21 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3241/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Cтратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
за участю представників:
Дніпровської міської ради - Росітюк Н. М.,
Товариства з обмеженою відповідальністю ?"Будівельно-монтажна компанія? - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю ?"Атис Билдинг Груп?" - не з'явився,
Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради - Росітюк Н. М.,
Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю ?Домо-Буд? - Дорошенко О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021
(головуючий - Кузнецов В. О., судді Чередко А. Є., Коваль Л. А.)
у справі № 904/3241/20
за позовом Дніпровської міської ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельно-монтажна компанія?, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Атис Билдинг Груп?
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 2) Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ?Домо-Буд?,
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ?Атис Билдинг Груп?; припинення права власності на об'єкт нерухомого майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності,
Короткий зміст позовних вимог
1. Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Будівельно-монтажна компанія? (далі - ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія?), Товариства з обмеженою відповідальністю ?Атис Билдинг Груп? (далі - ТОВ ?Атис Билдинг Груп?) про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ?Атис Билдинг Груп?, щодо передачі об'єкта незавершеного будівництва будівельною готовністю 9,54 %, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, до статутного фонду ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія?, яке оформлене протоколом від 24.02.2020;
- припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: об'єкт незавершеного будівництва будівельною готовністю 9,54 %, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, опис: об'єкт незавершеного будівництва будівельною готовністю 9,54 % літ. А загальною площею 2267,6 кв. м, літ. А ґанок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 821086012101) та скасування реєстраційного запису про право власності № 35826972 ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія?, внесеного державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Тетяною Федорівною, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 821086012101.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.02.2020 скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2017 у справі № 200/17455/17, та відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ ?Атис Билдинг Груп? до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1, вказане нерухоме майно, рішенням загальних зборів учасників ТОВ ?Атис Билдинг Груп? було передано до статутного фонду ?Будівельно-монтажна компанія?. Оскільки, підстава набуття ТОВ ?Атис Билдинг Груп? права власності на вказане нерухоме майно відпала, позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ?Атис Билдинг Груп?, яке оформлене протоколом від 24.02.2020, про передачу нерухомого майна до статутного фонду ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія?. А також, позивач просить припинити право власності на вказане майно та скасувати записи про право власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 позов задоволено.
Рішення мотивовано тим, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Атис Билдинг Груп" від 24.02.2020 до статутного фонду ТОВ "Будівельно-монтажна компанія" передано об'єкт незавершеного будівництва, підстава набуття права власності ТОВ "Атис Билдинг Груп" на об'єкт незавершеного будівництва, станом на момент вчинення відповідної дії, вже відпала. За оскаржуваним рішенням загальних зборів ТОВ "Атис Билдинг Груп" було передано ТОВ "Будівельно-монтажна компанія" фактично самочинно збудований об'єкт нерухомості. Отже, вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Атис Билдинг Груп" щодо передачі об'єкта незавершеного будівництва, за вказаною адресою до статутного фонду ТОВ "Будівельно-монтажна компанія", яке оформлене протоколом від 24.02.2020, а також припинення права власності на вказане нерухоме майно та скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є обґрунтованими.
4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на приписи статей 15, 16 ЦК України, статті 4 ГПК України, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Дніпровська міська рада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду - залишити в силі.
7. Підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. Так, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 83 ЗК України, пункту 34 частини першої статті 26, частин першої, восьмої статті 60 Закону України ?Про місцеве самоврядування?, частини п'ятої статті 23 ГК України, частини першої статті 98 ЦК України, разом зі статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України, у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відзиву на касаційну скаргу сторонами не надано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2017 у справі № 200/17455/17 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 05.05.2017 визнано за ТОВ ?Атис Билдинг Груп? право власності на об'єкт незавершеного будівництва, будівельною готовністю 9,54 %, загальною площею 2267,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 821086012101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
10. На підставі вказаного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, 17.11.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, будівельною готовністю 9,54 %, загальною площею 2267,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 821086012101 за ТОВ ?Атис Билдинг Груп?.
11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.02.2020 скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2017 у справі № 200/17455/17 та відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ ?Атис Билдинг Груп? до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності.
12. Водночас зазначене нерухоме майно було передане до статутного капіталу ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія? на підставі рішення загальних зборів ТОВ ?Атис Билдинг Груп? від 24.02.2020, оформлених відповідним протоколом від цієї ж дати; акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 28.02.2020; рішення власника від 24.02.2020; згоди на відчуження від 27.02.2020.
13. Державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, 04.03.2020 було зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія?, номер запису про право власності: 35826972.
14. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, третьої особи, на стороні відповідачів та третьої особи на стороні позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
15 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно застосування положень частини першої статті 83 ЗК України, пункту 34 частини першої статті 26, частин першої, восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", частини п'ятої статті 23 ГК України, частини першої статті 98 ЦК України разом зі статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України щодо можливості оскарження органом місцевого самоврядування у суді рішення загальних зборів товариства, яким порушено права територіальної громади на розпорядження та володіння земельною ділянкою.
17. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
18. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
19. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).
20. Проаналізувавши підстави касаційного оскарження касаційний суд зазначає наступне.
21. Відповідно до ч. 1 першої ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
23. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
24. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
25. У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
26. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
27. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
28. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
29. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
30. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
31. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
32. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
33. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
34. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
35. Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
36. Як вказувалось позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ?Атис Билдинг Груп?, припинення права власності на об'єкт нерухомого майна (об'єкт незавершеного будівництва) та скасування запису про державну реєстрацію права власності на цей об'єкт.
37. У позові позивач стверджує, що оспорюване рішення загальних зборів стосується права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, яка належить Дніпровській міській раді. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний об'єкт, за твердженням позивача, останнім під відповідне будівництво не відводилася, отже, об'єкт незавершеного будівництва, є самочинним будівництвом. Отже, позивач зазначає, що оскаржуване рішення загальних зборів порушує його право користування земельною ділянкою.
38. Так, згідно з усталеною судовою практикою підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
39. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.04.2022 у справі № 924/497/19).
40. Водночас, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.
41. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина 1 ст. 167 ГК України).
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Отже у корпоративних відносинах об'єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.
42. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган (ч.1 ст.97 ЦК України).
43. Відповідно до ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до інших органів товариства.
44. З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції проаналізувавши предмет і підстави позову та надавши оцінку обставинам справи, дійшов висновку, що Дніпровська міська рада не набула корпоративних прав у ТОВ "Атис Билдинг Груп, отже, не є учасником цього товариства, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позову та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.
45. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що Дніпровською міською радою будь яких інших вимог, що стосуються прав позивача на вказану земельну ділянку, у позові не визначено.
46. Зважаючи на вищезазначене, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що оспорюваним рішенням права та інтереси Дніпровської міської ради не порушені, оскільки Дніпровська міська рада не є учасником ТОВ "Атис Билдинг Груп", тому у неї відсутні будь які корпоративні права, і спір у даній справі не стосується права власності позивача на земельну ділянку, на якій розміщено об'єкт незавершеного будівництва переданий до статутного капіталу ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія?, а обраний позивачем у даному випадку спосіб захисту прав позивача щодо розпорядження землями комунальної власності є неналежним та неефективним.
47. Щодо позовних вимог в частині припинення права власності на об'єкт нерухомого майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності, Верховний Суд враховує таке.
48. Відповідно до статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
49. Згідно з статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
50. Припинення права власності на нерухомість, як і його виникнення, обтяження та перехід згідно з нормами Цивільного кодексу України підлягають державній реєстрації.
51. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для припинення права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, зареєстрованого за ТОВ ?Будівельно-монтажна компанія?, тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у наведеній частині.
52. Щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 35826972, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідно до положень статті 26 Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? (в редакції, чинній з 16.01.2020), такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законом не передбачено, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту не може призвести до настання реальних наслідків поновлення порушених прав держави в особі уповноважених органів за процедурою, визначеною вказаним Законом, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про обрання Дніпровською міською радою неналежного та не передбаченого законом способу захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.
53. З огляду на викладене та зважаючи на встановлені судами обставини справи, та висновок апеляційного суду проте, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, суд касаційної інстанції констатує, що в даному випадку відсутня необхідність формування правового висновку щодо застосування положень частини першої статті 83 ЗК України, пункту 34 частини першої статті 26, частин першої, восьмої статті 60 Закону України ?Про місцеве самоврядування?, частини п'ятої статті 23 ГК України, частини першої статті 98 ЦК України разом зі статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України, оскільки вказані положення законодавства не підлягали застосуванню в контексті спірних правовідносин.
54. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
56. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
57. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Дніпровської міської ради слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
58. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
59. З огляду на висновок про залишення касаційної скарги Дніпровської міської ради без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 904/3241/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді: С. В. Бакуліна
Л. В. Стратієнко