ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" квітня 2022 р. справа № 300/280/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 13.01.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974 та з 23.10.2021 здійснити перерахунок та виплату пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 23.10.2021 звернувся до відповідача із заявою та відповідними документами про перерахунок пенсії, однак листом №0900-0213-8/40988 від 03.11.2021 йому відмовлено у перерахунку пенсії за віком, оскільки період роботи з 15.05.1974 по 10.12.1974 в колгоспі «Україна» не зарахований до страхового стажу у зв'язку з відсутністю довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі у громадському господарстві. Таку відмову вважає протиправною, оскільки стаж роботи позивача у спірний період підтверджується зробленими належним чином записами трудової книжки позивача, яка є основним документом про підтвердження стажу роботи. Звертає увагу, що відповідачем не доведено, що позивач у спірний період не працював в колгоспі або не виконував встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин. Таким чином, вважає, що спірний період роботи у колгоспі «Україна» підлягає зарахуванню до його страхового стажу, а пенсія - перерахунку та виплаті.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (а.с.21-22).
У зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.28-29).
Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії письмових доказів: висновку про призначення та (за наявності) розпорядження про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ); документальне підтвердження вжитих відповідачем вичерпних заходів (архівні запити тощо) для з'ясування наявності укладеного з позивачем трудового договору в період з 15.05.1974 по 10.12.1974 (відповідний номер, дата), а також фактично відпрацьованого позивачем мінімуму вихододнів в колгоспі «Україна».
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.03.2022 (а.с.33-36). Так, у відзиві за №0900-0902-7/650 від 10.03.2022 представниця відповідача вказала, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконав без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Будь-яких доказів, які б підтверджували виконання саме річного мінімуму трудової участі в колгоспі «Україна» позивачем не надано. Також представниця відповідача вказала, що оскільки у трудовій книжці позивача записи про період роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974 не містять дати та номеру трудового договору, на підставі якого зроблено відповідні записи, а довідка про встановлений та фактично відпрацьований мінімум вихододнів для членів колгоспу до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позивачем не подавалась, зарахувати до страхового стажу даний період немає законних підстав. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Окрім цього, представниця відповідача у відзиві на позовну заяву повідомила про неможливість подання доказів, які витребовувалися ухвалою суду про відкриття провадження від 04.02.2022, оскільки система ІКС ПФУ: підсистема «Призначення та виплата пенсій ППВП» з технічних причин не працює.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Як свідчать записи у трудовій книжці ОСОБА_1 від 14.11.1970 (а.с.10-15), позивач, серед іншого:
- з 15.05.1974 - прийнятий трактористом у колгосп «Україна»;
- 10.12.1974 - звільнений з колгоспу «Україна» по закінченню договору.
Позивач 23.10.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, за результатами розгляду якої відповідач листом №0900-0213-8/40988 від 03.11.2021 повідомив про відмову в перерахунку пенсії. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вказало на неможливості зарахування періоду роботи в колгоспі «Україна» Кагарлицького району Київської області з 15.05.1974 по 10.12.1974 за відсутності дати та номеру трудового договору та зазначило про необхідність подання довідки про встановлений і фактично відпрацьований мінімум вихододнів для членів колгоспу для зарахування вищезазначеного періоду до страхового стажу (а.с.6).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (надалі, також - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі, також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться
- відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;
- відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Так, відповідно до записів трудової книжки від 14.11.1970, ОСОБА_1 з 15.05.1974 по 10.12.1974 працював трактористом у колгоспі «Україна». Підставою звільнення слугувало закінчення договору.
Однак відповідачем не враховано зазначені у трудовій книжці відомості про роботу позивача в колгоспі «Україна» у зв'язку з відсутністю дати та номеру трудового договору та необхідністю надання довідки про встановлений і фактично відпрацьований мінімум вихододнів для членів колгоспу.
Так, відповідно до проаналізованого запису про роботу позивача у спірний період, у такому справді не заначено дату та номер договору, на підставі якого ОСОБА_1 працював в колгоспі «Україна».
З цього приводу суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства та не повинен контролювати роботодавця з цього питання. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Тому, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною у постановах, зокрема, від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 по справі №687/975/17, від 06.03.2018 по справі №127/9055/17.
Поряд з цим, запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу в колгоспі «Україна» не містить жодних виправлень чи пошкоджень у датах прийняття та звільнення, що виключає можливість виникнення сумнівів щодо точності періоду, протягом якого позивач працював у зазначеному колгоспі.
Відповідачем у листі №0900-0213-8/40988 від 03.11.2021, яким позивача повідомлено про відмову в перерахунку пенсії, а також у відзиві на позовну заяву не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки ОСОБА_1 записів щодо роботи в колгоспі «Україна».
Разом з цим, трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
При цьому суд ще раз наголошує, що стаття 56 Закону №1788 визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання ОСОБА_1 під час роботи в колгоспі «Україна» встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періоду його роботи в колгоспі «Україна», зокрема, запис про прийом на роботу, запис про звільнення, при цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 15.05.1974 по 10.12.1974 у колгоспі «Україна», а також того, що позивач у спірний період роботи не працював в зазначеному колгоспі, або не виконував встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974 є протиправною.
Враховуючи висновки суду про протиправність дій відповідача щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу позивача та здійснити перерахунок та виплату його пенсії з моменту звернення останнього до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про такий перерахунок, зокрема, з 23.10.2021.
Відтак, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявними в матеріалах справи квитанцією від 22.12.2021 №0.0.2391715235.1 та дублікатом квитанції від 27.01.2022 №0.0.2436439091.1 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду з цими позовними вимогами у загальному розмірі 992,40 грн (а.с.1, 26).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена ним сума судового збору у розмірі 992,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі «Україна» з 15.05.1974 по 10.12.1974 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 23.10.2021, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору, що становить 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.