Справа № 305/1267/21
Закарпатський апеляційний суд
07.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Рішка П.М., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України, одружений, військовозобов'язаний, водій КШНД Ясінянської сільської лікарні,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185 та ч. 1 ст.130 КУпАП, і на підставі ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Згідно з постановою, 06 липня 2021 року о 18 годині по вул. Коцюбинського в смт Ясіня Рахівського району ОСОБА_1 відмовився (або ігнорував) виконати наполегливі неодноразово повторені законні вимоги працівників полії припинити висловлюватись нецензурними словами та погрозами в їхню адресу, після чого намагався двома руками схопити поліцейського за одяг, у зв'язку з чим щодо нього було застосовано спец. засіб, так як він вчиняв злісну непокору законним вимогам працівників поліції, чим вчинив передбачене ст. 185 КУпАП адміністративне правопорушення.
Окрім того, 06 липня 2021 року о 20 годині 30 хвилин по вул. Коцюбинського в смт Ясіня Рахівського району ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyndai Santa FE» д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною. Посилається на те, що в його діях відсутній склад передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять відомостей та доказів, які підтверджують його вину в скоєнні цього правопорушення, зокрема про те, що поліцейські висловлювали йому конкретне законне розпорядження або вимогу, і така вимога була висунута саме при виконанні службових обов'язків із переліку тих, які визначені конкретними нормами Закону України «Про національну поліцію». Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить і те, що він не був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп'яніння транспортним засобом не керував і від керування транспортним засобом не відсторонявся. При цьому, стверджує, що він фактично був затриманий у період часу з 18 год до 20 год 30 хв 06 липня 2021 року, а тому в жодному разі не міг керувати транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння 06.07.2021 о 20 год 30 хв. Також указує на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить відомостей про точний час вчинення цього правопорушення та не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у зв'язку з чим не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Посилається і на те, що відеозаписом із місця події не підтверджено, що його дії спрямовані на ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, а навпаки підтверджується те, що він був готовий здати кров на аналіз, а також стверджував, що не керував транспортним засобом і тому відсутні підстави для проведення його огляду на стан сп'яніння. Також зазначає, що у відеозаписі з місця події відображено як запрошені працівниками поліції свідки, які не були присутні на місці події 06.07.2021 о 18 год, підписали незаповнені бланки протоколів про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 185 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, у які ще не було внесено жодних відомостей про обставини і суть правопорушення, які підтверджують свідки. Разом із тим, звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи відео файли не можуть вважатися належними та достатніми доказами фіксування відповідних подій, оскільки не містять необхідних реквізитів електронного доказу, зокрема відсутні відомості про вид, марку, номер або інші ідентифікаційні дані, місце розміщення технічного засобу, за допомогою якого здійснено запис, наявність інформації про застосування технічного засобу відео зйомки, та у протоколах про адміністративне правопорушення таких відомостей не зазначено. Також зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про вид, інвентарний та номенклатурний номер технічного засобу, яким здійснювалася відео зйомка. Вказує і на те, що складені щодо нього протоколи направлені до суду 22.07.2021 і цього ж дня ці протоколи об'єднані в одне провадження та винесено оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, тобто всі дії, пов'язані з рухом справи, починаючи з моменту надходження матеріалів до суду до винесення оскаржуваного судового рішення відбулися протягом одного дня - 22.07.2022, що перешкодило йому належним чином та у повному обсязі реалізувати передбачені ст. 268 КУпАП права, зокрема знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , та його представника, адвоката Рішка П. М., які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначені вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративні правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст.185 КУпАП є правильним, зміст постанови відповідає приписам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цих адміністративних правопорушень.
Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №088554 від 06.07.2021, підтверджується, що водій ОСОБА_1 у смт Ясіня, Рахівського району, керував автомобілем марки «Hyndai Santa FE» д. н. з. НОМЕР_1 , з очевидними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, однак від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я підтвердили двоє свідків, - громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які своїми підписами це засвідчили.
Відповідно до направлення водія на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, яке міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 направлено на освідування 06.07.2021 о 20 год 15 хв до Рахівської РЛ (а. с. 2).
З медичного висновку від 06.07.2021 убачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер 5510» у присутності двох свідків (а. с. 3).
Вказані вище обставини зафіксовані на відеозаписах, які міститься на DVD-дисках, що знаходяться у матеріалах справи (а. с. 4, 5).
З пояснень очевидця події, громадянина ОСОБА_4 убачається, що 06.07.2021, приблизно о 17 год 40 хв, по вул. Коцюбинського, у смт Ясіня, ОСОБА_1 ображав нецензурними словами та декілька разів вдарив у голову дружину ОСОБА_4 . Вимоги поліцейських, які приїхали на виклик та намагалися заспокоїти ОСОБА_1 , останній ігнорував, своєю чергою накинувся на працівників поліції, хапав їх за формений одяг, що призвело до застосування правоохоронцями сльозогінного газу. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 поїхали у відділок поліції, відтак за ними прибув ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобіля у стані алкогольного сп'яніння (а. с. 5).
Письмові пояснення ОСОБА_5 , які за своїм змістом ідентичні з поясненнями ОСОБА_4 , містять виклад обставин події, яка мала місце 06.07.2021, приблизно о 17 год 40 хв, по вул. Коцюбинського, у смт Ясіня, за участі ОСОБА_1 . Громадянка ОСОБА_5 підтвердила, що ОСОБА_1 приїхав до відділку поліції на належному йому автомобілі, яким керував у нетверезому стані (а. с. 9).
Вищевказані обставини підтвердила у своїх письмових поясненнях громадянка ОСОБА_6 . Вона зазначала, що після конфлікту за участі ОСОБА_1 , її чоловік разом з матір'ю для надання показів поїхали до відділку поліції, відтак через декілька хвилин з будинку вийшов ОСОБА_1 , який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сів за кермо належного йому автомобіля та поїхав у невідомому напрямку. Як пізніше з'ясувалося, ОСОБА_1 поїхав до відділку поліції (а. с. 7).
З рапортів працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 убачається, що ОСОБА_1 прибув до відділку поліції на належному йому автомобілі, при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння. У відділку поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування з метою визначити стан алкогольного сп'яніння у Рахівській РЛ. Прибувши до закладу охорони здоров'я, водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків (а. с. 10-13).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №101395 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425(чотириста двадцять п'ять) гривень.
Окрім цього, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП підтверджується такими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №433299, 06 липня 2021 року о 18 годині, по вул. Коцюбинського у смт Ясіня, Рахівського району, ОСОБА_1 відмовився (або ігнорував) виконати наполегливі неодноразово повторені законні вимоги працівників полії припинити висловлюватись нецензурними словами та погрозами на їх адресу, після чого намагався двома руками схопити поліцейського за одяг, у зв'язку з чим щодо нього було застосовано спецзасіб, оскільки він вчиняв злісну непокору законним вимогам працівників поліції при виконанні ними службових обов'язків, чим вчинив передбачене ст. 185 КУпАП адміністративне правопорушення.
Вказані у протоколі обставини підтверджуються поясненнями свідків, громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , рапортами поліцейських, протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 93 від 06.07.2021, протоколом про адміністративне затримання серії АА №004161 від 06.07.2021, відеоматеріалом, що міститься у матеріалах справи.
Вищенаведені докази, які є належними та допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки сумнівів у їх достовірності чи порушень під час їх підготовки та збирання у ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч. 1 с. 130 та ст. 185 КУпАП адміністративних правопорушень.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були упереджені під час спілкування, перевірки, надання пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, а відтак при складанні протоколів за ознаками передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП адміністративних правопорушень та протоколу про адміністративне затримання; що в них були підстави для фальсифікації цих документів чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася сторона захисту під час розгляду апеляційної скарги.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у результатах розгляду справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , - у підтвердження цього немає жодних доказів не лише у матеріалах справи, такі не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася сторона захисту у ході розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд також переконаний, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об'єктивності показів свідків - громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , - відсутні, оскільки свідки своїми підписами підтвердили, що ознайомлені з обов'язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними, логічними, такими, що повністю узгоджуються між собою і не спростовуються іншими доказами у справі.
Водночас суд вважає, що немає жодних сумнівів не довіряти громадянам, які були свідками відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були особисто присутні у закладі охорони здоров'я та своїми підписами у протоколі засвідчили, що факт відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння безумовно мав місце.
При цьому суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у прояві злісної непокори законним вимогам працівникам поліції та відмові пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, які свідчать про злісну непокору працівникам поліції, що, на думку апелянта, підтверджується тим, що у матеріалах справи немає належних та достатніх доказів, - апеляційний суд такі твердження відхиляє з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Отже, злісна непокора полягає у відмові від обов'язкового виконання наполегливих розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, що виражається у зухвалій формі і свідчить про прояв явної неповаги до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова особи проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Основні права працівника поліції встановлено у розділах IV «Повноваження поліції», V «Поліцейські заходи» Закону України «Про національну поліцію». Так, поліція здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Адміністративне затримання особи, відповідно до ч. 1 ст. 260 КУпАП, здійснюється у тому числі і з метою припинення адміністративних правопорушень та коли вичерпано інші заходи впливу. Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.07.2021, приблизно о 17 год 40 хв, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою по вул. Коцюбинського, у смт Ясіня, ображав нецензурними словами та декілька разів вдарив у голову дружину ОСОБА_4 , громадянку ОСОБА_6 , що вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, та засвідчено трьома свідками події. Окрім цього, з наявних доказів убачається, що законні вимоги поліцейських, які приїхали на виклик на вищевказану адресу та намагалися заспокоїти ОСОБА_1 , останній ігнорував, натомість накинувся на працівників поліції, хапав їх за формений одяг, що призвело до застосування правоохоронцями сльозоточивого газу. Вищенаведені обставини події зафіксовані на відеозаписі, який міститься на DVD - диску, який також перевірений на предмет належності та допустимості апеляційним судом.
Отже, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що працівники поліції мали достатньо підстав для складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення. Вимоги, передбачені законом щодо процедури оформлення матеріалів адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 , працівниками поліції дотримані, тому, твердження апелянта про те, що вказані у протоколі відомості не можуть слугувати належними доказами у справі, - є безпідставними та спростовуються вищезазначеним.
Твердження апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП, - апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, позаяк докази у своїй сукупності підтверджують наявність вини у вчиненні ОСОБА_1 передбаченого ст. 185 КУпАП адміністративного правопорушення.
Окрім цьому, апеляційний суд вважає безпідставними і доводи апелянта в тій частині, де йдеться про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, адже він не був зупинений працівниками поліції під час керування автомобілем, тому до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може бути притягнутий. Визнаючи необґрунтованими та безпідставними ці твердження, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.
Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, які вказані вище та яким дана правильна оцінка у постанові.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення, окрім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Так, пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, у тому числі наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Таким чином норми ПДР встановлюють у першу чергу обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 , приїхавши на належному йому автомобілі до відділу поліції у стані алкогольного сп'яніння, на пропозицію поліцейських пройти освідчення у закладі охорони здоров'я - в Рахівській РЛ - погодився, однак прибувши до лікарні, своєю поведінкою засвідчив, що категорично не бажає проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що він автомобілем не керував, більш того, не вчиняв жодних дій на ухилення від проходження огляду, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє.
Не бере до уваги апеляційний суд у тому числі твердження ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить відомостей про точний час вчинення правопорушення та не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у зв'язку з чим не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Відхиляючи доводи апелянта в цій частині, апеляційний суд вважає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №088554 від 06.07.2021, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Так, статтею 256 КУпАП чітко регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційний суд визнає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не суперечить вимогам вищевказаної статті. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що процесуальний документ складений 06.07.2021, о 20 год 30 хв, тобто одразу за результатами факту відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, який мав місце 06.07.2021, о 20 год 15 хв, що зафіксовано у медичному висновку.
Доводи апелянта про те, що відеозапис не є належним доказом у справі, адже у ОСОБА_1 існують сумніви у достовірності фіксування адміністративного правопорушення, - є такими, що не знайшли свого підтвердження і спростовуються достовірними та достатніми доказами, що свідчать про те, що ОСОБА_1 порушені вимоги п. 2.5 ПДР та вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не бере до уваги апеляційний суд доводи ОСОБА_1 про те, що відеозаписом підтверджується, що свідки, які запрошені працівниками поліції були присутні на місці події 06.07.2021 о 18 год, відтак вони підписали незаповнені бланки протоколів про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 185 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи наявність належних, допустимих, достовірних доказів, у тому числі відеозаписи, на яких чітко зафіксовано момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків, а також беручи до уваги те, що апелянтом не надано жодних доказів, які можуть слугувати підставою для сумнівів щодо висновків місцевого суду в цій частині, - вказані твердження апеляційним судом розцінюються як надумані та такі, що не відповідають дійсності.
Серед іншого, такими, що не підтверджуються жодними доказами є доводи ОСОБА_1 відносно того, що всі дії, пов'язані з рухом справи, починаючи з моменту надходження матеріалів до суду до ухвалення оскаржуваного судового рішення відбулися в один день - 22.07.2021, що перешкодило йому належним чином та у повному обсязі реалізувати передбачені ст. 268 КУпАП права, зокрема знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката. Визнаючи вказані твердження недоцільними, суд апеляційної інстанції передовсім взяв до уваги таке.
Так, з матеріалів справи убачається, що протоколи про адміністративне правопорушення, оформлені відносно ОСОБА_1 , направлені до місцевого суду 22.07.2021, відтак суд першої інстанції за участі ОСОБА_1 розглянув справу про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП того ж дня. Оскаржуваною постановою підтверджується, що присутній у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєному визнав, у вчиненому розкаявся, жодних клопотань про відкладення судового засідання на інший день чи заяв про необхідність скористатися послугами адвоката ОСОБА_1 не подавав. Між тим, на підтвердження доводів, які він виклав у апеляційній скарзі, апелянт не надав жодних доказів. Тому підстав для визнання слушними тверджень ОСОБА_1 про те, що місцевий суд ухвалив оскаржувану постанову без надання можливості реалізувати право на захист, такими, - апеляційний суд не вбачає. Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_1 була надана можливість у повному обсязі реалізувати своє право на захист.
Всі інші доводи, які спрямовані на ухилення апелянта від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, апеляційний суд відхиляє, оскільки у матеріалах справи немає жодних належних та достатніх доказів, які можуть ставити під сумніви правильність та законність висновків місцевого суду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 повинен на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративних правопорушень; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. 36 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративних правопорушень, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН