07 квітня 2022 року Справа № 160/2208/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
01 лютого 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- зобов'язати Головне управління ДПС в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольска, буд. 17А, м. Дніпро, 49005) внести до ІКП ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за технологічним кодом класифікації 71040000 коригування боргу по єдиному соціальному внеску за період з другого кварталу 2014 року по четвертий квартал 2020 року, шляхом скасування автоматичних нарахувань.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірна вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає до скасування, оскільки позивач звільнявся від обов'язку сплати ЄСВ та від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови продовження його перебування на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, а саме з 2 кварталу 2014 року по 26.07.2021 року. Так, позивач з 27.07.2021 року перебував на обліку в Правобережній ДПІ ГУ ДПС (Новокодацький район м. Дніпра). Наявність або відсутність сертифікату Торгово-промислової палати про існування форс-мажорних обставин також не впливає на вирішення спірних відносин з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії, а саме у пункті 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Таким чином, позивач не мав можливості реалізувати свої права щодо списання безнадійної недоїмки з ЄСВ. Водночас, податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку. Крім того, згідно п.9-3 у розділі VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2464-VI - тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VІІ від 02 вересня 2014 року також визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, зокрема, вказує про те, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Проте, вказане право позивач не мав можливості здійснити до теперішнього часу, оскільки фактично антитерористична операція не припинилась.
На думку позивача, в силу закону з 14.04.2014 останній звільнений від виконання своїх обов'язків (обов'язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Станом на день розгляду справи указу Президента України про закінчення антитерористичної операції не прийнято, а тому не виникає обов'язку визнавати безнадійною та списувати борг з єдиного внеску в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
29.03.2022 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що згідно з пунктом 4 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 435), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (пункт 10 розділу IV Порядку № 435). Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (пункт 16 розділу II Порядку № 435).
За даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець:
з 24.01.1995 по 26.07.2021 в Рубіжанській ДПІ ГУ ДПС у Луганській області (м. Хрустальний);
з 27.07.2021 по 29.07.2021 в Правобережній ДПІ ГУ ДПС (Новокодацький район м. Дніпра).
Система оподаткування:
з 24.01.1995 по 31.12.2011 та з 01.04.2015 по 29.07.2021 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування;
з 01.01.2012 по 31.03.2015 - перебував на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку другої групи).
Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ОСОБА_1 внесено 29.07.2021.
Стан платника 11 - Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 ОСОБА_1 був платником єдиного внеску.
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з нормами частини 1 пункту 2 статті 7 Закону України № 2464-VI в редакції від 19.04.2014 для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Єдиний внесок для таких платників встановлюється у розмірі 34,7 відсотка.
Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати складав 1218,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складав 422,65 грн. (1218,00 х 34,7 відсотки).
Законом України від 28 грудня 2014 року № 80-УШ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2015 року складав 1218,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складав 422,65 грн. (1218,00 х 34,7 відсотки).
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складав 3 200,0 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складав 704,00 грн. (З 200,00 х 22 відсотки).
Отже, сума мінімального страхового внеску у 2017 році складала 704,00 грн. за місяць (8448,00 грн. за 2017 рік), так як відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-УПІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений 3 723,0 грн. (З 723,00 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4173,0 грн. (4173,00 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році складала 1039,06 грн., так як відповідно до Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений 4723,00 грн. (4723,00 х 22 відсотки).
Разом з тим, Законом України від 25.08.2020 №822-ІХ внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зокрема , починаючи з 01 вересня 2020 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 5000,00 гривень.
Таким чином, починаючи з 01.09.2020 сума мінімального страхового внеску за місяць становила 1100,00 гривень.
З метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по зазначеній категорії платників Державною податковою службою України розроблено алгоритм відображення в ІКП сум квартальних нарахувань з єдиного внеску.
