21 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/21164/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
та представників
Позивача: Шегинський Р.А.
Відповідача: Яцук В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Отіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021
(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді Станік С.Р., Хрипун О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021
(суддя - Баранов Д.О.)
у справі №910/21164/20
за первісним позовом Приватного підприємства "Укртексколор"
до Приватного акціонерного товариства "Отіс"
про стягнення 1 013 575, 00 грн,
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс"
до Приватного підприємства "Укртексколор"
про стягнення 868 733, 95 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Укртексколор" (далі - ПП "Укртексколор", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Отіс" (далі - ПрАТ "Отіс", відповідач) про стягнення 900.000,00 грн попередньої оплати, 113.575,00 грн штрафу
2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № D2N 19708 від 28.02.2019 поставки ліфтового обладнання, щодо здійснення поставки обладнання за договором, у зв'язку з чим, замовник втратив інтерес до виконання постачальником зобов'язання з постачання ліфтів за вказаним договором, отже, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати та штрафу.
3. ПрАТ "Отіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ПП "Укртексколор" про стягнення заборгованості у розмірі 481.770, 94 грн пені, 231.300, 00 грн інфляційних втрат, 155.663, 01 грн 3% річних.
4. Зустрічний позов обґрунтовано неналежним виконанням ПП "Укртексколор" зобов'язань за договором поставки № D2N 19708 від 28.02.2019, щодо своєчасного виконання обов'язку з оплати першого етапу поставки обладнання та несплати вартості другого етапу обладнання товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, первісний позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Отіс" на користь ПП "Укртексколор" суму попередньої оплати у розмірі 900.000,00 грн, штраф у розмірі 113.575,00 грн та судовий збір. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Укртексколор" на користь ПрАТ "Отіс" пеню в розмірі 183.600,00 грн, 6.300,00 грн інфляційних втрат, 3.772,60 грн 3% річних та судовий збір. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
6. Судові рішення мотивовані наступним:
- ПрАТ "Отіс" не було виконано зобов'язань з поставки ліфтів, у строки встановлені у п. 5.2. договору поставки, ПП "Укртексколор" було направлено на адресу ПрАТ "Отіс" пропозицію про розірвання договору з вимогою повернення авансового платежу в сумі 900.000,00 грн, ПрАТ "Отіс" авансовий платіж не було повернуто замовнику, отже, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ "Отіс" авансового платежу та штрафу у розмірі 0,4 % від вартості обладнання, зважаючи на невиконання ПрАТ "Отіс" зобов'язань з поставки товару;
- щодо вимог за зустрічним позовом, суди встановили, що ПП "Укртексколор" оплату авансового платежу по першому етапу постачання обладнання виконано з порушенням строків визначених у договорі, судами перевірено розрахунок, наданий позивачем за зустрічним позовом, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на несвоєчасно сплачений авансовий платіж за першим етапом поставки, оцінивши встановлене, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з ПП "Укртексколор" пені у розмірі 183.600,00 грн, 3.772,60 грн 3% річних та 6.300,00 грн інфляційних втрат;
- щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на неоплачену ПП "Укртексколор" вартість другого етапу поставки обладнання, суди встановили, що ПрАТ "Отіс" не було здійснено постачання обладнання за першим етапом поставки, при цьому, ПП "Укртексколор" відмовилось від договору, направивши претензію про повернення авансового платежу, з урахуванням встановленого суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з ПП "Укртексколор" пені, інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на вартість поставки другого етапу поставки обладнання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ПрАТ "Отіс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення яким відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічний позов в частині стягнення з ПП "Укртексколор" на користь ПрАТ "Отіс" 675.061,35 грн заборгованості, яка складається з 298.170,94 грн пені, 225.000,00 грн інфляційних втрат, 151.890,41 грн 3 % річних, за порушення зобов'язань з оплати другого етапу поставки обладнання, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
8. Скаржник вказує на неправильне застосування судами положень ст. 538 ЦК України, та зазначає, що суди не надали належної оцінки п. 4.4 договору поставки обладнання, при цьому, судами не враховано правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19.
9. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень ст.ст. 217, 235, 236 ГК України, та неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 910/4450/19, від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 12.03.2020 у справі № 914/766/17, від 18.12.2019 у справі № 905/2336/18.
10. Крім того, скаржник вказує на неналежне дослідження судами обставин та доказів у справі, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про виникнення у ПрАТ "Отіс" зобов'язань щодо поставки обладнання.
11. Крім того,скаржник просить стягнути з ПП "Укртексколор" витрати на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції 85.000,00 грн, в суді апеляційної інстанції 59.000,00 грн та в суді касаційної інстанції 55.000,00 грн, всього 199.000,00 грн, в дужках скаржником зазначено ?сто тридцять три тисячі тридцять одна? грн, витрат на правничу допомогу адвоката в судах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
12. Від ПП "Укртексколор" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Отіс", у яких підприємство посилається на те, що справа № 910/21164/20 є малозначною, а тому, касаційному суду, з урахуванням положень ст. 293 ГПК України, необхідно було відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у справі не підлягають касаційному оскарженню.
13. Щодо поданого підприємством заперечення касаційний суд зазначає, що Верховним Судом було здійснено перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 287-291 ГПК України, з урахуванням приписів статей 294, 301 цього Кодексу, і Суд дійшов висновку, що подана ПрАТ "Отіс" касаційна скарга відповідає вимогам щодо її форми та змісту згідно з положеннями ст. 290 ГПК України і підстав для застосування статей 292, 293 ГПК України касаційним судом не встановлено. Зважаючи на зазначене, Верховний Суд, ухвалою від 02.02.2022, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Отіс", з підстав передбачених п.п. 1 ,4 частини 2 ст. 287 ГПК України.
14. Крім того, від ПП "Укртексколор" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2019 між ПП "Укртексколор" (замовник) та ПрАТ "Отіс" (постачальник) укладено договір про поставку та монтаж ліфтового обладнання № D2N 19708 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити ліфтове обладнання (далі - обладнання) та провести монтажно-налагоджувальні роботи щодо поставки обладнання, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, а замовник зобов'язується прийняти обладнання, виконані роботи та сплатити постачальнику вартість обладнання і робіт за ціною та в порядку, визначеному договором.
16. Технічна характеристика обладнання, що підлягає поставці визначена в додатку № 2 до договору (п. 1.2. договору).
17. Договір є змішаним. До правовідносин, врегульованих договором, застосовуються норми законодавства України, що регулюють поставку (купівлю-продаж) та підряд (п. 1.3. договору).
18. Загальна вартість договору становить 9 976 800,00 грн, в тому числі ПДВ 20% в розмірі 1 662 800,00 грн (п. 2.1. договору).
19. Розрахунки за договором здійснюються шляхом поетапної оплати. Етапи оплати за поставку обладнання та виконання робіт:
1. 900 000, 00 грн з урахуванням ПДВ до 30.04.2019 року;
2. 3 000 000, 00 грн з урахуванням ПДВ до 30.05.2019 року;
3. 4 860 000, 00 грн з урахуванням ПДВ - за 7 календарних днів до дати постачання обладнання, визначеної розділом 4, п. 4.1. даного договору, на підставі рахунку постачальника, який є дійсним протягом 5 банківських днів.
4. 50% вартості робіт кожної секції з урахуванням ПДВ - протягом п'яти банківських днів після прибуття обладнання на об'єкт монтажу, на підставі рахунку від постачальника.
