08 квітня 2022 року м.Суми
Справа №581/645/21
Номер провадження 22-ц/816/359/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Кононенко О. Ю.,
суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК»
на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 грудня 2021 року у складі судді Бутенка Д.В., ухвалене у селищі міського типу Липова Долина,
15 листопада 2021 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11556 грн 92 коп.
Вимоги мотивовано тим, що 09 листопада 2020 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою за користування кредитом 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив згоду на те, що підписана заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і Банком кредитний договір та посвідчив своїм підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис у паспорті споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка». Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії, на умовах, передбачених Договором.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань станом на 17 жовтня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 11556 грн 92 коп, з яких: 8540 грн 90 коп - заборгованість за кредитом, 3016 грн 02 коп - заборгованість за відсотками, яку банк просив стягнути на свою користь.
Заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 грудня 2021 року у задоволенні позову АТ «АКЦЕНТ-БАНК» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «АКЦЕНТ-БАНК», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Вказує, що а анкеті-заяві позичальник підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, що свідчить про обізнаність з Умовами та Правилами надання банківських послуг і погодження з ними, тому повинен сплачувати процентну ставку. Крім того, він підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі обговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше.
Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову 11556 грн 92 коп не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року: 2270 грн х 100 = 227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку 09 листопада 2020 року. В анкеті - заяві не зазначена сума бажаного кредитного ліміту, термін його дії, розмір відсотків за користування кредитом та інші умови кредитування. Основні умови кредитування відповідачу не доведені, про що свідчить відсутність його підпису в Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 6 - 7).
Так , друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне: «Я згоден (-на) з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною та банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (-лась) з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден (-на) з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден (-на) отримати шляхом роздрукування з офіційного сайта www.a-bank.com.ua. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватись з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.
Тип кредитної картки, її номер, термін дії, сума бажаного кредитного ліміту або інші умови кредитування в анкеті-заяві не зазначено.
До позовної заяви банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та тарифи надання банківських послуг, які відповідачем не підписані (а.с. 8-16).
Згідно з розрахунком, наданим АТ «АКЦЕНТ-БАНК», станом на 17 жовтня 2021 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 11556,92 грн, з яких: 8540,90 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3016,02 грн - заборгованість за процентами (а.с. 5 - 6).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повернув в добровільному порядку отримані від позивача кредитні кошти, а умови та порядок нарахування відсотків не погоджено сторонами у письмовому вигляді, тому нарахування банком заборгованості за відсотками за ставкою 44,4 % щомісячно є необгрунтованим.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Виконання грошового зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою - пенею, штрафом (ст. ст. 546, 549 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому його сторонами погоджується розмір кредиту, умови його надання, повернення, сплати процентів за користування кредитом, застосування неустойки у разі неналежного виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з матеріалів справи з метою укладення кредитного договору ОСОБА_1 09 листопада 2020 року заповнив і підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
У цій заяві, підписаній сторонами не визначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, Тарифи банку, як невід'ємні частини спірного договору та Паспорт споживчого кредиту.
Проте, додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг АТ «А-Банк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 лютого 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19 червня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Установивши, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами щляхом підписання анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» також не містить підпису позичальника.
Отже, банк нараховував відповідачу відсотки, умови та порядок нарахування яких, не погоджені сторонами у письмовому вигляді.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги про стягнення 3016 грн 02 коп заборгованості за відсотками, розрахованими за ставкою 44,4 % щомісячно, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Із урахуванням викладеного, позивачем безпідставно спрямовувались кошти, які сплачував ОСОБА_1 , на оплату відсотків і, які безпідставно не зараховувались у повному обсязі на оплату зобов'язань за тілом кредиту.
Крім того, з розрахунку убачається, що відповідачем на погашення заборгованості за кредитом було внесено коштів на загальну суму 10450 грн (12 колонка розрахунку), частину яких банк спрямував на погашення заборгованості за процентами, а сума отриманих відповідачем коштів становить 8540 грн 90 коп, що свідчить про безпідставне збільшення банком тіла кредиту за рахунок відсотків (а.с. 5-6). Відтак, фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти добровільно повернуті банку у повному обсязі.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК» суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про протилежне висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухваленого у справі рішення.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення судового рішення про скасування чи зміну оскаржуваного рішення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ - БАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач - О. Ю. Кононенко
Судді: В. І. Криворотенко
Т. А. Левченко