08 квітня 2022 р. Справа № 120/18789/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень,
20.12.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування:
- наказу № 205 від 25.06.2020 про проведення документальної невиїзної перевірки щодо позивачки;
- податкового повідомлення-рішення від 31.08.2020 № 00000271219 про збільшення позивачці грошового зобов'язання за платежем "мито на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами" на загальну суму 2270,46 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 31.08.2020 № 00000281219 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів" на загальну суму 454,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.09.2021 позивачка отримала лист відповідача від 26.08.2021 за № 7.12-1/19/10/1178, в якому повідомлялося про наявність у позивачки несплачених узгоджених грошових зобов'язаннях, нарахованих за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки. До листа було додано податкові повідомлення-рішення від 31.08.2020 № 00000271219 та № 00000281219.
Не погодившись з такими рішеннями, 10.09.2021 позивачка звернулася до Державної митної служби України зі скаргою, в якій, серед іншого, вказувала на те, що вона не отримувала ані повідомлення про початок перевірки, ані акту перевірки, ані оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Однак рішенням від 24.09.2021 за № 08-1.6/10-06/10/8876 у задоволенні скарги позивачки було відмовлено, а зазначені рішення залишено без змін. Відтак позивачка вирішила за захистом своїх прав та інтересів звернутися до суду з цим позовом.
На підтримку заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що позапланова невиїзна перевірка щодо неї була проведена відповідачем за відсутності правових підстав, а про проведення перевірки позивачку не було повідомлено у встановленому законом порядку за місцем її реєстрації. Окремо позивачка звертає увагу на те, що наказ на перевірку не містить жодних посилань на підстави проведення перевірки та конкретизацію об'єкта перевірки.
Крім того, позивачка не погоджується із правомірністю донарахування їй грошових зобов'язань згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що відповідач дійшов необґрунтованого висновку щодо непідтвердження преференційності походження товару (легкового автомобіля) під час його ввезення на митну територію України.
Позивачка наголошує, що під час здійснення митних процедур відповідачу були надані всі необхідні документи, що підтверджують країну походження товару та, відповідно, наявність пільг зі сплати мита та податку на додану вартість. Відтак в діях позивачки відсутні порушення вимог чинного законодавства щодо митного оформлення товару та застосування преференційного режиму розмитнення.
Ухвалою суду від 24.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності заяви вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України. Так, з наведеннях відповідних мотивів суд дійшов висновку, що позивачка не доплатила судовий збір в розмірі 908,00 грн, у зв'язку з чим позивачці надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.
31.12.2021 до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази доплати судового збору у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою суду від 05.01.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.01.2022 до суду надійшло клопотання за підписом представника Вінницької митниці про заміну відповідача у справі Подільської митниці Держмитслужби на його правонаступника - Вінницьку митницю, як територіальний орган Держмитслужби на правах відокремленого підрозділу.
Крім того, 03.02.2022 до суду надійшло клопотання позивачки про розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 07.02.2022 клопотання про заміну відповідача правонаступником задоволено та вирішено в порядку процесуального правонаступництва замінити Подільську митницю Держмитслужби замінено на її правонаступника - Вінницьку митницю. Водночас клопотання позивачки про розгляд справи у судовому засіданні залишено без розгляду як таке, що подане передчасно та без дотримання строку, встановленого ч. 7 ст. 261 КАС України.
08.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що наказом Подільської митниці Держмитслужби № 205 від 25.06.2020 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України (далі - МК України) було призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за МД від 21.08.2017 № UA401010/2017/029399 гр. ОСОБА_1 . Повідомлення про проведення такої перевірки до початку її проведення надсилалось на податкову адресу позивачки рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що відповідає вимогам законодавства щодо порядку повідомлення платника податків про проведення документальної невиїзної перевірки.
За результатами проведення перевірки встановлено порушення вимог ст. 281 МК України в частині законності отримання позивачкою пільг під час ввезення на митну територію України легкового автомобіля, у зв'язку з непідтвердженням преференційного походження товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита на суму 1816,37 грн, а також порушення вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого відбулося заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 363,27 грн.
Таким чином, відповідач вважає правомірним оскаржуваний наказ на перевірку, а також прийнятті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачці суми грошового зобов'язання, в тому числі нараховані штрафні санкції.
21.02.2022 до суду надійшла заява позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
04.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивачки на послуги адвоката.
Інших заяв по суті справи, а також заяв (клопотань) до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 вказаного Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи до введення на території України воєнного стану скористалися (або мали можливість скористатися) своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення судового рішення у цій справі.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Подільської митниці Держмитслужби № 205 від 25.06.2020 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 ".
Так, правову проблему щодо належного способу захисту порушеного права платника податків у разі проведення перевірки та прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень вирішено постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 816/228/17.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа № 21-425а14), та сформувала правову позицію, згідно з якою у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в разі прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки, належним способом захисту платником податків своїх порушених прав є оскарженню виключно таких рішень, тоді як позовні вимоги про протиправність наказу щодо призначення перевірки не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження в адміністративній справі, в якій предметом спору є такі вимоги, підлягає закриттю на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Водночас Велика Пала Верховного Суду конкретизувала, що в цьому разі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що закриття провадження у справі саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України означає, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, а відтак звернення із заявою про передачу справи не зможе бути розглянуте і вирішене судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Предмет спору та обставини цієї справи вказують на застосовність висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у справі № 816/228/17.
Крім того, суд враховує, що відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду були сформульовані саме щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, що додатково свідчить про наявність правових підстав для їх застосування до позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Подільської митниці Держмитслужби № 205 від 25.06.2020.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що такі позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, а тому провадження у справі в цій частині вимог належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Разом з тим, оскільки, як вже зазначалося, відповідні позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків є оскарження податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки, відсутні підстави для роз'яснення позивачці, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї вимоги, що узгоджується з висновком, наведеним у вищезгаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 під час розгляду справи № 816/228/17.
Водночас суд вважає необхідним роз'яснити позивачеві, що в силу приписів ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині позовних вимог, щодо яких провадження у справі закрито, суд виходить з таких мотивів.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, заінтересованою особою до суду має бути подане відповідне клопотання.
Відтак при вирішенні питання про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог, рішення про повернення позивачці сплаченої за такими вимогами суми судового збору не ухвалюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 139, 238, 239, 242, 248, 256, 295 КАС України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі № 120/18789/21-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень - в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Подільської митниці Держмитслужби № 205 від 25.06.2020 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 ".
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала в повному обсязі складена 08.04.2022.
Суддя Сало Павло Ігорович