Справа № 936/390/20
Іменем України
04 квітня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Готра Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Бочко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Повідайчик Олег Іванович, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області, ухвалене 01 вересня 2020 року, головуючим суддею Вотьканич В.А., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У червні 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.03.2008 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11-26/2, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 200.000,00 грн. 17.12.2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло усіх прав вимоги ПАТ "АК Промінвестбанк" за кредитними договорами. Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» є правонаступником (новим кредитором) щодо зобов'язань за кредитним договором № 11-26/2. Відповідно до рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 29.05.2014 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 334.143,91 грн. Оскільки заборгованість за кредитним договором № 11-26/2 від 20.03.2008 була стягнута судом станом на 29.05.2014, то ТОВ «Кредитні ініціативи» вважає, що за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України, має право стягнути з боржника 15,5 % річних (дана умова погоджена сторонами відповідно до п. 6.5. кредитного договору) в розмірі 307.803,78 грн. та інфляційні витрати в розмірі 320. 192,14 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
З врахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, нараховану на підставі ст. 625 ЦК України, за кредитним договором №11-26/2 від 20 березня 2008 року в розмірі 627.995,91 грн., а також судовий збір для забезпечення розгляду справи в розмірі 9419,20 грн.
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 01.09.2020 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість нараховану на підставі ст. 625 ЦК України за кредитним договором №11-26/2 від 20 березня 2008 року в розмірі 627 995,91 грн., а саме: заборгованість за процентами в розмірі 15,5% річних у сумі 307 803,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 320 192,14 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" судовий збір в розмірі 9 419,94 грн.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Повідайчик О.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування скарги посилається на те, що позивачем не доведено виникнення зобов'язань між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_1 щодо видачі кредиту та порушення ОСОБА_1 вимог кредитного договору №11/26/2 від 20.03.2008 та уступки права вимоги до ТОВ "Кредитні ініціативи".
Також є необґрунтованим висновок суду щодо застосування, відповідно до умов кредитного договору, процентної ставки в розмірі 15,5% річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки такі нарахування могли застосовуватися винятково щодо суми основного боргу, за порушення строку погашення кредиту. В даному випадку дія договору припинилась та при наявності у відповідача невиконаного перед позивачем грошового зобов'язання, останній вправі був просити стягнути передбачені ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні витрати у межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.
У зазначене судове засідання сторони не з'явились. Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі Дорош І.І. повідомлена та заяви про відкладення розгляду справи не подала. Відповідачка ОСОБА_1 та її адвокат Повідайчик О.І. повідомлені судом про розгляд справи. Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повідомлено 26.03.2022 року адвоката Повідайчик О.І. та заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 1 ст. 372 ЦПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки адвокату сторони вважається врученням повістки і відповідачу. А представник ТОВ «Кредитні ініціативи» в особі Дорош І.І., являється повідомленою про розгляд справи. Таким чином, відсутні поважні причини, які б перешкоджали розгляду справи.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в цьому судовому засіданні за відсутності сторін та представників, оскільки їх неявка не вплине на розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 20.03.2008 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11-26/2, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 200.000,00 гривень.
17.12.2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло всіх прав вимоги ПАТ "АК Промінвестбанк" за кредитними договорами, зокрема і за кредитним договором №11-26/2 від 20.03.2008.
Умовами п. 2.4 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами щомісячними черговими платежами відповідно до графіку (додаток № 1), який є його невід'ємною частиною.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК).
Так, рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 29.05.2014 з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в розмірі 334.143,91 грн. та 3.341,44 грн судових витрат. За вказаним рішенням видано виконавчий лист від 06.08.2014 року.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так у п. 6.5 договору кредиту №11-26/2 від 20.03.2008 зазначено, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 15,5% річних від простроченої суми згідно ч.2 ст.625 ЦК України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до правильного висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути суму заборгованості за прострочення виконання грошового зобов'язання виходячи саме з розміру 15,5 відсотків річних, що становитиме суму 307.803,78 грн, оскільки вказана дія обумовлена сторонами в договорі кредиту №11-26/2 від 20.03.2008.
Крім цього, позивачем на підставі вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості починаючи з червня місяця 2014 року і по квітень місяць 2020 року, що становить загальну суму у розмірі 320.192,14 грн.
Однак, ОСОБА_1 не подано суду жодних доказів, які б підтверджували про вжиття заходів щодо погашення заборгованості за рішенням суду від 29.05.2014 року, та який стан виконання даного рішення суду, і яка сума залишилась непогашеною за вказаним рішенням.
У той же час відповідачкою не спростовано належними та допустимими доказами неправильність нарахування заборгованість на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а всі доводи зводяться лише до незгоди з рішенням суду.
Щодо доводу відповідачки про не виникнення у ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до неї за кредитним договором №11/26/2 від 20.03.2008 року. То таке твердження відповідачки суперечить договору, який було укладено 17.12.2012 року між ПАТ "АК Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи". За даним договором до ТОВ "Кредитні ініціативи" внаслідок уступки з боку первісного кредитора прав і обов'язків за кредитним договором №11/26/2 від 20.03.2008 року перейшли усі права вимоги до ОСОБА_1 щодо повернення кредитних коштів. Крім цього слід зауважити, що рішенням Воловецького районного суду від 29.05.2014 року з ОСОБА_1 вже було стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» як нового кредитора у кредитних правовідносинах, загальну заборгованість у розмірі 334.143,91 грн. Зазначене рішення суду не оскаржувалось відповідачкою, а звідси є чинним та несе правові наслідки для останньої
Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо застосування до позовних вимог трьох річного строку позовної давності, оскільки, в п. 6.10 кредитного договору №11-26/2 від 20.03.2008, сторони погодили збільшений строк позовної давності в 10 років і такий строк за змістом даного пункту договору, застосовується до будь-яких протиріч, що можуть виникнути між сторонами при виконанні умов цього договору.
Апеляційний суд відхиляє також доводи відповідачки про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «АК Промінвестбанк» з посиланням на довідку №46-05/317 від 13.07.2012 року, так-як судом першої інстанції дано правильну оцінку вказаному доказу, який не спростовує наявної у відповідача заборгованості.
Враховуючи наведені обставини суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у відповідачки непогашеної заборгованості та обґрунтовано задоволив заявлені позовні вимоги.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не має. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються вищенаведеними матеріалами справи та ґрунтуються на припущеннях і неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Позаяк доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовуються, то це є підставою згідно ст. 375 ЦПК України для залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зважуючи на викладене та керуючись приписами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Повідайчик Олег Іванович, залишити без задоволення.
Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 01 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення.
Повний текст постанови суду складено 08 квітня 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: