд, надавши правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дійшов наступних висновків.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідно до п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте, оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно та не у повному обсязі, чим допустив прострочення зобов'язання. А, отже, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений п. 6.1 договору, відповідач допустив порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи, вимог закону, а також з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 356230,72 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими.
Водночас, 03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» № 1730, який набрав чинності 30.11.2016 (далі - Закон № 1730).
Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Поряд з цим, 29.08.2021 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 (далі - Закон № 1639), яким внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 № 1730 та до його назви.
Приписами ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з урахуванням змін, внесених Законом № 1639, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону № 1730, із змінами внесеними Законом № 1639, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина перша статті 7 Закону № 1730 є нормою прямої дії. При цьому, застосування приписів вказаної норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником основної частини боргу за спожитий природний газ до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що НАК «Нафтогаз України», АТ «Укргазвидобування», Департамент фінансів Київської облдержадміністрації, Управління фінансів Тетіївської міської ради, Виконавчий комітет Тетіївської міської ради, КП «Тетіївтепломережа» 22.12.2021 підписано договір № 37/1340 про організацію взаєморозрахунків.
Так, у відповідності до п. 1 договору предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та передбачена пунктом 27 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 № 1340.
Згідно п. 7 вказаного договору КП «Тетіївтепломережа» перераховує на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти у сумі 19353207,16 гривень, для погашення заборгованості за природний газ, зокрема, згідно договору № 2161/1718-БО-17 від 20.09.2017 у сумі 2222155,60 гривень.
Наявними у матеріалах справи доказами факт перерахування зазначених грошових коштів на користь позивача підтверджується та сторонами не заперечується.
Таким чином, погашення основної частини боргу відбулося у спосіб виконання боржником обов'язку покладеного на нього умовами договору про організацію взаєморозрахунків від 22.12.2021 № 37/1340.
За таких обставин на правовідносини сторін у даному випадку розповсюджуються норми ч. 1 ст. 7 Закону № 1730, згідно якої нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Отже враховуючи наведене вище у сукупності, нарахована позивачем сума інфляційних втрат у загальному розмірі 356230,72 гривень підлягає списанню згідно приписів Закону № 1730-VIII в редакції Закону № 1639, відтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення з комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради 356230,72 гривень інфляційних втрат відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2022.
Суддя Р.М. Колесник