05 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1325/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація Держприкордонслужби України, відповідач) про визнання протиправною відмови в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній прикордонній службі України, з якої наказом начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Держприкордонслужби України від 28.04.2017 №92-ос звільнений відповідно до п. «е» ч. 6 із застосування ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а наказом начальника Луцького прикордонного загону від 03.05.2017 №93-ос виключений зі списків частини та усіх видів забезпечення з 03.05.2017.
Вислуга років позивача станом на день звільнення становить: календарна - 18 років 11 місяців 29 днів, пільгова - 8 років 08 місяців 29 днів, загальна - 27 років 08 місяців 28 днів.
На звернення до Адміністрації Держприкордонслужби України про призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідач листом №115/Д-15075-9655 від 07.12.2021 відмовив у прийнятті заяви та підготовці документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", обґрунтовуючи відмову відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років.
Позивач вважає, що відмова відповідача належним чином не вмотивована і не обґрунтована та порушує його законні права на соціальний захист, а тому є протиправною.
Зазначає, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1), на уповноважені структурні підрозділи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
У свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" приймають органи Пенсійного фонду України.
Таким чином законодавцем чітко визначено, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В порушення вимог п. 12 Порядку №3-1 відповідачем не здійснено оформлення всіх необхідних документів про призначення позивачу пенсії та подання їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для прийняття відповідного рішення, а фактично відмовлено позивачу у призначенні пенсії з посиланням на відсутність календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугою років
Враховуючи, що оцінка наявності (відсутності) права на зазначений вид пенсії могла бути надана лише органом, який призначає пенсії на підставі документів, в направленні яких до цього органу позивачу було відмовлено, а відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсії питання щодо наявності або відсутності у позивача права на призначення пенсії.
З наведених підстав просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У поданому до суду відзиві на позов від 23.02.2022 №1400/2-130 представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначив, що станом на дату виключення зі списків особового складу частини (03.05.2017) позивач має вислугу років у календарному обчисленні - 18 років 11 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні - 8 років 08 місяців 29 днів, а всього загальну - 27 років 08 місяців 28 днів.
Представник відповідача зазначив, що для отримання права на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" обов'язковою умовою для позивача є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі (в даному випадку 23 календарних роки 6 місяців і більше, а не 18 років 11 місяців 29 днів, які має позивач).
Разом з тим, для отримання права на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" належним є досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба.
Позивач не відповідає жодній із зазначених умов, що надавали б йому право для призначення пенсії за вислугу років. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Відповідач вважає, що законодавець чітко визначив, що набуття права на пенсію за вислугою років можливе лише за наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років, а не вислуги років, обчисленої на пільгових умовах, якої позивач у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не набув, відтак у відповідача відсутні підстави для оформлення документів про призначення останньому пенсії за вислугу років та направлення подання про призначення пенсії до відповідного пенсійного органу. Враховуючи вищенаведене, посадові особи Адміністрації Держприкордонслужби України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.
Наказом начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Держприкордонслужби України від 28.04.2017 №92-ос, ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) звільнено з військової служби в запас за п. «е» ч. 6 із застосування ч. 8 ст. 26 «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність).
Наказом начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Держприкордонслужби України від 03.05.2017 №93-ос, ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Рівне» І категорії (тип Б) виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення з 03.05.2017. Відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача станом на 03.05.2017 становить: календарна - 18 років 11 місяців 29 днів, пільгова - 8 років 08 місяців 29 днів, загальна - 27 років 08 місяців 28 днів (а.с.9).
02.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації Держприкордонслужби України з відповідною заявою та доданими до неї документами, щодо вирішення питання про оформлення та подання документів до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років (а.с.26-34).
Адміністрація Держприкордонслужби України листом №115/Д-15075-9655 від 07.12.2021 повідомила позивачу про відсутність підстав для прийняття заяви про призначення пенсії за вислугу років та надання доручення Волинському прикордонному загону про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", для їх надсилання до відповідного органу Пенсійного фонду України, обґрунтовуючи відмову відсутністю у позивача відповідної кількості календарної вислуги років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Отже, саме Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Відмовляючи в оформленні та направленні документів щодо позивача до відповідного органу Пенсійного фонду України відповідач виходив з того, що умовою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ є наявність на день звільнення відповідної календарної вислуги років, яку позивач не мав.
Суд вважає такі посилання неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 17-1 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи еквівалентно, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Отже, є необґрунтованими доводи відповідача про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Подібний висновок про застосування Постанови №393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років викладений у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №750/9775/16-а, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).
За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив висновок, викладений у постанові від 14.04.2021 про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Разом з тим, суд зазначає, що з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17 та від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, а тому посилання представника відповідача на вказані постанови суд вважає безпідставним. |
На виконання приписів Закону №2262-ХІІ діє Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 ( далі - Порядок №3-1).
Зазначений порядок передбачає відповідний алгоритм дій різних державних органів, з призначення пенсії головним управлінням Пенсійного фонду на підставі документів наданих уповноваженим структурним підрозділом органу, з якого звільнився військовослужбовець.
Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з Закону №2262-ХІІ, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до пункту 1 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.05.2011 №372 «Про визначення єдиного уповноваженого структурного підрозділу, на який покладаються функції підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсій» єдиним уповноваженим структурним підрозділом, на який покладаються функції щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних для призначення (перерахунку) пенсій документів визначено Фінансово-економічний департамент Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Пунктом 12 Порядку №3-1 визначено, що Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Виходячи із положень вищевказаного Порядку №3-1, на уповноважені структурні підрозділи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
У свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
Таким чином законодавцем чітко визначено, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з пп. 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на час звільнення з військової служби позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років та правомірно звернувся до відповідача із заявою про призначення такої пенсії, шляхом оформлення та подання необхідних документів до органу Пенсійного фонду України для призначення такої пенсії, проте, відповідач протиправно відмовив позивачу в оформленні та поданні таких документів до пенсійного органу.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність відмови в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства та правових висновків Верховного Суду, наведених у рішенні, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправною відмови відповідача в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та зобов'язання відповідача оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, з урахуванням зазначеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України слід стягнути судові витрати в сумі 992,40 грн, сплачені згідно з квитанцією від 25.01.2022 №92.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України судові витрати в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039).
Суддя Т.М. Димарчук