Так, в ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом класифікації 71040000 відбулись автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 45653,35 грн, а саме:
за 2 квартал 2014 року - 34,83 грн. (залишок несплачених нарахувань) по строку сплати 21.07.2014;
за 3 квартал 2014 року - 1267,95 грн. по строку сплати 20.10.2014;
за 4 квартал 2014 року - 1267,95 грн. по строку сплати 21.01.2015;
за 1 квартал 2015 року - 1267,95 грн. по строку сплати 20.04.2015;
за 2 квартал 2015 року - 1267,95 грн. по строку сплати 20.07.2015;
за 3 квартал 2015 року - 1323,47 грн. по строку сплати 19.10.2015;
-за 4 квартал 2015 року-1434,51 грн. по строку сплати 19.01.2016;
за 2017 рік - 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018;
за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018;
за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018;
за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018;
за4 квартал 2018 року -2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019;
за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019;
за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019;
за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019;
за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 20.01.2020;
за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, по строку сплати 21.04.2020;
за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн. по строку сплата 20.07.2020;
за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020;
за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн. по строку сплати 19.01.2021.
У зв'язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом класифікації 71040000 станом на 10.01.2022 наявна недоїмка на загальну суму 45653,35 грн.
За даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 за 2014 - 2021 роки звітність не подавалась.
Оскільки, за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець в Рубіжанській ДПІ ГУ ДПС у Луганській області (м. Хрустальний) з 24.01.1995 по 26.07.2021, неможливо надати копії усіх вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 року зазначена вище справа розподілена та 02.02.2022 року передана судді Пруднику С.В.
В період з 01.02.2022 року по 11.02.2022 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 року прийнято до свого провадження дану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в разі їх наявності; обґрунтований та вмотивований розрахунок вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в разі їх наявності (із зазначенням дати, місяця та року коли створилася заборгованість); роздруківку з інтегрованої картки платника податків (ІКП) відносно ОСОБА_1 ; письмові та обґрунтовані пояснення щодо виникнення та нарахування заборгованості відносно ОСОБА_1 . Витребувано від ОСОБА_1 : за період з 01 січня 2014 року по дату звернення з позовом до суду (01 лютого 2022 року): відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету; довідки за формою ОК-5 та ОК-7; докази щодо відрахування із заробітної плати єдиного соціального внеску в разі офіційного працевлаштування. Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 25 березня 2022 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець:
з 24.01.1995 по 26.07.2021 в Рубіжанській ДПІ ГУ ДПС у Луганській області (м. Хрустальний);
з 27.07.2021 по 29.07.2021 в Правобережній ДПІ ГУ ДПС (Новокодацький район м. Дніпра).
Система оподаткування:
з 24.01.1995 по 31.12.2011 та з 01.04.2015 по 29.07.2021 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування;
з 01.01.2012 по 31.03.2015 - перебував на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку другої групи).
Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ОСОБА_1 внесено 29.07.2021.
Стан платника 11 - Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 ОСОБА_1 був платником єдиного внеску.
Позивач 27 квітня 2021 року, у зв'язку з переїздом до м. Дніпра, набув статусу внутрішньо - переміщеної особи.
Як зазначив позивач у позовній до суду позовній заяві, після закриття підприємницької діяльності останньому стало відомо про наявність заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 45 653,35 грн.
У зв'язку із чим, позивач звернувся до адвоката Коваля О.В. задля надання професійної юридичної допомоги.
