Справа № 522/8054/21
Провадження по справі № 1-кп/522/889/22
07 квітня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси №106 в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163510000193 від 02.04.2021 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Врадіївка, Миколаївської області, громадянина України, українця, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Підгірне, Кременчуцького району, Полтавської області, громадянина України, українця, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 20.09.2018 року вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном строком на 3 роки;
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор»), -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163510000193 від 02.04.2021 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 , до суду надійшло клопотання про закриття кримінального провадження.
Від прокурора надійшли клопотання про продовження обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, які в судовому засіданні прокурор підтримав та просив задовольнити. Стосовно клопотання поданого захисником обвинуваченого заперечував, просив відмовити в його задоволенні та долучити до матеріалів кримінального провадження витяг з ЄРДР кримінального провадження №12021163510000193 від 02.04.2021 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 , заперечувала проти клопотання прокурора та просила обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 , заперечувала проти клопотання прокурора та просила обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний у вигляді домашнього арешту. Стосовно поданого нею клопотання, просила його задовольнити.
Обвинувачені підтримали своїх захисників.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження та подані клопотання, суд доходить таких висновків.
Обґрунтовуючи необхідність задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 , вказала на відсутність в матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР від 30.04.2021 року за ч. 4 ст. 187 КК України. А тому, на думку адвоката ОСОБА_7 , Приморський районний суд м. Одеси розглядає кримінальне провадження відомості про яке стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не внесені до ЄРДР, відсутні відомості і в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданих до обвинувального акту. Адвокат ОСОБА_7 просила закрити кримінальне провадження №12021163510000193 від 02.04.2021 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та звільнити вказаних осіб з-під варти суду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Стаття 284 КПК України передбачає підстави закриття кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом: 1) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; 1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; 3) досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Частина 7 статті 284 КПК України передбачає, що, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої даної статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої даної статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Разом з тим, підстави закриття кримінального провадження, на які посилається захисник обвинуваченого в клопотанні, не передбачені чинним КПК України, як такі, на підставі яких можливо було б закрити кримінальне провадження на даній стадії судового розгляду. Та, як сама зазначила адвокат ОСОБА_7 в поданому клопотанні, оцінка наданим доказам буде надано судом під час ухвалення вироку.
Крім того, прокурор на спростування доводів поданого захисником клопотання, надав в судовому засіданні витяг з ЄРДР кримінального провадження №12021163510000193 від 02.04.2021 року за ч. 4 ст. 187 КК України.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що клопотання захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки подане без дотримання вимог КПК України, а питання допустимості доказів під час їх оцінки суд буде вирішувати в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не завершено, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2022 року були задоволені клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Сторона захисту заперечувала проти клопотання прокурора та просила відмовити в його задоволенні.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, зареєстрований за адресою: Кіровоградська область, Новородківський район, с. Куцівка, фактично до затримання мешкав в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий, має середню освіту, не працюючий, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків, та вказує на те, що він може покинути територію м. Одеси.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за який передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому на думку суду, існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги наявність ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків, які ще не всі судом допитані, схиляючи їх до викривлення показів, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень доведений, оскільки останній раніше засуджений та вчинив корисливий злочин, а стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього будь-якого джерела доходу.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі судом не встановлено.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Стороною захисту не було надано будь-яких нових даних, які не було враховано судом раніше.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Захисник обвинуваченого просила обрати стосовно ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід. Однак доказів, які б давали суду можливість змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, що не були враховані судом раніше, стороною захисту надано не було.
Вирішуючи питання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, українцем, має середню освіту, зареєстрований в Миколаївській області, смт Врадіївка, до затримання мешкав в орендованій квартирі в АДРЕСА_3 , раніше не судимий, офіційно не працюючий, має родичів, проте не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків, та вказує на те, що останній може залишити територію м. Одеси.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за який передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому на думку суду існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, які ще судом не допитані, схиляючи їх до викривлення показань, враховуючи насильницький характер інкримінованого злочину.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень доведений, оскільки останній не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього будь-якого джерела доходу.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що поведінку обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зможе забезпечити запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , даних щодо осіб обвинувачених, наслідків для потерпілого у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку про можливість продовжити стосовно обвинувачених запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, які здатні запобігти заявленим у клопотаннях прокурора ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити їх належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 132, 176, 177, 178, 183, 196, 201, 331, 372, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 , про закриття кримінального провадження - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 07.04.2022 року, який діє до 05.06.2022 року включно.
Ухвала суду в частині продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала суду в частині продовження запобіжних заходів може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_1