5. 50% вартості робіт з урахуванням ПДВ на підставі акту (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує постачальник передає для підписання уповноваженому представнику замовника в термін не пізніше 25 числа звітного місяця (п.3.1.договору);
20. Поставка обладнання здійснюється після оплати першого етапу договору згідно п. 3.1. договору та після повного погодження креслення будівельної частини ліфтів, згідно завдань на проектування ПрАТ "Отіс" у наступні строки/терміни: секція 1, секція 2: ліфт № 1- № 3 - 15 червня 2019 року, секція 3, секція 4: ліфт № 4 - № 7 - 15 липня 2019 року, комерційна частина: ліфт № 8, № 9 - 15 червня 2019 року (п. 4.1. договору);
21. Креслення будівельної частини ліфтів, згідно завдань на проектування ПрАТ "Отіс", повинно бути погоджено протягом 30 календарних днів з моменту укладання договору. Дата погодження підтверджується на кресленнях підписом та печаткою замовника (п. 4.2. договору);
22. За умови оплати замовником відповідних етапів оплати за обладнання постачальник повідомляє замовника про готовність обладнання до поставки протягом 10 робочих днів на електронну адресу уповноваженої особи замовника (п. 4.3. договору).
23. 23.04.2019 сторонами було погоджено креслення будівельної частини ліфтів.
24. 21.06.2019 платіжним дорученням № 251 ПП "Укртексколор" сплатило на користь ПрАТ "Отіс" 900.000,00 грн попередньої оплати.
25. Зважаючи на вказані обставини суди дійшли висновку, що ПрАТ "Отіс" зобов'язане було у строк до 07.08.2019 поставити обладнання на секцію 1 та секцію 2: Ліфт № 1 - № 3.
26. Оскільки ПрАТ "Отіс" не було виконано обов'язок з поставки ліфтів у строки вказані в п. 5.2. договору, 19.02.2020 ПП "Укртексколор" було надіслано на електронну поштову адресу ПрАТ "Отіс" лист з пропозицією укласти договір про дострокове розірвання договору та проханням повернути позивачу сплачені ним кошти.
27. ПрАТ "Отіс" надіслало на адресу ПП "Укртексколор" лист № 17-юр від 20.02.2020, в якому ПрАТ "Отіс" відмовило ПП "Укртексколор" у розірванні договору та поверненні сплаченого авансу.
28. 19.10.2020 ПП "Укртексколор" надіслано на адресу ПрАТ "Отіс" претензію про повернення авансового платежу, в якій позивач за первісним позовом повторно звертався до відповідача з вимогою про повернення сплаченого авансового платежу за договором у зв'язку із невиконанням останнім договірних зобов'язань. Однак, претензія залишилась без належного реагування, грошові кошти передоплати відповідачем повернуто не було.
Позиція Верховного Суду
29. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстави передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з такого.
30. Як вказувалось, предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги про стягнення з відповідача неповернутої ним попередньої оплати за договором та штрафу, у зв'язку з невиконанням зобов'язань з поставки обладнання. За зустрічним позовом предметом спору є вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на вартість невчасно сплаченої попередньої оплати за першим та другим етапами поставки обладнання.
31. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
32. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
33. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
34. Розглядаючи спір судами встановлено, що укладений сторонами договір містить ознаки як договору поставки так і договору підряду, про що вказано сторонами у п. 1.3. договору.
35. Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
36. Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
37. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
38. Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
39. Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
40. Судами встановлено, що сторонами у п. 3.1 договору погоджено поетапну оплату поставки обладнання. Водночас, згідно п. 4.1 договору поставка обладнання здійснюється після оплати першого етапу договору, згідно з п. 3.1 договору, після повного погодження креслення будівельної частини ліфтів.
41. Враховуючи зазначене, суди встановили, що креслення будівельної частини ліфтів погоджено сторонами 23.04.2019, оплата першого етапу поставки, у розмірі 900.000,00 грн, ПП "Укртексколор" виконано 21.06.2019, отже, зважаючи на п.п. 3.1., 4.1, 4.4, 13.3 договору, зобов'язання ПрАТ "Отіс", щодо поставки обладнання на секцію 1 та 2 - Ліфт №1-3, повинно бути виконано у строк до 07.08.2019.
42. ПрАТ "Отіс" обладнання за договором поставлено не було.
43. Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
44. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
45. У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
46. З урахуванням зазначеного, встановивши, що ПрАТ "Отіс" обладнання поставлено не було, суди дійшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для стягнення з ПрАТ "Отіс" на користь ПП "Укртексколор" 900.000,00 грн попередньої оплати вартості поставки обладнання, здійсненої за першим етапом виконання договору та стягнення с ПрАТ "Отіс" штрафу у розмірі 113.575,00 грн, нарахованого ПП "Укртексколор" на підставі п. 9.1. договору, у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Отіс" зобов'язання з поставки обладнання.
47. Згідно п. 9.2. договору за порушення термінів оплати обладнання, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,4% від вартості обладнання за кожний день прострочки, але не більше 5% від вартості обладнання договору.
48. За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
49. Щодо зустрічних позовних вимог, суди встановивши, що ПП "Укртексколор" попередню оплату першого етапу поставки виконано з порушенням строків, погоджених сторонами у п. 3.1. договору, зважаючи на п.9.2. договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ПП "Укртексколор" на користь ПрАТ "Отіс" 183.600,00 грн пені, 3.772,60 грн 3 % річних та 6.300,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму несвоєчасної оплати першого етапу поставки. Водночас, суди обґрунтовано відмовили у задоволення зустрічного позову в частині нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних на несвоєчасну оплату ПП "Укртексколор" другого етапу поставки обладнання, оскільки, ПрАТ "Отіс" не було поставлено обладнання за першим етапом поставки, і відповідно у останнього не виникло право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних на вартість другого етапу поставки, при цьому, судами враховано, що ПП "Укртексколор" було направлено ПрАТ "Отіс" претензію з вимогою повернення попередньої оплати по першому етапу поставки з пропозицією розірвати укладений сторонами договір, що свідчить про відмову ПП "Укртексколор" від договору.
50. Зважаючи на вищезазначене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову.
51. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
52. Судові рішення у справі ПрАТ "Отіс" оскаржуються з підстав передбачених п.п. 1, 4 частини другої ст. 287 ГПК України.
53. Посилаючись на п. 1 ст. 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 538 ЦК України та не надали належної оцінки п. 4.4 договору поставки, судами не враховано правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19. Також, скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень ст.ст. 217, 235, 236 ГК України, та неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 910/4450/19, від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 12.03.2020 у справі № 914/766/17, від 18.12.2019 у справі № 905/2336/18.
54. За змістом пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
55. При дослідженні правовідносин на предмет їх подібності необхідно керуватися такими критеріями змістовим, суб'єктним та об'єктним. Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19
56. Основний - змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників.
57. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
58. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
59. Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. При цьому така подібність оцінюється з урахуванням зазначених вище критеріїв та висновків Верховного Суду щодо застосування таких критеріїв подібності.
60. Зі змісту зазначених скаржником у касаційній скарзі постанов, Суд вбачає, що наведені в них висновки стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається Судом.
61. Так, предметом спору у справі № 903/333/17 є вимоги про стягнення попередньої оплати, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, позов мотивовано порушенням зобов'язань відповідачем в частині поставки товару, у зв'язку з частковою оплатою товару позивачем. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові. Верховний Суд переглядаючи судові рішення, постановою від 14.03.2018, скасував судові рішення у справі та направив справу на новий розгляд. Направляючи справу на новий розгляд касаційний суд зазначив, що судам обох інстанцій при вирішенні даного спору щодо повернення спірної суми попередньої оплати, з урахуванням доводів позивача щодо існування та продовження договірних відносин між сторонами за договором поставки, а також заперечень відповідача щодо продовження договірних відносин, слід було належним чином встановити чи припинена дія договору поставки, чи існують між сторонами інші договірні відносини, або усні домовленості між ними, а звідси встановити на якій підставі та за який товар перерахована позивачем спірна сума передоплати.
62. У справі № 904/10083/15, в межах справи про банкрутство товариства, банк звернувся з заявою до товариства про визнання недійсним контракту. Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву банку задоволено, визнано недійсним з моменту укладення контракт. Судами встановлено, що компанія після укладення спірного контракту з боржником, ніякої господарської діяльності не вела, а з поданої фінансової звітності останньої не вбачається інформації щодо наявності у компанії будь-яких правовідносин, у тому числі невиконаних зобов'язань, за спірним контрактом. З моменту укладання спірного контакту по сьогоднішній день, тобто протягом п'яти років, жодних значимих дій, спрямованих на реальне виконання контракту зі сторони контрагентів вчинено не було, оскільки перерахування боржником незначної суми попередньої оплати в кінці 2015 року не свідчить про наявність двосторонніх дій, спрямованих на взаємне виконання чи не виконання умов спірного контракту. Отже, боржником прийнято на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, в результаті чого в нього виникла необґрунтована кредиторська заборгованість. Верховний Суд у постанові від 08.08.2018, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним з моменту укладення контракту, та залишив судові рішення без змін.
63. У справі № 910/2849/18 предметом спору за первісним позовом є вимоги про стягнення заборгованості, що є попередньою оплатою за договором поставки, право вимоги на яку позивачем набуто за договором факторингу, за зустрічним позовом предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору факторингу. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Суди посилались на те, що на момент звернення товариства з позовом право вимоги попередньої оплати до позивача не перейшло, оскільки відкладальна обставина в частині розрахунків за договором не настала; водночас, оспорюваний договір відповідає приписам статей 203, 207, 215, 1079 ЦК України, містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом, і включення до договору факторингу умови про майбутню вимогу не тягне за собою визнання такого договору недійсним. Верховний Суд постановою від 03.09.2019 скасував судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції, не з'ясовано, чи припинив свою дію договір, і відповідно, чи був наявний на момент укладення договору факторингу товариства обов'язок, передбачений пунктом 7.2 договору та, як наслідок, чи існувало на момент укладення договору факторингу у товариства (первiсного кредитора) право вимоги від товариства сплати попередньої оплати за договором про закупівлю, та чи могло таке право первісного кредитора перейти до нового кредитора. Щодо первiсних вимог судовi рiшення до суду касаційної інстанції не оскаржувались, а тому касаційним судом не переглядались.
64. Щодо справи № 903/154/19. У цій справі предметом спору за первісним позовом є вимога позивача (постачальника) про стягнення з вiдповiдача покупця заборгованості, що становить повну оплату за товар, який має бути поставлений згідно з договором поставки, оскільки, договором поставки сторони передбачили стовідсоткову попередню оплату за товар. Предметом спору за зустрiчним позовом є вимога про визнання договору поставки та договору оренди удаваними, зустрiчний позов обґрунтовано тим, що на момент підписання договору поставки та договору оренди у позивача за первісним позовом було відсутне необхiдне для укладення вiдповiдних договорiв право власності на товар. Рiшенням господарського суду первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рiшення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення заборгованості, що є попередньою оплатою за договором. Щодо зустрічного позову суд з посиланням на умови договорів оренди та поставки, акти прийому - передачі майна в оренду, акти здачi-прийняття робіт вказав, що умови договору спростовують твердження вiдповiдача за первiсним позовом про відсутність строкiв поставки товару пiсля його повної оплати; укладенi договори поставки та оренди спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже, вiдповiдачем за первісним позовом не доведено наявність навмисних дій сторін при укладеннi спiрних договорiв та наявність спільної мети двох сторін приховати правочин фiнансового лізингу. Апеляційний суд рішення господарського суду скасував та прийняв нове рiшення, яким в задоволеннi первісного позову відмовив, а зустрічний позов задовольнив. Верховний Суд, постановою вiд 29.01.2020, постанову апеляційного суду скасував, рiшення господарського суду в частині відмови в задоволеннi зустрiчного позову змiнив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови, а в частині задоволення первiсного позову - скасував та прийняв нове рiшення, яким в задоволенні первісного позову відмовив. Щодо зустрічного позову касаційний суд зазначив, що сама по собі вимога про визнання правочинів удаваними спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема, у випадку звернення з позовною вимогою про визнання правочинiв недійсними, а такий спір у цій справі відсутній, Суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів є неефективним, оскільки матиме наслiдком лише те, що відносини сторiн за такими правочинами регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправдi вчинили, ці правила також застосовуватимуться при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього. Щодо первісного позову: сторони у договорі узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому заявлена до стягнення в позові сума заборгованості є саме попередньою оплатою за товар і ця оплата мала бути здiйснена до прийняття товару Покупцем.
65. Так, у справі № 908/523/18 предметом спору є вимоги позивача (постачальника) про стягнення з відповідача (покупця) заборгованості. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, зазначив, що на виконання договору поставки позивачем виставлено вiдповiдачу на оплату рахунок. Відповідачем перераховано на рахунок позивача аванс за договором поставки в розмірі 30,91% вартості товару. В подальшому мiж сторонами було укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до п. 2.5 договору та викладено його у такій редакцiї: "покупець здiйснює оплату товару шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника в такому порядку: -30% вартості товару - попередня оплата протягом з банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури; - 70 % вартості товару - протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем листа про готовність товару до відвантаження та рахунку на оплату від постачальника". Враховуючи умови п. 4.2 договору, п. 2.5 договору (в редакцiї додаткової угоди № 1 вiд 15.12.2017) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару - 70 % вартості товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свiй ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару, у зв'язку з чим, апеляційний суд дійшов висновку, про відмову у позові Верховний Суд, постановою вiд 20.05.2019, залишив без змін постанову апеляційного суду.
66. У справі № 910/9828/17 предметом спору є вимоги позивача до товариства про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, позов обґрунтовано тим, що спірний договір є недійсним, оскільки за ним відступлено право вимоги недійсного зобов'язання, так як строк договору поставки сільськогосподарської плодоовочевої продукції, право за яким було відступлено, закінчився, а також, сплив строк позовної давності. Судовими рішеннями у справі у позові відмовлено, постановою Верховного Суду судові рішення у справі залишено без змін.
67. Касацiйним судом вiдхиляються посилання скаржника на постанову Великоп Палати Верховного Суду від 26.06 2018 у справі № 873/58/20, оскільки Єдиний державний реєстр судових рішень не містить постанови Великої Палати Верховного Суду від вказаної дати пiд зазначеним номером.
68. У справі № 910/4450/19 предметом спору в вимоги про стягнення пенi, iнфляцiйних втрат, 3 % річних. Позовні вимоги мотивованi неналежним виконанням вiдповiдачем умов договорiв поставки в частині своєчасного здійснення оплати товару. Рiшенням господарського суду позов задоволено частково. Стягнуто частково пеню, інфляцiйнi втрати та 3 % річних, в iншiй частині позову відмовлено. Рiшення обґрунтовано тим, що позивач свій обов'язок щодо передачi вiдповiдачеві товару виконав належним чином, однак відповідач всупереч положенням пункту 6.1 укладених між контрагентами правочинів оплатив поставлений позивачем товар iз затримкою. У зв'язку із наведеним суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачеві інфляційні втрати, 3 % річних, пеню. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача iнфляцiйних втрат за видатковою накладною, адже знецiнення грошових коштів не відбулось. У частині стягнення пенi суд зазначив, що оскільки за умовами укладених між сторонами правочинів не передбачено вiдповiдальності залізниці за несвоєчасну оплату товару, позивач правомірно заявив до стягнення пеню на підставі Положення про постачання продукції. Верховний Суду скасував постанову апеляційного суду про відмову у позові в частині пені, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
69. Предметом спору у справах № 914/2285/17, № 914/766/17 є вимоги про визнання протиправним та скасування рiшення газопостачальника про донарахування вартості необлiкованого об'єму природного газу.
70. Щодо справи № 905/2336/18. У цій справі позивач звернувся з позовом про визнання вимог такими, до яких спливла позовна давність, вказані вимоги складаються з вимог про стягнення з товариства штрафних санкцій, передбачених п.п.6.2.1, 6.2.2 договору поставки, а саме: штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що постачаеться по вiдповiднiй специфiкацiї, та неустойки в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції або продукції, поставленоп з порушенням строкiв, за кожний день прострочення,; а також скасування оперативно-господарської санкції відповідача, застосованоп до позивача на підставі п.5.8 договору поставки на суму 44 208,09 грн., яка полягає в праві відповідача отримати суму нарахованих штрафних санкцій і збитків, із сум, що належать виплаті постачальнику (позивачу) за поставлену продукцію. Рiшенням суду першої інстанції залишеним без змiн постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Скасовано оперативно-господарську санкцію, застосовану до позивача на підставі пункту 5.8 договору поставки на суму 44.208,09 грн, яка полягає в правi вiдповiдача отримати суму нарахованих штрафних санкцiй i збитків у зв'язку з поставкою продукції за видатковою накладною на суму 374.644,80 грн, iз сум, що належать виплаті постачальнику за поставлену продукцію. Судове рішення мотивовано тим, що у договорi пiд оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, спричинених невиконанням договору та збитків iз сум, що підлягають сплаті постачальнику, проте права застосовування такоп оперативно-господарської санкції, як затримання оплати отриманої продукції, договір не містить, у договорi не встановлено строку, протягом якого вiдповiдач має повідомити позивача про застосування оперативно-господарської санкції, крім того, в цьому випадку під оперативно - господарською санкцією розуміється право на отримання штрафних санкцій, які мали б бути сплаченi позивачем на користь вiдповiдача, таке право (отримання штрафних санкцiй) безумовно пов'язується строками позовної давності, встановленими для неустойки (штрафу, пені) в один рік. Судові рішення залишенi без змін постановою Верховного Суду вiд 18.12.2019.
71. Проаналізувавши зазначене Суд зазначає, що на відміну від вищезазначених справ, у справі, що розглядається Верховним Судом, позивач за первісним позовом як замовник звернувся з вимогою про стягнення попередньої оплати за договором, оскільки постачальник не поставив товар і не повернув кошти, і суди з урахуванням умов п.п. 3.1. 4.1 договору, дiйшли правильного висновку про виникнення у відповідача за первісним позовом зобов'язань щодо поставки обладнання, зважаючи на внесення замовником попередньої оплати за договором, а оскільки відповідачем за первісним позовом поставку не здійснено, і замовник звертався до постачальника з вимогою повернути попередню оплату та відмовився від договору, суди дiйшли правильного висновку про обґрунтованість первісного позову. Отже, безпідставним є посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність у нього зобов'язань з поставки обладнання за договором, враховуючи умови укладеного сторонами договору.
72. Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції констатує, що правовідносини у вищезазначених справах та у справі, що зараз розглядається Верховним Судом, є рiзними за встановленими судами обставинами справи, матеріально - правовим регулюванням, що свiдчить про те, що вказанi справи є різними за iстотно - правовими ознаками. Крім того, справи №№ 903/333/17, 910/2849/18 Верховним Судом направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означае остаточного вирішення справи, а отже, й остаточного формування правового висновку у справі, при цьому, за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змiнитися, що, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі, оскільки, новий розгляд справи став наслідком неповного дослідження судами обставин справи.
73. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
74. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Отіс" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
75. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
76. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
77. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
78. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв'язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
79. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині підлягають залишенню без змін.
80. Таким чином Верховний Суд зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги, в частині підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скарга є необґрунтованою, отже рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
81. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
82. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
83. З урахуванням зазначеного касаційний суд дійшов висновку, що касаційне провадження у справі № 910/21164/20 за касаційною скаргою ПрАТ "Отіс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 залишити без змін.
Розподіл судових витрат
84. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
85. Також, оскільки касаційна скарга не підлягає задоволенню, то згідно з ст. 126 ГПК України відсутні підстави для стягнення з ПП "Укртексколор" на користь ПрАТ "Отіс" 199 000,01 грн, у дужках скаржником зазначено ?сто тридцять три тисячі тридцять одна? грн, витрат на правничу допомогу в суді.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Отіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі № 910/21164/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Отіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі № 910/21164/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 у справі № 910/21164/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
Л.В. Стратієнко