Справа № 373/2038/21
Номер провадження 2/373/140/22
(заочне)
28 березня 2022 року м.Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.,
за участі секретарки Тітрової І.В.,
розглянув в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просить, з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики за розпискою від 01.11.2020 у розмірі 956900 грн, 3% річних за час прострочення за період з 06.06.2021 по 21.01.2022 (230 днів) в розмірі 18089,34 грн, а також 47804,34 грн інфляційного збільшення, моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а всього у розмірі 1032794, 27 коп.; стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики шляхом написання двох розписок. Відповідно до укладеного договору позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 25000 доларів США та 10000 доларів США на термін сім місяців, зобов'язався повернути всю суму з першого по п'яте червня 2021 року. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, позичені кошти у визначений строк не повернув.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 16.12.2021 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду в за загальними правилами позовного провадження в підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
25.01.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог та уточнення підстав позову.
Ухвалою суду від 16.02.2022 справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст.ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.
Судом встановлено наступні обставини:
Відповідно до наданих позивачем розписок від 01.11.2020 відповідач взяв в борг у позивача гроші в розмірі 25000 доларів США та 10000 доларів США та зобов'язався їх повернути до 05.06.2021.
Проте, відповідач ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконав, незважаючи на неодноразові звернення позивача з цього приводу.
Отже, з'ясувавши обставини справи, судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, оскільки розписка, досліджена в судовому засіданні, є доказом укладення договору і посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Як вбачається з розрахунку 3 відсотків річних за користування грошовими коштами сума відсотків за період з 06.06.2021 по 21.01.2022 становить 18089,34 грн.
Згідно з розрахунком позивача інфляційні збитки за період з 06.06.2021 по 21.01.2022 складають 47804,93 грн.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка судом аргументів сторін та доказів:
З досліджених судом доказів вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, оскільки розписки є доказом укладення між сторонами договору позики і посвідчує факт отримання відповідачем визначеної грошової суми.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №464/3790/16-ц зазначено, що наявність боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боржник отримав кошти та не повернув їх.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивачем доведено правомірність позовних вимог, суд доходить висновку про наявність невиконаного зобов'язання відповідача.
Як вбачається із правового висновку, що викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 по справі № 373/2054/16-ц, за змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зважаючи на те, що відповідачем взято в борг у позивача грошові кошти в іноземній валюті, а саме в доларах США, зобов'язання має бути виконане саме в цій валюті і не може бути конвертоване в грошову одиницю України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 752/10525/16-ц індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов'язання повернути кошти в тому ж розмірі нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
При цьому, судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, де зазначено, що при визначенні суми річних потрібно використовувати ту валюту, яка зазначена у договорі.
Зважаючи на те, що кількість днів користування позикою становить 197 (з 05.06.2021 по 08.12.2021), а не 230 днів як зазначає позивач, судом зроблено розрахунок заборгованості по відсотках по двох розписках 25000?3?197/365/100=404,79 дол. США та 10000?3?197/365/100=161,92 дол. США.
У зв'язку з цим, розмір заборгованості за договором позики, яка підлягає стягненню з відповідача становить 35566,71 дол. США, з яких: основне зобов'язання - 35000 дол. США, проценти - 566,71 дол.США.
Представник позивача просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження спричинення позивачеві моральної шкоди, зокрема у зазначеному розмірі. Однак, зважаючи на те, що позивач міг зазнати душевних переживань у зв'язку з невиконанням зобов'язань відповідачем, суд дійшов висновку, що глибина моральних страждань позивача відповідає розміру грошового відшкодування у сумі 500 грн.
До позову додано документи на підтвердження витрат на правову допомогу на суму 8900 грн. Зокрема, копії відповідного договору від 19.11.2021, додатку до нього (акт про надання правової допомоги) та квитанції до прибуткового касового ордеру №110/21 від 19.11.2021.
Відповідно до квитанції від 30.11.2021 № 29518, доданої до позову, позивачем сплачено 9499,69 грн: судовий збір у сумі 9309,70 грн та комісія у сумі 189,99 грн. Також, відповідно до квитанції від 21.01.2022 № 3523-6728-4752-9703, доданої до позову, позивачем сплачено 1051,71 грн: судовий збір (збільшення розміру позовних вимог) у сумі 1031,09 грн та комісія у сумі 20,62 грн. Крім того, суд враховує поштові витрати позивача у сумі 29 грн, що підтверджуються накладною ДП «Укрпошта».
Суд не враховує сплачений позивачем судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 496,20 грн, зважаючи на ухвалу суду про відмову у задоволенні цієї заяви.
Отже, загальна сума судових витрат, понесених позивачем у даному провадженні становить 19480,40 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму, що становить 94,2 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18350,54 грн (19480,4:100 х 94,2%) судових витрат.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01.11.2020 в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США та 3% річних в розмірі 404 (чотириста чотири) долари США 79 центів, а також заборгованість за договором позики від 01.11.2020 в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США та 3% річних в розмірі 161 (сто шістдесят один) долар США 92 центи, загальна сума заборгованості становить 35566 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) доларів США 71 цент.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 18 350 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 54 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 07.04.2022.
Суддя: Д. В. Свояк