Так, на адвокатський запит Коваля Олександра Володимировича без дати та без номера (вх. ГУ ДПС від 31.12.2021 №138037/6) в інтересах фізичної особи ОСОБА_1 листом від 10.01.2022 року №1295/6/04-36-24-04-13 відповідач повідомив про наявність у позивача недоїмки на загальну суму 45 653,35 грн. Так, в обґрунтування такої відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області заначило, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець: з 24.01.1995 по 26.07.2021 в Рубіжанській ДПІ ГУ ДПС у Луганській області (м. Хрустальний); з 27.07.2021 по 29.07.2021 в Правобережній ДПІ ГУ ДПС (Новокодацький район м. Дніпра). Система оподаткування: з 24.01.1995 по 31.12.2011 та з 01.04.2015 по 29.07.2021 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування; з 01.01.2012 по 31.03.2015 - перебував на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку другої групи). Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ОСОБА_1 внесено 29.07.2021. Стан платника 11 - Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Так, в ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом класифікації 71040000 відбулись автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 45653,35 грн, а саме: за 2 квартал 2014 року - 34,83 грн. (залишок несплачених нарахувань) по строку сплати 21.07.2014; за 3 квартал 2014 року - 1267,95 грн. по строку сплати 20.10.2014; за 4 квартал 2014 року - 1267,95 грн. по строку сплати 21.01.2015; за 1 квартал 2015 року - 1267,95 грн. по строку сплати 20.04.2015; за 2 квартал 2015 року - 1267,95 грн. по строку сплати 20.07.2015; за 3 квартал 2015 року - 1323,47 грн. по строку сплати 19.10.2015; за 4 квартал 2015 року-1434,51 грн. по строку сплати 19.01.2016; за 2017 рік - 8448,00 грн. по строку сплати 09.02.2018; за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018; за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018; за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018; за4 квартал 2018 року -2457,18 грн. по строку сплати 21.01.2019; за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019; за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019; за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 21.10.2019; за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 20.01.2020; за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн, по строку сплати 21.04.2020; за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн. по строку сплата 20.07.2020; за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн. по строку сплати 19.10.2020; за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн. по строку сплати 19.01.2021. У зв'язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 за технологічним кодом класифікації 71040000 станом на 10.01.2022 наявна недоїмка на загальну суму 45653,35 грн. За даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 за 2014 - 2021 роки звітність не подавалась. Оскільки, за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа - підприємець в Рубіжанській ДПІ ГУ ДПС у Луганській області (м. Хрустальний) з 24.01.1995 по 26.07.2021, неможливо надати копії усіх вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись із таким нарахуванням відповідачем заборгованості з єдиного соціального внеску, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону №2464-VI змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01 січня 2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Згідно абз. 3 ч. 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 31.12.2017 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 (в редакції з 01.01.2018 року) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Відповідно до ст. 9 розділу VІ Порядку стягнення заборгованості з платників Інструкції №449, списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі:
повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника;
смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС.
Так, у позовній заяві позивач посилається на п. 9-4 розділу УІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464, зазначивши, що у зв'язку з проведенням АТО на території Донецькій та Луганській областях, був позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність, та з 29.07.2021 року припинив її.
Суд зазначає, що Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:
9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .
Місто Красний Луч Луганський області, на території якого розташована податкова інспекція в якій на обліку як платник єдиного внеску перебував позивач, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).
З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
На теперішній час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а Указ Президента України Про затвердження рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року не зазначає про припинення антитерористичної операції, а містить посилання про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях .
Отже, позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Проте, Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виключено 13 лютого 2020 року.
Таким чином, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.
В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Разом з цим, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.
З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.
Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Даний правовий висновок висловлено в рішенні від 30.03.2018 Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у даній справі.
З огляду на наведене, позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, проте, оскільки пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно, відсутні будь-які підстави щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску, крім можливості визнання її безнадійною та списання в порядку, визначеному Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до п.2.1 розділу ІІ випадків визначення податкового боргу "безнадійним" Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577, під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти:
1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
2) податковий борг фізичної особи, яка:
визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
понад 720 днів перебуває у розшуку;
3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу;
4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Такий факт непереборної сили підтверджується:
Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;
уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;
рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років;
рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом;
висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини;
5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що позивач припинив підприємницьку діяльність 29.07.2021 року за власним рішенням, доказів виникнення податкового боргу унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) суду не надано, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачу у списанні сум недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки не має підстав для застосування норм, які встановлені для списання.
До того ж, суд зазначає, що позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених частиною 2 статті 6 цього Закону.
Суд також вважає за не обхідне зазначити про те, що недоїмка, яка виникла у позивача у спірний період за положенням п. 9-4 розділу VIII № 2464-VI, визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звернувся до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, позивач не дотримався вимог діючого законодавства, а тому були відсутні законні підстави для погашення (зменшення) нарахованої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.
Суд не приймає посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду від постанові від 10.02.2021 року у справі №805/3362/17-а, оскільки суд в зазначеному рішенні встановив, що платник, у відповідності до положення п. 9-4 розділу VIII № 2464-VI, тимчасово звільнений від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок). При цьому Верховний Суд, неодноразово зазначав, що вищезазначеними приписами Закону не скасовано обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) сплачувати його, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник