Справа № 500/8027/21
29 березня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Юсипів Х.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-6792-54У від 02.04.2020, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-6792-54У від 02.04.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 лютого 2019 року головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу №Ф-6792-54У про стягнення з позивача 18276,72 грн. заборгованості за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Дану заборгованість через Тернопільський міський відділ ДВС утримано із заробітної плати на ПрАТ «Тернопільський молокозавод».
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6792-54у від 02.04.2020 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 11016,72 грн. Дана заборгованість утворилась протягом 2019 року та січня 2020 року. Про сформовану контролюючим органом вимогу позивач дізнався лише 09.11.2021р. у відділі ДВС м. Тернопіль.
Позивач вважає, що обов'язок для сплати єдиного соціального внеску у нього відсутній, так як офіційно працевлаштований на ПрАТ «Тернопільський молокозавод» ще з 06.05.2010 року та по сьогоднішній день, при цьому роботодавцем нараховувався та сплачувався єдиний внесок.
Ухвалою від 22.11.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 08.12.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою N 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою N 6-ОПП.
Підтвердженням припинення підприємницької діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.
Відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою N 30-ОПП є єдиним документом, що підтверджує відсутність заборгованості з податків, зборів. У випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами, відсутність заборгованості з платежів до бюджету, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, підтверджується відповідною довідкою (пункт 15 глави XI Наказу).
Окрім того, виключенню підлягають також відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, статтею 5 Закону про ЄСВ зазначено, що зняття з обліку осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, відбувається за заявами таких осіб після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
На дату формування оскаржуваної вимоги, а саме, 02.04.2020 року Позивач не перебував в стані припинення підприємницької діяльності та не був знятий з обліку як платник єдиного соціального внеску.
Оскільки, платником не виконувалось жодних дій передбачених чинним законодавством, в тому числі подання звітності та нарахування ЄСВ самостійно, - то Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі інформаційної системи органів доходів і зборів було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2020 року №Ф-6792-54У року, що оскаржується.
Станом на 02.04.2020 року, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області повідомлено платника, шляхом виставлення відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) про наявність у нього заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11016,72 грн.
Щодо твердження Позивача про те, що з травня 2010 року та по сьогоднішній день він працює в ПрАТ «Тернопільський молокозавод», відповідно з січня 2019 року по даний час ЄСВ за ОСОБА_1 сплачено роботодавцем, у період за який контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки). Суд звертає увагу, що оскільки на дату формування вимог за Позивачем зберігався статус фізичної особи-підприємця, то вона є самостійним суб'єктом сплати єдиного внеску.
Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що оскільки чинним законодавством передбачено обов'язок платниками податків сплачувати ЄСВ не залежно від факту отримання доходу, позивачем не долучено доказів що могли б підтвердити право на звільнення від сплати ЄСВ (наприклад: інвалідність, тощо), а в охоплений вимогою, що оскаржується період не було зупинено право на здійснення підприємницької діяльності, то законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Ухвалою суду від 29.12.2021 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 02.02.2022 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 02.02.2022, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 21.02.2022 о 11:45 год. для подання представнику відповідача додаткових доказів.
Ухвалами суду від 21.02.2022, від 01.03.2022 слухання справи відкладено на 29.03.2022 о 11:00 год.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив в його задоволенні відмовити з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши сторін, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
ОСОБА_1 з 17.08.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 10.01.2020 припинив підприємницьку діяльність (виписка відомостей відображених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додається). За даний період доходів від провадження господарської діяльності позивач не отримував.
11 лютого 2019 року головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу №Ф-6792-54У про стягнення з позивача 18276,72 грн. заборгованості за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. Дану заборгованість через Тернопільський міський відділ ДВС утримано із заробітної плати ОСОБА_1 на ПрАТ «Тернопільський молокозавод».
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6792-54у від 02.04.2020р за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 11016,72 грн. Дана заборгованість утворилась протягом 2019 року та січня 2020 року. Про сформовану контролюючим органом вимогу він дізнався лише 09.11.2021р. у відділі ДВС м. Тернопіль.
Зокрема, за період нарахованого Головним управлінням ДПС у Тернопільській області боргу (недоїмки) про сплату ЄСВ ПрАТ «Тернопільський молокозавод» сплачував за позивач єдиний соціальний внесок в розмірах: січень 2019р. - 3262,14 грн; лютий 2019р.-3387,12 грн.; березень 2019р. - 3419,99 грн; квітень 2019р. - 3337,37 грн; травень 2019р. - 3739,35 грн; червень 2019р. - 5578,88 грн.; липень 2019р. - 1579,53 грн; серпень 2019р. - 4271,90 грн; вересень 2019р. - 3847,49 грн; жовтень 2019р. - 3977,12 грн; листопад 2019р. - 3748,21 грн; грудень 2019р. - 4050,00 грн; січень 2020 р. - 3863, 81 грн.
Не погодившись із винесеною вимогою Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6792-54у від 02.04.2020, позивач вважає її протиправно та просить скасувати.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.І ст. 2 Закону № 2464-VI).
Частиною другою ст.2 Закону № 2464-VI передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде, облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
При цьому, пунктом другим частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий, внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового, державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція).
Зa приписами п.п.3 п. 1 розділу II Інструкції, яка кореспондується з п. 4 ч.І ст. 4 Закону №2464 VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, платниками єдиного податку є будь-які фізичні особи-підприємці незалежно від того, яку вони обрали систему оподаткування.
Абзацом першим п. 1,2 та пі 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Поряд із цим, слід відмітити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.
При цьому, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Таким чином, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Тобто, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Однак, якщо особа є найманим працівником, як і в даному випадку, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Будь-яке інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску та порушує права.
Таким чином, подвійна сплата єдиного внеску, тобто його сплата особою та його роботодавцем не відповідає меті збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то вирішальне значення у цій справі мають обставини наявності підстав вважати позивача застрахованою особою, за яку вже сплачено єдиний внесок роботодавцем у розмірі не нижче мінімального. Від встановлення цих обставин залежить вирішення питання наявності або відсутності у позивача обов'язку сплачувати ЄСВ як фізичною особою-підприємцем.
В постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа- підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплату роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, і, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи- підприємці (однак , господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Законодавець це чітко провисав в п." 6 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" усунення дискримінації за колом платників» (Закон від 13 травня 2020 року №592-IX) - Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення; за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як видно із даних електронного кабінету ДПС за період з 10.02.2018 по 26.06.2020 додаткового нарахована пеня на загальну суму 12504,91 грн.
Судом встановлено, що позивач не мав змоги скористатися своїм правом про списання нарахованої вище недоїмки по ЄСВ та штрафних санкцій та пені на цю суму, відповідно до Розділу VIII пункту 915 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки в листопаді 2020 року перехворів коронавірусною інфекцією COVID-19, яку переніс у тяжкій формі і як наслідок захворів хронічною нирковою недостатністю. Протягом тривалого часу перебував на стаціонарному лікування в різних медичних закладах. З цього часу по сьогоднішній день методом гемодіалізу проходить очищення крові. 10 березня 2021р. Пенсійним фондом України довічно видано на його ім'я пенсійне посвідчення І групи по інвалідності НОМЕР_1 .
В пояснювальній записці до проекту Закону № 592-ІХ зазначається, що встановлення
обов'язку сплата ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування ЄСЗ саме отриманий дохід. Також зазначене положення суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо кола осіб, які мають право на
державну трудову пенсію.
В п. 915 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» йдеться, що «Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному, цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних, осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу -
звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
збір, та облік єдиного .внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо
усунення, дискримінації за колом платників", Зазначена звітність - подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного
внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Отже, підсумовуючи все вище викладене, суд вважає, що обов'язок для сплати єдиного соціального внеску у позивача відсутній, так як він є офіційно працевлаштований на ПрАТ «Тернопільський молокозавод» ще з 06.05.2010 року та по сьогоднішній день, при цьому роботодавцем нараховувався та сплачувався єдиний внесок, а тому вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6792-54у від 02.04.2020 слід визнати протиправною та скасувати.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6792-54у від 02.04.2020 р.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом списання нарахованої неустойки (пені) в сумі 12 504 грн. 91 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 квітня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763).
Головуючий суддя Подлісна І.М.