ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
11.04.2022Справа № 910/2724/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Констракшн»
про стягнення 8 482 443, 39 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 8 482 443, 39 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частинами 1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно ж до приписів ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
З огляду на те, що вказаний вище спір не відноситься до категорії малозначних, не може бути застосовано також положення частини 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи.
Судом встановлено, що позовну заяву підписано представником позивача, юрисконсультом Леонідом Травянко.
З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Проте зазначені матеріали, які додані до заяви на підтвердження наявності у Леоніда Травянко повноважень представляти інтереси позивача в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 ГПК України.
Господарський суд міста Києва звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Cтатус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), інформація про особу, що підписала позовну заяву в такому Реєстрі відсутня.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.
Згідно з п. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Судом встановлено, що посадова інструкція, долучена до матеріалів позовної заяви на підтвердження наявності у юрисконсульта Леоніда Травянко повноважень представляти Державне підприємство «Адміністрація Морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в судах України, не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката. Інших доказів того, що Леонід Травянко представляє позивача в судах України в якості адвоката також не додано.
Оскільки позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що юрисконсульт Леонід Травянко наділений повноваженнями представляти позивача в порядку самопредставництва, у суду відсутні підстави вважати, що позовну заяву підписано особою, яка має право її підписувати.
Згідно з приписами п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, суд наголошує, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012 Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, №20796/06 від 19.04.2006, №14347/07 від 20.03.2020, №40760/07, від 08.08.2007).
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 60, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» повернути позивачу з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV «Перегляд судових рішень» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Алєєва